«Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду».
Стаття 1 Кодексу суддівської етики
Ми навмисне починаємо текст про конкурсний відбір суддів до Конституційного Суду України із Кодексу суддівської етики. На початку березня в Україні провели співбесіди із кандидатами на посаду судді Конституційного Суду України для оцінювання їхньої відповідності критеріям високих моральних якостей. І от саме з моральними якостями майже у всіх кандидатів склались важкі взаємини. Читаючи цей текст, уважний читач не раз згадає статтю 1 Кодексу суддівської етики і сам зробить висновок про те, наскільки кандидати на суддів КСУ відповідають описаним у цій статті вимогам.
Українське суспільство з іспанським соромом спостерігає за конкурсним відбором суддів до Конституційного Суду України (КСУ). Хтось декларує нерухомість за 1 грн та поширює антиукраїнський контент, хтось продає квартиру за 2500 доларів і реєструється у центрі бездомних, хтось не знає дати прийняття Конституції, чиїсь наукові роботи складаються із плагіату, а комусь робота в суді не заважає навчатись в університеті на денній формі навчання.
ZAXID.NET звернув увагу на співбесіди із кандидатами на судді КСУ та публікує зауваження Дорадчої групи експертів. Усі відеозаписи співбесід з кандидатами на посади суддів КСУ опубліковані на офіційному YouTube.
Студент денної форми навчання
Співбесіду із суддею Ковпаківського районного суду Сум Ігорем Бичковим можна розбирати на цитати. До прикладу, у 2023 році суддя двічі викликав поліцію у паб, на приміщення якого раніше накладав арешт. Ігор Бичков заявляв, що його відмовились обслуговувати, при конфлікті у пабі Бичков зазначав, що є суддею і діяльність закладу незаконна.
«Проходячи біля цього кафе (паб суддя називає кафе, – ред.) я вирішив випити кави чи чаю, мені грубо відмовили. Я звернувся на лінію 102. Все одно ніхто мене не обслужив, ні кави не налили, ні чаю не продали. Це мене дуже обурило і я згадав, що я, як слідчий суддя, раніше накладав арешт на це приміщення [у 2018 році]. Минулого року, проїжджаючи повз це кафе, я ніяку мету не переслідував, вирішив попити кави, грубо поставились. Я нічого не провокував. Це було 9 квітня. 12 числа я знову звернувся до цього кафе, думаю, може зараз обслужать – не обслужили… З приводу рішення, так, можливо, я зазначив, що вони не на законних підставах здійснюють свою діяльність», – сказав Ігор Бичков.
Ігорю Бичкову вдається поєднувати роботу судді із навчанням в університеті на денній формі навчання. Бичков вступив на спеціалізацію «Економіка» у Сумський державний педагогічний університет імені Макаренка. Суддя стверджує, що навчається дистанційно, хоч і не слухає лекцій онлайн.
Наведемо фрагменти розмов Ігоря Бичкова із експерткою Дорадчої групи експертів:
– Ми ознайомились із розкладом вашої групи та звернули увагу… Ми не говоримо, що ви повинні там бути присутнім, безумовно дистанційно. Однак є графік навчального процесу. Ми ознайомились і побачили.. У понеділок пари із 08:00 до 10:50, у вівторок із 08:00 до 14:20… Кожного дня у вас є заняття, ви були на них присутні?
– Ні, не був. Це не вимагається.
– Ви маєте індивідуальний графік відвідувань?
– Не маю.
– А як ви складали сесію? Як ви проходили форми підсумкового контролю?
– Ви маєте на увазі складав екзамени і заліки?
– Так.
– Це було не дистанційно, я був в університеті.
– Під час робочого дня?
– Під час не робочого дня.
– У вас був індивідуальний підхід до навчання?
– У мене не було індивідуального підходу. Справа в тім, що на період здачі сесії я брав відпустки.
– Чи повідомляли ви голову суду чи державну судову адміністрацію про те, що ви здійснюєте навчання?
– Не повідомляв.
Згодом на співбесіді повернулись до цієї розмови.
– Ми з’ясували, що ви не брали відпустки на період складання сесії. Чи була оформлена ця відпустка офіційно?
