«Реставратори, як медики, не мають права на помилку»

У межах Львівського тижня скульптури професор Львівської політехніки доктор архітектури Олег Рибчинський провів екскурсію реставраційною майстернею і розповів, як старі скульптури та інші цінності рятують від руйнації. Над відновленням давньої спадщини працюють студенти старших курсів під керівництвом викладачів. Найскладніші обʼєкти є їхніми магістерськими роботами.

Кафедра архітектури та реставрації існує не так давно. На сьогодні вона фактично єдина в Україні, що готує фахівців з відновлення каменю і деревини. Нині реставратори розмістилися у будівлі колишнього Палацу справедливості на вул. Князя Романа, 1-3, де працював суд. Скульптура Феміди авторства Антона Попеля та гіпсові леви Леонарда Марконі у фоє надихають реставраторів відроджувати давнє мистецтво. ZAXID.NET відвідав майстерні і розповідає про цінні артефакти і складнощі їхнього порятунку.

Феміда авторства Антона Попеля у фоє будівлі

Недовговічні деревʼяні скульптури

Наймасштабнішими за розміром у майстерні зараз є скульптури з вежі домініканського монастиря у Підкамені. Це три деревʼяні скульптури, покриті мідними листами, висотою понад 3,5 м. Від четвертої залишилися лише груда мідних листів: у 2011 році вона впала з вежі і розбилася. Відтоді фахівці рятують три інші. Це Святий Домінік і Яцек Одровонж, хоч і без голови.

Олег Рибчинський розповідає, що скульптури датуються 1769-70 роками, і припускає авторство Антона Осинського. «Це унікальна технологія доби пізнього рококо, застосована виключно в Підкамені, в цьому монастирі», – наголошує реставратор.

Олег Рибчинський біля скульптури святого Домініка з монастиря у Підкамені

Дві трохи менші за розмірами деревʼяні скульптури привезли з церкви у Тернополі, однак зʼясувалося, що вони походять з костелу у Судовій Вишні, якого нині вже не існує. Вони дуже знищені деревоїдом, над ними зараз працюють студенти політехніки.

Скульптура з втраченого костелу у Судовій Вишні, яка була у тернопільському храмі

А ще дві деревʼяні скульптури знайшли у смітнику. Хтось навіть пробував «реставрувати» їх самостійно: вони мали прибиті цвяхи і намотану матерію. Ймовірно, скульптури походять з костелу монастиря кармелітів черевичкових. Він існував раніше поруч з корпусом політехніки, на його місці згодом влаштували вʼязницю, де сидів Іван Франко. Від того костелу донині збереглася лише одна північна стіна з фресками, все решта демонтовано під стоянку.

Скульптура з втраченого костелу монастиря кармелітів у Львові

Підлога з підсвіткою XII ст

Олег Рибчинський показує чи не перший в історії України відтворений фрагмент церковної підлоги XII ст. з Буська, по якій свого часу ходили князі. Керамічні плиточки трикутної форми відкопали археологи. Під час реставрації хіміки проаналізували їхній склад і зʼясували, що в поливі є фосфор, який робить плитку флуоресцентною.

«У XII ст. українські майстри знали технологію підлоги, яка підсвічувалась. Якщо до поливи додати деревний попіл або кістки риби, які містять фосфор, вона буде підсвічуватись. Я також досліджував фрагменти керамічного плитки XII ст. з Рівного, Львова, Звенигорода, Олешкова. Композиційно це були такі ж підлоги, як, наприклад, в Сан Марко у Венеції. Тоді були серйозні візантійські впливи і багато уваги приділялося мистецькому вистрою церкви», – пояснює Олег Рибчинський.

Оригінальна підлога церкви XII ст. у Буську

Мозаїку підлоги з птахом посередині відтворила реставраторка Тетяна Рупа. За деякий час її можна буде побачити у музеї археології ЛНУ.

Ще одна мозаїчна підлога церкви – магістерська робота однієї з найталановитіших студенток кафедри Юлії Пужак – з Олешківської ротонди XII ст. та авторського розчину. Фрагменти керамічних плиток цієї давньоруської церкви знайшли в селі біля Івано-Франківська і зберігали в обласному музеї. Однак під час переїздів вони загубилися. Юля Пужак, використовуючи фото, рисунки, обміри археологів, відтворила фрагмент підлоги. Робота студентки присвячена ідеї «реставрації втраченої памʼятки», каже Олег Рибчинський.

Відтворена мозаїка підлоги Олешківської ротонди

Найгарніша каплиця Європи

В університетській майстерні відновлюють чимало робіт з Бережан. Зокрема, тут рятують дві понищені скульптури авторства Йогана Пфістера з королівського червоного мармуру, які стояли в каплиці-усипальниці Сенявських у Бережанах.

Рельєф з могили Юрія Сенявського, який помер маленьким хлопчиком, з каплиці св. Трійці навмисне був пошкоджений у радянські часи: відбиті ніжки та розбите обличчя скульптури. На кафедрі відлили модель цього рельєфу в гіпсі, а потім будуть відтворювати скульптуру з іншого матеріалу.

«Ця каплиця Бережанського замку була, напевно, найгарнішою в центрально-східній Європі у XVII-XVIII ст. і навіть до Другої світової війни», – наголошує професор. Однак з гіркотою додає, що це «культура XX ст.» спричинила численні втрати і збитки.

Також у майстерні є стації хресної дороги з парафіяльного костелу Бережан, який згодом перетворили на спортзал, а також деревʼяна скульптура з монастиря бернардинів. Вона була виконана з липи, покрита левкасом, позолотою і поліхромією і стояла, ймовірно, на казальниці. За стилістикою роботи доктор наук припускає, що це авторство Франциска Оленського, учня Йоганна Георга Пінзеля. Студенти її стабілізували, підклеїли, закріпили деревину. Але ще треба попрацювати з наслідками деревоїдів, обробити – роботи тут ще на рік.

Труднощі професії

Олег Рибчинський розповідає, що в Європі фах реставратора прирівнюють до фаху медика. «Ми так само не маємо права на помилку, як і лікарі», – каже доктор архітектури.

Впродовж трьох років студенти вчаться, набираються досвіду, роблять копії. Відновлення давньої скульптури їм доручають лише на четвертому році навчання. У кожному окремому випадку приймають індивідуальні рішення. Насамперед оригінальні роботи відчищають від забруднень, аналізують елементи на первинність чи вторинність. Нічого відразу не демонтовують.

Олег Рибчинський каже, що кожен обʼєкт оцінюють і приймають рішення щодо реставрації індивідуально

«Завдання реставратора – допомогти людині побачити біографію памʼятки. Яка б вона не була – позитивна чи складна, повʼязана з трагічними подіями, але це все є біографія памʼятки. Бо інакше навіщо нам памʼятки, якщо вони не будуть викликати емоції», – підсумовує Олег Рибчинський.

Ще однією унікальною врятованою скульптурою в майстерні політехніки є Скорботний Христос зі селища Нижанковичі. Про його порятунок ZAXID.NET розповів тут.

Усі фото ZAXID.NET