Українська легкоатлетка Ярослава Магучіх стала чемпіонкою світу зі стрибків у висоту в приміщенні. Вона єдина зі спортсменок змогла взяти 2,02 м, при чому з першої спроби. Срібло дісталося австралійці Елінор Паттерсон (2 м), а бронза – представниці Казахстану Надєжді Дубовіцкій (1,98 м). Ще одна українка Ірина Геращенко посіла 5 місце.
Для Ярослави Магучіх це перше золото чемпіонату світу на «дорослому» рівні. У 2019 році вона ставала срібною призеркою чемпіонату світу на відкритому повітрі в Досі, а у 2021 році виграла чемпіонат Європи у приміщенні та здобула бронзу на Олімпіаді. До того вона вигравала чемпіонат світу серед юнаків, юнацьку Олімпіаду, чемпіонати Європи серед юнаків, юніорів і молоді. У приміщенні вона брала висоту 2,06 м, що є національним рекордом.
Зазначимо, що російських спортсменів відсторонили від участі в чемпіонаті світу через військове вторгнення Росії в Україну, тож олімпійська чемпіонка Марія Ласіцкене у Белграді не змагалася. Загалом Міжнародна федерація легкої атлетики (World Athletics) заборонила російським і білоруським легкоатлетам виступати на всіх змаганнях під своєю егідою.
Як пише «Суспільне. Спорт», на чемпіонат світу з легкої атлетики, що відбувається в Белграді, збірна України поїхала в неповному складі. Крім Ярослави Магучіх та Ірини Геращенко, під синьо-жовтим прапором виступають Анна Плотіцина (60 метрів з бар’єрами), Марина Бех-Романчук (стрибки в довжину, потрійний стрибок), Яна Гладійчук (стрибки з жердиною) і Юлія Лобан (п’ятиборство).
За словами в.о. державного тренера збірної України Олексія Сердюченка, якби не війна, то Україна змогла б привести до Белграда до 14-16 атлетів. Серед них були б і двоє чоловіків – стрибун у висоту Андрій Проценко та штовхач ядра Ігор Мусієнко. Проценко мешкає в Херсонській області, а Мусієнко – у Сумській, і обидва наразі не можуть виїхати зі своїх міст через війну.
Олексій Сердюченко зазначив, що попри війну українські легкоатлетки все ж мали змогу підтримувати себе у формі останні два тижні перед чемпіонатом. Ті, які залишились в Україні, тренувались у Хмельницькій і Вінницькій областях та мали необхідні для цього умови, як і ті, хто встигнув виїхати закордон у перші дні після початку вторгнення Росії. Однак усе, що пережили легкоатлетки, сильно вплинуло на їхній психологічний стан.
«Коли ти весь час ховаєшся від бомб в укриттях і ночуєш у метро, це впливає дуже негативно на кожну людину, і спортсмени – не виняток. Перші дні був шок, далі – сприйняття та адаптація. Прийшло розуміння того, що своєю участю в чемпіонаті світу необхідно висловити підтримку нашій державі, нашому народу. Показати, що ми сильні, показати стійкість і мужність українського народу. Із таким налаштуванням усі вони вирішили все ж взяти участь у чемпіонаті світу», – сказав тренер.
Після завершення змагань більшість спортсменок лишаться далі тренуватися за кордоном: Аліна Плотіцина вирішила повернутися в Україну і бути з родиною. За словами Олексія Сердюченка, у збірної є варіанти надати й іншим спортсменам можливість тренуватися за кордоном, проте в багатьох випадках легкоатлети перебувають в місцях активних бойових дій, звідки складно виїхати.