– Ну… відпустка… яка мається на увазі? Чергова? Справа в тім, що у мене завжди є так звані дні відпочинку і на час складання іспиту я брав дні відпочинку.
– Поясніть, будь ласка. Нагадаю, у вас було два іспити і п’ять заліків. Скільки днів відпочинку ви взяли, щоб скласти сесію?
– Я точно не пам’ятаю.
– А скільки у вас було днів відпочинку? Ви брали цілий тиждень поспіль?
– Ні. Я поспіль не брав.
– Я почула відповідь.
Повне відео співбесіди із Ігорем Бичковим можна переглянути на YouTube.
Майно за 1 гривню та антиукраїнські дописи у соцмережах
Ще один кандидат на посаду судді КСУ Олександр Радутний. Він є доцентом кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. На початку співбесіди Дорадча група експертів звернула увагу, що у російській соцмережі «Однокласники» він підписаний на групи, які стосуються російських правоохоронних органів і збройних військових структур – Радутний це заперечив. Також експерти звернули увагу на його дописи у соцмережах.
– На своїй сторінці у Facebook 16 червня 2014 року ви зробили посилання на матеріали із заголовком «Євгєній Гільбо: «На Украіне виживєт нє болєє 8 міліонов чєлавєк» відверто українофобного змісту. Також в російській соцмережі Вконтакте ви у 2014 році розмістили два пости неоднозначного змісту. Один щодо ВМС Збройних сил України, а інший містить критику Євромайдану, де учасників мирних протестів на Майдані називають «путчістами», а сама тематика посту спрямована на критику обраного після мирних протестів на Майдані політичного курсу на євроінтергацію. Чи ви підтверджуєте, що поширювали вказані матеріали у своїх соцмережах і з якою метою ви це робили?
– Що стосується цих публікацій, зокрема у мережі Facebook. Я не маю можливості перейти за цим посиланням, бо воно веде на заблокований російський ресурс. Він заблокований із 2018 року і легального доступу туди немає. Тому я не можу перевірити повний текст цієї публікації. Вочевидь, можливо, щось привернуло мою увагу. Так як редакція може не поділяти думку авторів, так само людина, яка робить посилання, вона не повний текст розділяє. В контексті 2014 року відповідне посилання, напевно, вимагало якихось коментарів або пояснень. Як я бачу, за цим посилання відсутні вони. Тому мені здається, що той наратив російської пропаганди був очевидно зрозумілим у 2014 році і не потребував жодних пояснень. Це стосується публікації у Facebook, і я розумію, що сьогодні вона може викликати сумніви, тому я спробував її видалити, щоб вона не привертала зайвої уваги. Цього зробити у Facebook неможливо, можливо лише обмежити доступ інших користувачів, тому я заблокував доступ до неї, але не видалив.
Що стосується інших. Мережа Вконтакте. Вона в певний час переважала. Нею користувались більше, ніж мережею Facebook. Вконтакте і Однокласники. Потім нормальні, порядні люди всі перейшли на інші платформи, соціальні майданчики. Публікація, згадана в запиті, датується 2014 роком. Я не підтверджую того, що я робив такі посилання. В запиті посилаються не на мою публікацію, а на посилання, яке я зробив з чиєїсь іншої [публікації], але вона абсолютно не відповідає моїй позиції. Загальновідомо, що цими майданчиками опікуються не їхні реальні адміністратори, а спецслужби ворожої для нас держави Російської Федерації. Тому із 2014 року, не маючи доступу на цю платформу, там може відбуватись усе, що завгодно. Будь-які фейки, будь-які вкиди.
У експертів виникли запитання й щодо декларацій Олександра Радутного. Зокрема, у декларації за 2021 рік Олександр Радутний вказав, що вартість двох квартир, двох гаражів, житлового будинку, співвласниками якими він був, становить по 1 грн на кожен об’єкт.
