Діячі культури вимагають звільнити Іллю Хржановського з меморіалу «Бабин Яр»

Вони вважають , що концепція режисера призведе до міжнародного скандалу

Директори українських культурних інституцій, письменники, дослідники, художники та режисери скерували відкритого листа главі уряду та членам Наглядової ради Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».

У ньому вони закликають звільнити російського кінорежисера Іллю Хржановського з посади художнього керівника Меморіального центру (його було призначено наприкінці 2019 року) та відновити роботу Громадської ради, розпущеної минулого року через реструктуризацію інституції. Повний текст листа можна прочитати у виданні Lb.ua. Серед підписантів – Сергій Жадан, Оксана Забужко, Олександра Коваль та інші відомі культурні діячі та вчені.

Автори листа критикують метод, який запропонував режисер Ілля Хржановський, вони впевнені, що скандал навколо Центру призводить до репутаційних втрат України у світі.

Серед запропонованих Хржановським методів, що мають застосовуватись у Меморіалі – побудова «психометричних алгоритмів», участь у експериментах, «в яких відвідувачі опинятимуться, зокрема, у ролі жертв, колаборантів, нацистів і військовополонених, яких змушували спалювати трупи» тощо.

«На наше переконання, меморіали Голокосту мають запобігати появі в майбутньому моральних виборів, перед якими ставали його жертви. Симулювати ситуації такого вибору – неприпустимо», – йдеться у листі.

Нагадаємо, раніше режисер скандального кінопрокту «Дау» Ілля Хржановський запропонував примінити у меморіалі такий же метод занурення, що і в його кінопроекті.

«Коридори з повним затемненням з'єднуватимуть певні простори експозиції, а відвідувачів проводитимуть через них сліпі поводирі. У коридорах будуть присутні різноманітні фізичні елементи, що справлятимуть сильний емоційний вплив на відвідувачів. Наприклад: звуки, відчуття вологості довкола, низька температура, метал, м'яка підлога, запахи і непевність стосовно довжини відтинку маршруту.

Персоналізація завдяки опитувальнику. Формування маршруту через алгоритми. Різний маршрут для кожного відвідувача. Досвід кожного відвідувача буде змінюватись залежно від його відповідей на простий опитувальник, який заповнюватиметься під час реєстрації. Маршрути дітей і дорослих будуть різними. Дорослі пройдуть складним і подекуди шокуючим емоційним шляхом, в центрі якого – можливості етичного вибору. Технологія розпізнавання обличчя буде використана для того, щоб "розумно" вестивідвідувача виставкою і створити його/її емоційний портрет наприкінці візиту. Упродовж маршруту будуть моменти, що змусять відвідувача взяти участь в експериментах морального або етичного характеру, котрі спонукатимуть його/її думати і реагувати на визначені обставини.

Експерименти залежатимуть від кількості балів у профілі відвідувача та його/її попереднього досвіду на виставці», – йдеться у концепції, опублікованій на сайті «Історичної правди». Серед референсів концепції її автор називає, зокрема, Стенфордський експеримент.

«Ілля говорив про етичному виборі, який повинен буде робити відвідувач центру. Ось тільки мені здається, що етичний вибір повинен бути зроблений до того, як існуюча концепція буде доопрацьована і втілена в життя... Якщо переді мною будуть ставити вибір – хочу я бути катом або жертвою в Бабиному Яру, то я точно не буду грати в цю «гру», – зазначає кінопродюсер Денис Іванов.

Він є серед тих, хто підписав відкритий лист. Його також підписали журналісти Зураб Аласанія, Володимир Бєглов, Вахтанг Кіпіані, письменники Катерина Бабкіна, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Ірена Карпа, культурні менеджери Катерина Ботанова, Олеся Островська-Люта, Юлія Ваганова, Ольга Гончар, режисери Володимир Тихий, Ірина Цілик, історики Оксана Дудко, Софія Дяк, Оксана Кісь, письменниця, художниця Алевтина Кахідзе, генеральна директорка Українського інституту книги Олександра Коваль, генеральний директор Національного центру Олександра Довженка Іван Козленко та багато інших.

