У Львові презентували альбом видатного художника та сценографа Євгена Лисика

У Львівській опері презентували альбом видатного художника і сценографа Євгена Лисика «Євген Лисик. Сценографія Львівської опери». Презентацію супроводжувало мистецьке дійство «Гармонія сфер» із мультимедійною проєкцією робіт Євгена Лисика у супроводі симфонічного оркестру Львівської національної опери.

Спочатку спогадами про художника поділились генеральний директор-художній керівник театру Василь Вовкун (режисер, автор лібрето, керівник проекту); художник Любомир Медвідь; художниця-керамістка, дочка Євгена Лисика Анна Лисик; мистецтвознавець Богдан Мисюга; художник Львівської опери, учень Лисика Тадей Риндзак.

Євген Лисик – сценограф, майстер монументального живопису, графік. Художник також залишив величезну кількість рисунків та малярських робіт. З 1980 і до 1991, року передчасної смерті був головним художником Львівського театру опери та балету.

Лисика ще за життя називали генієм, а ще звинувачували у формалізмі (розповсюджена історія радянської доби). Його декорації до вистав «Спартак», «Лускунчик» чи «Створення світу» (та до багатьох інших) давно та назавжди увійшли до золотого фонду не лише українського театру.

По суті декорації Лисика є монументальними малярськими полотнами, що випередили свій час, дивним чином обійшли заборони та продовжують і сьогодні вражати масштабністю задуму та силою образів. А тепер ще і силою передбачення. Його твори вражають емоційністю, драматизмом і водночас надзвичайною силою та енергією.

Лисик є сценографом понад 80 вистав, з них близько сорока він зробив для Львівської опери, зокрема, до опер «Золотий обруч» Бориса Лятошинського, «Отелло» Джузеппе Верді, «Тангейзер» Ріхарда Ваґнера, «Есмеральда» Чезаре Пуньї тощо. Його декорації часом знищували, як от до балету «Коли цвіте папороть» Євгена Станковича. Деякі нищить час.

«Я не знаю, як йому вдавалось обходити цензуру. Але таки заборонили фольк-оперу «Коли цвіте папороть» Євгена Станковича. Крім мальованої, була ще об’ємна декорація, три стовпи. Вони зібрали дуже багато автентичних костюмів. Опера мала бути презентацією України у Франції. Все КДБ зібралось її дивитись за зачиненими дверима. Нікого не пускали, мама заховалась на балконі, щоб подивитись. Було чудово, але все це зарубали. У тих трьох стовпах побачили тризуб. Потім ці декорації поклали просто на балконі, вони згнили», – розповіла донька художника Анна Лисик ZAXID.NET з нагоди виставки художника «Драма», яку можна було оглянути у «Я Галереї» торік.

Те, що залишилось, продовжує дивувати та зачудовувати. Сценографія до одинадцяти вистав, творена для Львівського театру опери та балету увійшло у двомовний альбом, який упорядкувала музикознавиця Стефанія Олійник. На його створення знадобилось три роки. Над ним, разом зі Стефанією Олійник, Василем Вовкуном та Анною Лисик, працювали дизайнерка Галина Шевчук, фотограф Олександр Новіцький, літературна редакторка Любов Кирієнко та перекладачка Юлія Шийка.

Презентація альбому стала оригінальною виставою, адже декорації, створені художником для вистав «Медея» Реваза Габічвадзе, «Тангейзер» та «Лоенґрін» Ріхарда Вагнера, «Кармен» Жоржа Бізе, «Створення світу» Андрєя Петрова були анімовані та скомпоновані в проєкцію «Гармонія сфер». Оркестр Львівської опери під управлінням Мирона Юсиповича створив музичну програму, до якої увійшли вступ до опери «Лоенгрін» і «Політ валькірій» Ріхарда Вагнера, «Похід на страту» з «Фантастичної симфонії» Гектора Берліоза, 2 і 3 частини з Симфонії №3 Бориса Лятошинського, «Пінії Риму» Отторіно Респігі, Адажіо зі Струнного квартету ор. 11 Самюеля Барбера, симфонічна мініатюра Бенджаміна Бріттена. Цікаво, що обрані композиції не є фрагментами тих вистав, для яких створювалась сценографія. Проте їх поєднання, а також анімація виглядали дуже доречними.

Модерний погляд на класичні твори притаманний творчості художника і знайшов свій відбиток і у дійстві, і в альбомі. Придбати книгу можна лише у театрі. А ще такий цілісний та яскравий спогад про художника ще раз дав відчути, наскільки важливою для Львова (та й України) в цілому є збереження її спадщини, музеєфікація творчості таких видатних художників. Наразі ще можна зберегти ті декорації, що лишились. І це питання потребує швидкого вирішення.

Фото надані Львівською оперою