«Це були помилки, які я допустив на початку досвіду заповнення декларацій. Вони виправлені і сьогодні я їх не повторюю. Це було і хибне розуміння того, що декларація – це своєрідний діалог. Виявилось, що це не діалог, це іспит з суворим результатом. Зверніть увагу, що один з об’єктів нерухомості придбаний ще у минулому сторіччі – у 1996 році. Він придбаний за попередню валюту, якої сьогодні не існує. Я окремі рази пробував переводити карбованці в гривню, в інші рази, щоб дати свої пояснення, [вказав] оцю гривню. Виявилось, що це все помилки, я їх виправив», – сказав Радутний.
Повне відео співбесіди із Олександром Радутним можна переглянути на YouTube.
Юрій Барабаш: авто по довіреності і помилки в деклараціях
Напевно, найкоротша співбесіда, всього лише 36 хвилин, відбулась із Юрієм Барабашем, професором кафедри конституційного права України та проректором з науково-педагогічної роботи та стратегічного розвитку Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Кандидата запитали, чому він не відобразив у декларації два автомобілі – Porsche Cayenne, який належить братові його дружини, та Toyota Camry батька дружини.
У травні 2022 року брат і батько надали дружині Юрія Барабаша довіреності на ці авто, однак вона право на користування транспортними засобами у декларації не відобразила. За словами Барабаша, дружина автомобілями не користувалась, а тому вважав, що відображати у деклараціях ці авто не треба. Член дорадчої групи Ярослав Романюк звернув увагу на те, що недекларування цих авто є порушенням. Експерти також звернули увагу на кілька помилок у декларації, але вони мали суто технічний характер. Однак експерти наголосили, що упродовж тривалого часу допускати таку велику кількість помилок, а їх лише в декларації за 2022 рік було шість, неприпустимо.
«Це вже якісь хронічні помилки, які переходять з року у рік. З 2016 року. Лише в декларації за 2022 рік шість помилок. Ви освічена людина, професор, проректор. Невже нема в кого вам проконсультуватись, як правильно заповнювати декларацію? Якщо ви станете суддею КСУ, вимоги і прискіплива увага будуть значно більшими. І такі помилки в декларації для судді КСУ є абсолютно неприпустими», – заявив Ярослав Романюк.
Повне відео співбесіди із Юрієм Барабашем можна переглянути на YouTube.
Кандидатка, яка економить папір
Олександра Кармаза, членкиня ЦВК у 2020 році придбала BMW X5 2015 року випуску за 149 тис. грн, але не повідомила про це в декларації, скориставшись юридичною лазівкою. За авто Кармаза заплатила готівкою. Ще 618 тис. грн членкиня ЦВК вклала у ремонт авто, однак не зберегла жодних квитанцій про оплату цього ремонту, за який теж заплатила готівкою.
– Як часто ви робите такі суттєві покупки або витрати, пов’язані із наданням послуг, але при цьому не зберігаєте жодних документів. Це для вас типово?
– Я відношусь до тої категорії громадян, яка збирає чеки тоді, коли є гарантійне обслуговування. Сьогодні, працюючи в ЦВК, в мене секретаріат знає, я дуже скрупульозно відношусь до паперу. Я не дозволяю собі лишній раз папір витрачати. Ну не зберегла я той чек.
Кармаза також додала, що «ніколи не думала, що збереження чеків впливає на доброчесність».
Також у членів дорадчої групи експертів виникли питання щодо заниженої вартості будинку площею 253 м2 і ділянки 0,24 га у селі Гнідин, який Олександра Кармаза подарувала своїй доньці. Також Олександра Кармаза не надала дорадчій групі фото цього будинку.
«Я відношусь до тієї категорії людей… Для мене дивно, якщо ти ходиш і робиш фотографії господарської споруди і будинку. З якою метою? В мене не було таких фотографій. Я дивилась, шукала», – пояснила Кармаза.
Коли ж її спитали про те, чи є на її ділянці басейн, то Олександра Кармаза відповіла, що нема. Але басейн є на території ділянки її сестри, яка живе поруч. При цьому дві ділянки не розмежовані і по суті є однією ділянкою із двома будинками. Разом з тим, Олександра Кармаза зазначила, що в неї із сестрою «особливі стосунки» і що «це особисте» і вона навіть не знає, де сестра працює.