Текст листа:

Голові Наглядової ради

Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр»

панові Натану Щаранському

Членам Наглядової ради

Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр»

Шановні пані та панове!

У ці дні в Україні відбувається гостра дискусія навколо концепції Меморіалу нинішнього художнього керівника Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» Іллі Хржановського та його попередніх проєктів.

Наприкінці 2019 року пана Хржановського було призначено художнім керівником Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр». Однак, за свідченнями співробітників, де-факто його робота в Меморіалі почалася ще ранньої осені. Відтоді політика Меморіалу зазнала радикальних змін. Так, 30 вересня 2019 року в листі за підписом тодішнього генерального директора Меморіалу Геннадія Вербиленка членів Громадської ради Меморіалу було повідомлено про розпуск Ради без пояснення причин. Невдовзі проєкт залишили Геннадій Вербиленко, виконавча директорка меморіалу Яна Барінова та значна частина команди. Треба зазначити, що попередня команда здійснила досить багато для вироблення концепції Меморіалу і її робота здобула високу оцінку міжнародних експертів. Попри декларовану новим художнім керівником політику прозорості в діяльності інституції, публічно такі кадрові рішення стейкхолдерів не були пояснені.

23 квітня 2020 року Карел Беркгоф, головний історик Меморіалу з лютого 2017 по січень 2020 року, заявив про неможливість подальшої міжнародної підтримки Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» з етичних міркувань. Він послався на драматичні зміни в інституції, що розпочалися після призначення Хржановського, й особливо різко висловився щодо запропонованих ним методів меморіалізації трагедії Бабиного Яру. Серед них – побудова «психометричних алгоритмів», участь у експериментах, «в яких відвідувачі опинятимуться, зокрема, у ролі жертв, колаборантів, нацистів і військовополонених, яких змушували спалювати трупи» тощо. Карел Беркгоф назвав пропозиції Хржановського антинауковими й такими, що порушують Міжнародний статут меморіальних музеїв (International Memorial Museums Charter).

27 квітня був оприлюднений адресований дирекції Меморіалу ще восени 2019 року лист керівника Групи розвитку основної експозиції (Core Exhibition Development Group) Дітера Богнера, у якому він різко критикує представлену Хржановським концепцію Меморіалу як таку, що провокує шоковий досвід, а не пам’ятання та розмірковування, і називає її «Голокост-Дисней». Пан Богнер також зауважує невідповідність методів призначення Хржановського заявленим принципам прозорості та з етичних міркувань відмовляється від подальшої співпраці з Меморіалом.

Цього ж дня концепцію пана Хржановського, опублікував сайт «Історична правда». Оприявлені матеріали викликали хвилю дискусій і критики в середовищі професіоналів і широкої громадськості. Загальна оцінка оприлюднених матеріалів зводиться до того, що запропоновані форми імерсивного залучення до реконструйованої інструментами VR дійсності Голокосту, геймізації смерті, використання прийомів соціальної інженерії, зокрема, заборонених до відтворення Стенфордського тюремного експерименту та Експерименту Мілгрема, не мають нічого спільного з вшануванням пам’яті жертв Голокосту. На наше глибоке переконання, меморіали Голокосту покликані запобігати виникненню в майбутньому тих моральних виборів, перед котрими поставали його жертви. Симулювати ситуації подібного вибору – неприпустимо.

На жаль, дирекція Меморіалу досі не оприлюднила контроверсійної концепції Хржановського, а Наглядова рада меморіалу не висловила публічно свою позицію щодо звинувачень у порушенні прав людини в попередньому проєкті Хржановського – «Дау», який викликав широкий суспільний резонанс.

Зокрема автора «Дау» звинувачують у порушеннях під час роботи прав людини, трудового законодавства, ймовірному насильстві над дітьми, заподіянні тілесної шкоди, приниженні та сексуальних домаганнях. Критики проєкту ставлять під сумнів наявність реальної поінформованої згоди дорослих учасників.

