Мозаїка з-під землі: у Львові відтворили підлогу церкви XII ст. з оригінальної плитки

В Археологічному музеї Львівського університету презентували відреставровану мозаїчну підлогу з церкви XII-XIII ст. у Буську. Керамічна кольорова плитка підлоги – чи не єдине, що збереглося від 900-річного деревʼяного храму. Її створили з глини зі спеціальною поливою з вмістом фосфору, що забезпечувало флуоресцентний ефект. ZAXID.NET розповідає, хто її знайшов та відреставрував.

Деревʼяна церква з керамічною підлогою

Студенти ЛНУ імені Івана Франка впродовж багатьох років проходили у Буську літню практику під керівництвом викладачів Петра Довганя і Наталії Стеблій. Дослідження проводили у міському парку над заплавою річки.

«У 2015 році ми вперше почали дослідження на так званому малому городищі. На глибині 2 м у засипці могильних ям і поховань почали зʼявлятися керамічні поливʼяні плитки. За всіма ознаками стало зрозуміло, що це християнські поховання. А плитка свідчила, що там існувала церква і прицерковне кладовище», – розповіла ZAXID.NET археологиня Наталія Стеблій.

2019 року дослідники локалізували частину підлоги церкви, багато плиточок були у доброму стані збереження.

Археолог фіксує перші знахідки плитки на розкопках у Буську

«Камʼяних фундаментів ми не знайшли, тому дійшли висновку, що церква була деревʼяною, а підлога – з керамічних поливʼяних плиток, які укладали на піщано-вапняному розчині. Там була велика колекція трикутних плиточок у традиційних кольорах, як у всіх церквах того часу, – зеленому, коричневому і жовтому», – пояснила Наталія Стеблій.

На території Галицької і Волинської земель існувала така практика вистелювати в деревʼяних церквах підлогу із керамічних плиток. Завідувач Археологічного музею, де експонується підлога з Буська, Ярослав Погоральський розповів ZAXID.NET, що такі плитки в XII-XIII ст. стелили в різних містах Русі – Києві, Чернігові, Володимирі, Галичі.

«У нашому регіоні церковна архітектура розвинулася в XII ст. і до монгольської навали. У багатьох храмах була деревʼяна підлога, хоча часто була і керамічна. Найбільш відомий зразок – зі село Олешки, де зберігся омфалій з орлом».

Відтворений омфалій з Олешківської ротонди

Омфалій – це коло посередині давньоруської церкви, в яке ставав єпископ під час служби. Омфалій був попередником амвона, його могли викладати плиткою, часто посередині зображали птаха – орла, голуба і грифона. На плитках з Галича теж є орли, голуби і грифони. Ця традиція запозичена з Візантії.

Флуоресцентна полива з рибʼячої кістки

Плиточки з буської церкви могли зберігатися у фондах музею врозсип, але вони потрапили у реставраційну майстерню Львівської політехніки. Студенти розчистили їх, провели ідентифікацію та консервацію кожної плиточки. А тоді взялися за відтворення омфалію.

Відчищена плитка

Під час проведення Львівського тижня скульптури професор кафедри архітектури та реставрації Олег Рибинський показав відновлену мозаїку і наголосив, що це, напевно, вперше в історії України відтворений фрагмент церковної підлоги XII ст. Цим займалася його студентка Тетяна Рупа.

Під час роботи реставраторів хіміки проаналізували склад плитки і зʼясували, що в поливі є фосфор, який робить плитку флуоресцентною.

Відтворений фрагмент керамічної долівки з омфалієм із птахом

«У XII ст. українські майстри знали такі технології: якщо до поливи додати деревний попіл або кістки риби, які містять фосфор, вона буде підсвічуватись», – пояснив Олег Рибчинський.

Професор відзначив, що мозаїчна підлога церков XII ст. з Рівного, Львова, Звенигорода, Олешкова, які він досліджував, композиційно були не гірші за шедеври собору Сан-Марко у Венеції.

Що відомо про церкву у Буську?

Історичні джерела фіксують першу згадку про Бужеськ за 1097 рік. Його повʼязують з імʼям волинського князя Давида Ігоровича. Хоча дослідження говорять про заселення цієї території набагато раніше, ще в доруські століття.

Наталія Стеблій зазначає, що цю церкву збудували не раніше ніж у другій половині XII ст.

«Із Повісті временних літ чи Літопису Руського відомо, що після 1153 року Буськом заволоділи галицькі князі – Ярослав Осмомисл. Можливо, галицький князь і приніс цю традицію укладання таких церков», – каже археологиня.

Знахідки з руїн церкви княжого періоду Бужеська XII-XIII ст

Скільки часу проіснувала церква у теперішньому міському парку, невідомо. Аже вже наприкінці XIV ст. на тому місці постало стіжкове городище з деревʼяною вежею – лицарський двір. Це значить, що на той час вже ні церкви, ні цвинтаря поруч там не було. У шарах того періоду знайшли предмети озброєння, обладунків – наконечники стріл, арбалетів, шпори.

Є багато легенд, що церква «запалася» – провалилася. «Під долівкою церкви ми виявили господарську яму 1,5 на 2 м. А окрім того, там утворилася карстова лійка. Знайдені бронзові злиточки – оплавлення металу можуть свідчити також про пожежу», – пояснює науковиця.

Військові обладунки, знайдені на лицарському дворі, який постав на місці церкви у Буську

З того самого княжого періоду існування Буська в Археологічному музеї ЛНУ імені Івана Франка експонуються скляні браслети і писанки.