Українські скелелази долали перешкоди і рятували потерпілих на Чатових скелях

Львівські Чатові скелі у Винниках зібрали українських скелелазів на «Кубку пам’яті». Екстремали долали перешкоди та демонстрували рятувально-технічні прийоми.

Дистанція із перепонами була комбінованою: частину відрізків треба долати лише власними силами, покладаючись на свої м’язи. На інших дозволяють користуватися спеціальним ручним зажимом — жумаром. Також учасникам ускладнюють завдання, одягнувши на спину 5-кілограмовий рюкзак.

Головний суддя змагань Назар Коваль розповів: «Судді враховують час, техніку і фізичні навики спортсмена. І ще є тактична заявка. Все, що ти заявив, мусиш виконати. І отримуєш за це бали. Відповідно, якщо тобі не вдалося, бали віднімають».

Скелелаз Михайло Мовчан зауважив: «Більше командна робота мені подобається. Бо там результат залежить не від однієї людини,а від колективу. Звісно кожен повинен бути і сильним, і технічно підготованим. І навіть якщо команда середнього рівня, але працює злагоджено, вона може перемогти навіть професіоналів».

Висота Чатових скель до 20 м, а вік — 20 млн років. Із таким рельєфом доволі непросто працювати. Учасник змагань Павло Мартинюк зазначив: «Тут є і граніт, і піщаник. З піщаником трохи простіше, бо він досить цупкий, гарно тримається в руках, не потрібна магнезія. А на граніті трішки слизькіше».

Також скелелази відпрацьовували змодельовану ситуацію: транспортували травмованого товариша. Учасниця змагань Оксана Михньович зі Славського розповіла: «Спочатку треба зробити страховку для супроводжуючого і потерпілого. В потерпілого ще є суддівська страховка додатково. Мій партнер бере потерпілого на руки, я їх обох спускаю. Потім повторюю за ними».

Микола Скрипка, з яким спортсменка 5 років працює у тандемі, додав: «Фізичну роботу виконує хлопець. А дівчата мають технічні обов’язки».

Із завданням потрібно справитися за 15 хвилин. Навіть за найдрібніші помилки учасників карають штрафом.