Прихильники проєкту (і сам автор) наголошують на широкому міжнародному резонансі й навіть успіху «Дау», зокрема, на присудженні одного з головних призів Берлінського міжнародного кінофестивалю стрічці «Дау. Наташа», оминаючи, однак, скандал, яким супроводжувався її показ у Берліні. Французька та німецька преса у 2019–2020 роках неоднозначно відреагувала на проєкт і критикувала автора за сцени несимульованого насильства та прояви расизму, і поставила під сумнів етичність творчого методу Хржановського.

Пан Хржановський не приховує факт співпраці в проєкті «Дау» з російським екстремістом Максімом Марцинкєвічем (на прізвисько «Тесак») та його групою. Марцинкєвіч – засновник гомофобського руку «Оккупай-педофиляй», пропагандист ідей націонал-соціалізму, расизму та антисемітизму.

22 квітня 2020 року на офіційному сайті Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» з’явилась офіційна заява інституції, у якій, зокрема, йдеться: «Ми не можемо давати професійну оцінку цим фільмам та методам і прийомам, за якими вони створені». Ця заява, як нам здається, суперечить цінностям, які відстоює Меморіал (свобода та гідність людини, її життя та її права), оскільки йдеться про нехтування людською гідністю, інструменталізацію людини, співпрацю з неонацистами. Відсутність реакції на неоднозначні концепції й публічні акції керівника дискредитує інституцію, ставить під сумнів її відданість задекларованій місії та завданням, серед яких – «привернути увагу суспільства до загроз тоталітарної, екстремістської, нацистської та расистської ідеологій, підтримуючи водночас культурні, етнічні, релігійні та соціальні відмінності».

Ми вважаємо за неможливе ігнорувати неодноразово озвучені наміри пана Хржановського перенести апробовані під час роботи над проєктом «Дау» методи (деякими спеціалістами розцінювані як методи соціальної інженерії) на чутливу сферу комеморації трагедії Голокосту.

Ми вважаємо також неприпустимими непрозорість управлінських рішень та відсутність підзвітності інституції громадськості. Створення Меморіалу «Бабин Яр» – спільна справа Благодійного фонду Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», української влади, міжнародних стейкхолдерів та українського суспільства. Благодійні пожертви, хай які щедрі, не мають перетворювати Меморіал на приватну справу й не дають права на волюнтаристські рішення. Міжнародна інституція, що проповідує цінності відкритого суспільства та задає етичні стандарти, повинна діяти відкрито.

Репутаційні втрати, завдані Меморіалу внаслідок призначення пана Хржановського художнім керівником, руйнують результати роботи попередніх трьох років та ставлять інституцію на межі міжнародного скандалу.

Закликаємо Наглядову раду звільнити пана Хржановського з посади художнього керівника Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» та поновити діяльність Громадської ради Меморіалу як незалежного органу координації з громадськістю.

29.04.2020

Зураб Аласанія, журналіст, голова правління Національної Суспільної Телерадіокомпанії України

Катерина Бабкіна, українська письменниця

Віра Балдинюк, журналістка, головна редакторка сайту «Korydor»

Юлія Бентя, музикознавиця, відповідальна редакторка часопису «Критика»

Володимир Бєглов, журналіст, голова правління Освітнього центру з прав людини у Львові

Катерина Ботанова, культурна критикиня, спів-кураторка міжнародного фестивалю Culturescapes (Швейцарія)

Юлія Ваганова, заступниця генерального директора НКММК “Мистецький Арсенал” із виставкової і музейної роботи

Галина Герасим, соціологиня, Український Католицький Університет

Ольга Гончар, директорка Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору» у Львові

Ганна Гриценко, незалежна дослідниця крайньо правих рухів

Богдан Грицюк, проєктний менеджер Jam Factory Art Center та Освітнього центру з прав людини у Львові

Людмила Губіанурі, завідувачка літературно-меморіального музею М.Булгакова

Тамара Гундорова, професор, член-кореспондент НАН України, Інститут літератури імені Шевченка НАН України, член Національної ради України з розвитку науки й технологій