Олександра Кармаза також не змогла пояснити джерело походження грошей, за які її матір у 2021 році придбала новеньку Honda CR-V. За її словами, матір відмовилась називати суму і походження цих грошей.
«Дивно, що ваша мати не хоче підтримати вашу кандидатуру на посаду судді КСУ. Адже вам треба продемонструвати вискокий рівень моральних якостей, що стосується джерел походження певних доходів», – зазначив член дорадчої групи Алеш Залар. За даними НАБУ вартість авто становить 1,1 млн грн. При цьому доходи матері від 1998 до 2021 року до оподаткування становили 847 тис. грн. Цікаво, що за інформацією дорадчої групи матір Олександри Крамази живе разом з нею у згаданому будинку в селі Гнідин. Матір, сестра й донька не єдині, хто відмовився називати свої доходи і джерела їх походження. Зять Олександри Кармази вчинив так само.
Окрім того, Кармазу викрили на самоплагіаті, але виглядає, що це найменша проблема цієї кандидатки.
Повне відео співбесіди із Олександрою Кармазою можна переглянути на YouTube.
«Чому я вас не знаю?»
Питання до членкині правління ГО «Центр політико-правових реформ» Юлії Кириченко стосувались можливого впливу її свекра, судді КСУ Володимира Шаповала, на працевлаштування у секретаріат Конституційного Суду. Юлія Кириченко була знайома із сином Володимира Шаповала ще зі школи і її прийняли на роботу у КСУ до одруження. Але вона такий вплив заперечила.
Також виникло питання щодо роботи Юлії Кириченко одночасно на посаді помічниці голови Верховного Суду України та у Центрі політико-правових реформ. Члени дорадчої групи намагались зрозуміти, чи ця робота була сумісництвом, чи науковою або аналітичною діяльністю. Юлія Кириченко назвала цю роботу «покликанням» на волонтерських засадах. Утім дорадча група знайшла два цивільно-правові договори у 2015 та 2016 році, за якими Кириченко отримала 100 тис. та 221 тис. грн за роботу у Центрі політико-правових реформ.
Подаємо уривок співбесіди Ярослава Романюка та Юлії Кириченко:
– Ми з’ясували, що з 2007 по 2017 рік ви займали посаду помічника голови ВСУ. Там наполегливо працювали над проектами конституційних подань або над документами про відому необхідність внесення конституційних подань до 18:00. А після 18:00 години працювали у Центрі політико-правових реформ. Я з травня 2013 року по грудень 2017 року обіймав посаду голови ВСУ, у зв’язку з цим у мене запитання до вас: чому я вас не знаю?
– Тому що я була помічницею у голови ВСУ Василя Онопенка. У 2014 році була у відпустці по догляду за дитиною. У мене народився син Остап Шаповал влітку 2014 року.
– Але з травня 2014 року я був головою ВСУ і вас не знаю.
– Бо перед пологами є пару місяців, коли дається відпустка.
– У такому разі у ВСУ ви не працювали, бо були у відпустці по догляду за дитиною. Але, як ми бачимо, це не заважало вам працювати у Центрі політико-правових реформ у 2015-2016 роках за цивільно-правовими контрактами, незважаючи на те, що ви й надалі залишаєтесь державним службовцем, нехай навіть у декретній відпустці. Ви отримували там дохід [у Центрі політико-правових реформ].
– Я розглядала це як наукову діяльність і мені здавалось, що тут немає конфлікту інтересів.
– Але до цього ви казали, що це була аналітична робота, а не наукова. Нам треба чітко розуміти, що це була не наукова діяльність. Тому що у вас не було ніякого наукового дослідження, ви могли займатись тільки аналітикою. І тут є певні сумніви, які вами не найкраще пояснені.
Я все-таки хочу повернутись до вашої роботи у ВСУ. В грудні 2011 головою ВСУ обрано Петра Пилипчука. А мене тоді ж було обрано першим заступником голови. Голова ВСУ закріпив за мною ділянку роботи, яка стосується внесення конституційних подань. Я пам’ятаю, які конституційні подання ми готували, які вносили і який результат цих конституційних подань, а в яких випадках ми відмовляли. У зв’язку з цим знову це ж запитання: чому я вам не знаю?
