У Львові на симпозіумі гутного скла біля печі творитимуть понад 20 митців

У Львові стартував найдавніший у світі, оскільки безперервний, Міжнародний симпозіум гутного скла. До печі кафедри художнього скла Академії мистецтв з’їхалося до півсотні його учасників.

Росіянка Катерина Остапенко, що творить зазвичай вітраж, на львівському симпозіумі вже старожил – приїхала втретє. Вдома, розповіла, немає де працювати з гутою, бо сама з Москви. Тож не шкодує коштів на дорогу та проживання, аби набути досвіду від українських майстрів. З ними в тандемі за три години випекла таріль.

«Вперше я приїжджала до вас 1998 року, згодом брала участь у «Симпозіумі гутного скла 2010». І ось тепер знову. Бо з гутою в нас можна працювати хіба що в Петербурзі», – розповіла художниця з Росії Катерина Остапенко.

Паралельно в другій бригаді трудилася шведка Інес Люнггрен.

«Останніх десять років я працювала в нашому сімейному бізнесі – це робототехніка. А зараз я працюю для Єврокомісії, ми тестуємо проекти. Але моє серце – біля такої роботи, як тут, біля печі», – поділилася емоціями художниця зі Швеції Інес Люнггрен.

Під її керівництвом наші майстри створили чудернацьку вазу. До кінця тижня біля печі працюватиме щодня дві бригади по два художники. Адже цьогоріч на симпозіум прибуло півсотні учасників з Естонії, Фінляндії, Ізраїлю, Польщі, Латвії, Литви, а половина з них – працюючі художники.

«Будь-хто, хто не володіє ситуацією, не зможе в такий короткий термін зробити свою роботу. Треба бути майстром. Ми не проводимо відбору. Працюємо тільки з професійними художниками. Але абсолютно відкриті для світу», – розповів організатор Міжнародного симпозіуму гутного скла Михайло Бокотей.

Схожих симпозіумів у світі можна порахувати на пальцях однієї руки. Роблять їх чехи, литовці, французи. Але наш «Десятий» – найдовший, бо з 1989-го року відбувається безперервно, що три роки.

За тиждень, 10 жовтня, у Національному музеї всі митці покажуть, що створили. Згодом доробки поповнять колекцію Музею скла. А поки що для кожного з них випікають цвях на згадку як символ міцної дружби поміж народами.