Олена Гусейнова, керівниця відділу літературних програм Радіо Культура, поетка

Лія Достлєва, художниця, антропологиня культури

Андрій Достлєв, художник, дослідник фотографії

Оксана Дудко, історикиня, Університет Торонто, Центр міської історії Центрально-Східної Європи

Софія Дяк, історикиня, директорка Центру міської історії Центрально-Східної Європи, Львів

Сергій Єкельчик, президент Канадської асоціації українознавців, професор Університету Вікторії

Володимир Єрмоленко, філософ, журналіст, директор з аналітики «Інтерньюз-Україна», викладач НаУКМА

Сергій Жадан, письменник

Тетяна Журженко, політологиня, дослідниця політики пам’яті, Університет Відня

Оксана Забужко, письменниця

Денис Іванов, продюсер, керівник кінокомпанії «Артхаус Трафік»

Анна Ісаєва, історик, Лундський університет, Швеція

Ірена Карпа, письменниця, музикантка

Алевтина Кахідзе, художниця, співзасновниця резиденції для міжнародних художників «Розширена історія Музич», посол із толерантності ПРООН в Україні

Мартін-Олександр Кислий, дослідник, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Вахтанг Кіпіані, головний редактор сайту «Історична правда»

Оксана Кісь, докторка історичних наук, ст.н.співробітниця Інституту народознавства НАН України

Олександра Коваль, генеральна директорка Українського інституту книги

Іван Козаченко, соціолог, Кембриджський університет, Велика Британія

Іван Козленко, генеральний директор Національного центру Олександра Довженка

Катерина Колесник, незалежна дослідниця

Катерина Костогриз, дослідниця, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Олег Коцюба, літературознавець, Гарвардський університет, США

Юлія Литвинець, генеральний директор Національного художнього музею України

Андрій Любка, письменник

Юрій Макаров, журналіст, шеф-редактор директорату телебачення НСТУ, голова редакційної ради часопису «Український тиждень», голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка

Олена Оногда, музейниця, «Мистецький арсенал»

Олеся Островська-Люта, генеральна директорка Мистецького Арсеналу

Наталя Отріщенко, соціологиня, Центр міської історії Центрально-Східної Європи

Дарина Подгорнова, історикиня, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Анатолій Подольський, історик, керівник Українського центру вивчення історії Голокосту

Яна Примаченко, історикиня, Інститут історії України НАН України

Тетяна Пушнова, керівниця публічних комунікацій Мистецького арсеналу

Зоряна Рибчинська, завідувачка кафедри культурології Українського католицького університету

Альона Сіліна, менеджерка культурних проєктів

Юлія Сінькевич, генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю, співзасновниця та членкиня Наглядової Ради Української кіноакадемії

Ірина Склокіна, історикиня, Центр міської історії Центрально-Східної Європи, Львів

Юлія Скубицька, історикиня, старша менеджерка з розвитку ГО “Інтерньюз-Україна”

Ярослава Стріха, перекладачка, літературознавиця

Олена Стяжкіна, історикиня

Володимир Тихий, кінорежисер, Громадське кінооб’єднання «Вавилон 13»

Юлія Федів, виконавча директорка Українського культурного фонду

Тетяна Філевська, заступниця генерального директора Українського інституту

Оксана Форостина, видавчиня

Валентина Хархун, літературознавиця, професор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, дослідник музеїв комунізму

Борис Херсонський, поет, ректор Київського інституту сучасної психології та психотерапії

Ірина Цілик, кінорежисерка, письменниця

Віталій Чернецький, пофесор славістики, директор Центру російських, східноєвропейських та євразійських студій, член виконавчої ради програми з єврейських студій, Канзаський університет, США

Марія Чорна, історикиня, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Володимир Шейко, генеральний директор Українського інституту

Юлія Юрчук, історикиня, дослідниця політики пам’яті, Університет Сьодерторн, Швеція Mézes Ádám, Central European University.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук