У львівських кінотеатрах зараз показують відразу декілька справжніх хітів. Насамперед хотілося б звернути увагу на два документальні українські фільми, що розповідають наші історії. Це номінант на «Оскар» «Будинок зі скалок» та «Життя на межі», фільм про російсько українську війну. Також у прокаті – анімаційний фільм «Мавка», що, скоріше за все, після цих вихідних стане новим українським рекордсменом з касових зборів.
Але про це – згодом. А зараз – знову про «Оскар», оскільки у прокат вийшов його абсолютний переможець, картина «Все завжди та водночас» (на головному фото). Вона висувалася на «Оскар» в одинадцяти номінаціях й здобула перемогу у семи, в тому числі отримала нагороду за «найкращий фільм».
Вона не «добрала» лише одну статуетку, щоб стати володаркою так званої «великої п’ятірки». Це п'ять «основних» «Оскарів» для одного фільму (за найкращий фільм, режисуру, актора, актрису та сценарій). І то, виглядає, лише тому, що за виконання головної чоловічої ролі просто не було кого номінувати (за роль другого плану нагороду фільм отримав). В історії «Оскара» лише три фільми мають цю «велику п’ятірку»: «Це сталося якось вночі», «Пролітаючи над гніздом зозулі» та «Мовчання ягнят».
Лише за один крок від цих класичних картин зупинився фільм не надто відомих широкому загалу режисерів Дена Квана та Деніеля Шайнерт («Людина – швейцарський ніж»), які понад десять років працюють разом та мають спільний псевдонім «Даніелі». На головну роль вони запросили Мішель Єо («Тигр, що крадеться, дракон, що причаївся», «Завтра не помре ніколи»). Вона зіграла роль Евелін, власниці маленької пральні. Чоловік хоче розлучитись, літній тато приїхав з Китаю, бо потребує догляду, донька хоче оголосити про те, що є лесбійкою. А ще її уваги вимагають рахунки та податки. Триває боротьба з впертою працівницею податкової (Джеймі Лі Кертіс), через яку Евелін може втратити бізнес. Раптом героїня потрапляє у паралельну реальність. Виявляється, що є нескінчена кількість вимірів і у кожному жінка є іншою людиною. Подорожуючи світами, вона може увібрати у себе безліч спогадів, вмінь та навичок. Крім того саме Евелін має врятувати світ від абсолютного зла.
Тут є і пародії на відомі фільми, стосунки між поколіннями, людина під тиском бюрократичної машини, фантастика, мандрівки між світами та кунг-фу.
По суті Мішель Єо доводиться грати за зовсім різними правилами, задіявши увесь свій чималий і драматичний, і комедійний потенціал, пригадавши навички східної боротьби та перевтілюватись буквально на льоту. Вона все це робить бездоганно. Проте не полишає питання: а для чого це все?
Фільм є міксом усього і одразу, йому не бракує фантазії та гумору, проте бракує ясності та первинності. Автори цитують фільми з Мішель Єо, китайські фільми кунг-фу, аніме, Вонга Карвая, «Космічну Олісею» і навіть «Рататуй», щедро приправляючи весь цей коктейль абсурдом.
Чому ця божевільна подорож по мультивсесвітам стала настільки рясно відзначеною нагородами? Мабуть вона з’явилась у потрібний час в потрібному місті, зібравши геть непередбачувані складники успіху. Вона явно має потенціал розділити аудиторію на противників та симпатиків. Ну і, звичайно, його варто подивитись хоча б для того, аби почувати себе у тренді.
По суті повною протилежністю картині «Все завжди та водночас» є класичний фільм француза Ніколя Бедоса «Маскарад». На відміну від нового мегахіта він пройшов дуже тихо, попри те, що його прем’єра відбулась на Каннському фестивалі.
Режисер пропонує глядачам поринути у перепетії похмурого трилера. Проте вишуканості йому додають краєвиди та інтер’єри Лазурного узбережжя та сузір’я французьких зірок: Марина Вакт, Ізабель Аджані, П'єр Ніне, Франсуа Клюзе, Еммануель Дево, Лаура Моранте, Шарль Берлен, Джеймс Вілбі, Ніколя Бріансон, Марі Фабр.
Адріан (П'єр Ніне) – колишній танцюрист, який постраждав у автотрощі і тепер став утриманцем у акторки Марти Дюваль (Ізабель Аджані). Коли Адріан зустрічає Марго (Марина Вакт), його життя змінюється. Пара вирішує провернути велику багатоскладову аферу. Мішенню стає продавець нерухомості Сімон (Франсуа Клюзе).
Інтрига складна, сюжет розвивається повільно, але з трагічною невідворотністю, а розв’язка елегантна та непередбачувана.
Це традиційне витончене кіно, яке не намагається відкривати нові всесвіти, проте воно не менше заслуговує на увагу.
Цікаво, що «Все завжди та водночас» при бюджеті у 25 млн доларів зібрав у прокаті майже 100 млн. «Маскарад» має бюджет у майже 15 млн євро, проте він з тріском провалився у прокаті, зібравши лише 6 млн (можливо, справу трохи виправить міжнародний прокат).
Загалом обидва фільми вартують походу у кіно, як п’янкий сидр та витримане французьке вино вартують окремої уваги.
Фото Катерини Сліпченко та кадри з фільмів