– Я працювала лише з головою ВСУ Василем Онопенком.
– Він не був головою ВСУ із 2011 року. Ви звільнились з 2017 року. Шість років роботи ВСУ. Чому я вас не знаю?
– Я зрозуміла. Дякую за запитання. Просто у мене двоє дітей. І я ще взяла декретну відпустку з першим сином. А потім з другим.
– Зрозуміло. То в такому разі, чи достатньо у вас професійного досвіду для зайняття посади судді КСУ, якщо ви такий тривалий проміжок часу не були задіяні на роботі, а займались вихованням дітей?
– Я вважаю, що в мене достатньо професійного досвіду. Якщо дослідити мою громадську діяльність, мою діяльність в написанні досліджень із 2011 року, то можна побачити, що мною досліджено і опубліковано багато аналітики, статей, багато видань Центру політико-правових-реформ, де я є автором або співавтором.
– У Верховному Суді ви не працювали, бо займались вихованням дітей, але це не заважало вам займатись громадською діяльністю і такою активною діяльністю, готувати постійно якісь аналітичні довідки?
– Так, мені це не заважало. Бо це не потребує перебування, як на державній службі, з 9:00 до 18:00. Це можна поєднувати, увечері або коли дитина спить. Більш того, у мене було переконання, що якщо у мене є час, я маю долучитись до утвердження місії Центру політико-правових реформ.
Повне відео співбесіди із Юлією Кириченко можна переглянути на YouTube.
«Я не стверджую, що я на даний час є найліпшим кандидатом»
Члени дорадчої групи звернули увагу, що детектив НАБУ Роман Яроменок під роботи у прокуратурі двічі притягався до дисциплінарної відповідальності – у 2009 та 2011 роках. Вперше – за втрату службових документів, а вдруге, зі слів самого Яроменка, стало наслідком цькування одного з керівників прокуратури Полтавської області. Йшлось про негативні результати роботи за перше півріччя 2011 року. Доказів, які б свідчили про те, що його вини у цих дисциплінарних проступках нема, Роман Яроменок не надав і навіть не намагався їх отримати.
Були також питання щодо конфлікту дружини Яроменка, яку звільнили з НАБУ та яка намагається оскаржити в суді своє звільнення. Члени дорадчої групи запитували, чи Яроменок спілкувався з дружиною про цю справу. Зрештою, він повідомив, що лише обговорював обставини, але без прочитання обгрунтування позову.
«Я не стверджую, що я на даний час є найліпшим кандидатом із тих кандидатів, які приймають участь в конкурсі. Однак я вважаю, що мій професійний життєвий досвід дозволяє претендувати на посаду судді КСУ», - підсумував Яроменок.
Повне відео співбесіди із Романом Яроменком можна переглянути на YouTube.
Суддя не виконує рішень суду
Суддя Господарського суду Миколаївської області Олександр Ткаченко у 2009 році ухвалив рішення у справі, учасником якої був автогаражний кооператив «Парма», маючи у власності гараж у цьому кооперативі. Експерт Дорадчої ради поцікавився, чи не вважає суддя, що у нього був конфлікт інтересів. Олександр Ткаченко погодився, що конфлікт інтересів справді був і це була його помилка.
Експерт Ярослав Романюк запитав у кандидата у судді КСУ: «Раніше на співбесіді з етичною радою ви дещо по-іншому відповіли на це запитання. Тоді ви сказали, що ви розглядали цю справу, щоб не мати негативних наслідків у стосунках з іншими членами цього кооперативу. Так все-таки, це була помилка, чи це був свідомий розгляд справи, переслідуючи мету не псувати стосунки з учасниками кооперативу».
На що Олександр Ткаченко відповів: «Я підтверджую ті підстави, ну трошки в іншому контексті. Не хотів псувати стосунки з членами кооперативу, це так, але не виключаю того, що це була помилка».
Експерт Ярослав Романюк зазначив, що у 2019 році один з районний судів Миколаєва витребував у Олександра Ткаченка бокс у цьому гаражному кооперативі. Суддя не заперечив, що він не виконав рішення суду, та вважає, що цим має займатись виконавча служба. «Я не зобов’язаний виконувати функції, які покладені на виконавчу службу», – вважає суддя.
– Чи правильно ми розуміємо суть вашої відповіді, що ви вважаєте, що, відповідно до цього рішення суду, ви ніяких активних дій по його виконанню не повинні були вчиняти, а це завдання виконавчої служби?
– Саме так.
До слова, теруправління ДБР у Миколаївській області порушило кримінальну справу через невиконання рішення суду (ч.1 ст.382 ККУ), але Олександр Ткаченко стверджує, що у цій справі він є свідком, а не підозрюваним. У декларації доброчесності судді протягом 2016 – 2020 років Олександр Ткаченко не вказав, що він двічі притягувався до відповідальності за порушення ПДР у 2016 році, а у 2021 році мав два штрафи за невиконання рішення суду.
У експертів виникало чимало питань до декларацій Ткаченка, до прикладу суддя вказує різну вартість одного автомобіля Toyota Land Cruiser та вважає, що долари – це платіжний засіб в Україні.
– Наступне питання стосується вартості автомобіля Toyota Land Cruiser. Це авто 2003 року випуску. У деклараціях за 2015 – 2022 роки ви по-різному зазначаєте вартість цього авто. В одних деклараціях вказували суму 161 тис. грн, а у іншій – 202 тис. грн. Чому вказуєте різну вартість одного авто?
– Це авто я придбав за 40 тис. доларів, але, перераховуючи на гривні, я не вірно вказав курс.
– Перепрошую, що значить ви придбали за 40 тис. доларів, а перерахували на гривні. Ви що купували за долари? Засіб платежу був долар?
– Так.
– Хіба іноземна валюта може бути засобом платежу в Україні, Олександр Васильович?
– Саме так і це загальновідомий факт, що всі розраховуються або гривнями, або доларами.
– Загальновідомий факт, так, але кандидат на посаду судді Конституційного Суду України, розуміючи, що таке не допускається – проводити розрахунки в іноземній валюті в Україні, [знаючи] що національною грошовою одиницею і єдиним платіжним засобом є гривня. Чи не здається вам це..
– На 2008 рік я ще не був кандидатом на посаду судді Конституційного Суду.
– Але ви були суддею.
– Так.
Повне відео співбесіди із Олександром Ткаченком можна переглянути на YouTube.
«Є відчуття наче ви скопіювали цю роботу і вставили у свою дисертацію»
Із кандидаткою на посаду судді КСУ Тетяною Шинкар, яка працює у Восьмому апеляційному адміністративному суді, експерти, окрім декларцій, обговорили її кандидатську дисертацію та помітили там дуже багато плагіту. У 2018 році Тетяна Шинкар захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук у «Львівській політехніці».
Наведемо фрагменти розмов Тетяни Шинкар із експертами на цю тему:
– У своїй дисертації ви посилаєтесь на текст дисертації Мішиної на тему «Медіація, як альтернативна форма вирішення спорів». Перед вами текст, який абсолютно ідентичний. Навіть підкреслено…
– Щодо моєї кандидатської дисертації. Я надала її на антиплагіатну систему Unicheck, і коли первинний аналіз був проведений, то ця програма показала 100% схожості, бо ця дисертація збігалась із моєю.
– Зверніть увагу, стаття Мішиної 2012 рік, а ваша – 2018 рік.
– Так-так. Коли я її проаналізувала методом повторного співставлення, були визначені автори, зокрема пані Мішина. Є посилання, зокрема, на 3,95% у моїй дисертації, вона дійсно була опублікована у 2012 році, без посилань на неї. Однак я згадую зазначену дослідницю у своїй роботі серед інших авторів, чиї дослідження стали підґрунтям дисертації.
– Тетяна Ігорівна, мова йде про те, що ви можете згадувати, і це правильно, авторів, роботи яких ви досліджували, і в списку використаних джерел також – це ваша робота в тому числі, що ви знаєте, хто цікавився вашою проблематикою. Мова йде про інше, просто таке відчуття наче ви скопіювали цю роботу Мішиної і вставили у свою дисертацію. При цьому у самому тексті ви не посилаєтесь, що це на думку Мішиної, або як зазначено у праці Мішиної. Якщо можна ми далі перейдемо. Це все Мішина, це все Мішина (на екрані пролистуються сторінки дисертації). Наступна робота, це автор Подковенко стаття «Медіація: міжнародно-правові стандарти». Тут так само, на сторінці 159, потім 171-172 вашої дисертації – це абсолютні фрагменти. Ви ж бачите, навіть не змінено порядок слів.
– Я надавала пояснення, про цю дослідницю я зазначаю, маю посилання у переліку статей.
– Тетяна Ігорівна, ви посилаєтесь у списку використаних джерел, а ми говоримо, що коли ви копіюєте чужу роботу, то в самому тексті ви повинні вказати, що це авторство тієї особи, яка вперше це зробила.
– Ви взагалі на авторів посилались? У вас були такі моменти у дисертації, що «як зазначив автор такий-то»?
– Безперечно.
– А чому про цих ви не зазначили? Чому було копіювання тексту?
– Я не використовувала, так як я пояснювала…
– Ну подивіться, як це не використовували. Це ж одним кольором підсвічено і не просто абзац, а прям тексти.
– Я ідеї цих авторів не використовувала, я про них зазначала, вони у мене є в списку використаних джерел. Таким чином я до цього підійшла.
– Ви доктор юридичних наук, ви суддя, яка вирішує спори. Як людина, яка займається творчою діяльність, ви, мабуть, мали знати закон про авторські та суміжні права. Ви не вважаєте, що це є порушенням авторських прав? Я вже не кажу про академічну доброчесність.
Повне відео співбесіди із Тетяною Шинкар можна переглянути на YouTube.
Кандидат з багатими батьками і новими автомобілями
Іван Назаров, заступник голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти не зміг відповісти на питання експертів про походження грошей на купівлю двох автомобілів і квартири. Частину грошей на ці покупки Назарову нібито дали батьки, однак документально підтвердити походження батьківських грошей кандидат не зміг. Пояснив лише, що у минулому батько був військовим, працював в СБУ та МВС.
Зокрема, у 2006 році Назаров за подаровані батьками гроші купив Hyundai Accent (2006 р.в.) за 86 тис. грн. Хоча за сім років, які передували купівлі цього авто батько заробив 49 тис. грн, а у матері доходів не було.
У 2011 році Назаров купує Ford Kuga за 284 тис. грн, кошти на який «більшою мірою надали батьки».
У 2013 році Назаров купує ще один Ford Kuga вже за 393 тис. грн, з яких 70 тис. грн надали батьки. У 2017 році Назаров купив квартиру площею 88 м2 за 890 тис. грн. З цієї суми 150 тис. грн знову надали батьки із непідтверджених заощаджень. Того ж року Назаров придбав паркомісце площею 13 м2 за 280 тис. грн, з яких 70 тис. грн дали батьки. Це зумовило питання в експерта Ярослава Романюка:
- Іване Володимировичу, станом на 2017 рік вам було 39 років. І ви в 39 років продовжували перебувати на утриманні своїх батьків? У вас своїх доходів не було?
- Я був в аспірантурі до 2003 року. В цей час я на пів ставки працював юристом в приватній фірмі. Із 2003 року я працював на посаді асистента, доцента, після докторантури – на посаді професора, в 2011 році захистив докторську. Звісно, у мене був дохід.
- Але недостатній, щоб купувати такі об’єкти?
- Тут історія трошки інша. Я до 30 років жив з батьками. І весь цей час у мене була мрія придбати власне житло. Ті гроші, які я заробляв з 2000 року, більше половини я залишав собі, щоб у майбутньому купити свою квартиру, щоб бути незалежним від батьків.
При цьому батько Назарова теж не відмовляв собі в купівлі нових автомобілів. У 2005 році він купив Subaru Outback (2005 р.в.), у 2008 році купує Mercedes Benz (2008 р.в.), у 2019 році батько купує Land Rover Discovery Sport (2019 р.в.).
Окрім того, Іван Назаров неодноразово робив помилки у деклараціях, на що звернули увагу члени дорадчої групи експертів. А із 2020 до 2023 року вчинив 31 порушення ПДР, з яких 16 – це несплата за паркування.
Повне відео співбесіди із Іваном Назаровим можна переглянути на YouTube.
«Ви ж зрозумійте, у нас в Україні є люди, які заробляють гроші, у нас же не бомжі всі проживають»
Як і деякі інші кандидати, депутат від «Слуги народу» Павло Павліш отримував подарунки від багатих. Члени дорадчої групи звернули увагу на те, що у декларації за 2022 рік депутат вказав 95 тис. євро і 60 тис. доларів, які йому подарував батько. Утім нотаріального договору дарування коштів Павліш не зробив і не вніс ці гроші у податкову декларацію.
Членкиня дорадчої групи Морін О’Коннор спитала Павліша, чому він не вказав у декларації купівлю всіх приміщень, а лише одного. Депутат пояснив, що не поїхав у Херсон взяти необхідні договори, бо вважає ці поїздки небезпечними, оскільки «місто розташоване в зоні бойових дій»: «В силу того, що я є народним депутатом, я маю хвилюватись за долю країни, бо мінус один голос у такій ситуації, що з’їздити в Херсон і потрапити під обстріл й загинути, було б з мого боку нерозумно».
Були й питання про куплені батьком Павліша будинки у Херсоні й під Києвом. На всі ці питання Павліш відповів: «Мій батько був крупним аграрієм у Херсонській області. Це ви можете перевірити, будь-кого з аграріїв спитати. У нього були заощадження, за які він придбавав. Пані Морін О’Коннор, ви ж зрозумійте, у нас в Україні є люди, які заробляють гроші, у нас же не бомжі всі проживають».
Їздить кандидат на суддю КСУ на Audi Q7, який належить його сестрі. Цікаво, що це авто перебувало у власності підконтрольній депутату-зраднику Херсонської облради від «Слуги народу» Юрію Ковальову, якому заочно висунули підозру у держзраді. Павліш підтвердив, що знайомий із Ковальовим і його братом-нардепом від «Слуги народу» Олексієм Ковальовим, який добровільно перейшов на бік російських окупантів і якого убили у Голій Пристані 28 серпня 2022 року. У 2020 році тесть Павліша купив авто Infiniti QX50, яким користується дружина Павла Павліша і сам нардеп. Для цього авто навіть зробив пропуск для в’їзду на територію ВРУ.
Повне відео співбесіди із Павлом Павлішем можна переглянути на YouTube.
Прокурор і багатий тесть
До професора кафедри кримінального процесу та криміналістики Національної академії СБУ, прокурора Генпрокуратури Ігоря Рогатюка члени дорадчої комісії мали чимало питань. Перше – будинок площею 273 м2 у Нових Петрівцях під Києвом, який Рогатюк почав будувати у 2010 році й досі не закінчив. Кандидат не вніс будинок до декларації, бо не робив його оцінки. Як писали у 2017 році «Наші гроші», будинки в Лазаревому саду коштують до 2 млн доларів, а земля – понад 6 тис. доларів за сотку.
Гроші на будівництво прокуророві залишив покійний тесть, який заощадив 190 тис. доларів. Той же тесть звів будинок в Житомирській області на 300 м2. Скільки він коштував – теж невідомо. Тесть також встиг подарувати доньці дві квартири й два автомобілі. Як саме тестеві вдалось заробити гроші, коли згідно з офіційною інформацією всі його бізнеси не приносили чистого прибутку, Ігор Рогатюк достеменно не знає, бо «він [тесть] був неговірким».
Після люстрації у жовтні 2014 року Рогатюка звільнили із посади заступника начальника міжнародного відділу Генпрокуратури. У грудні того ж року він звернувся у центр зайнятості, щоб стати на облік як безробітний. Утім на той час Рогатюк працював на 0,25% ставки в Академії прокуратури. І хоч грошей за викладацьку діяльність він там не отримував, але науково-педагогічний стаж нараховувався.
Як пояснив Ігор Рогатюк, він не знав, що там працював і думав, що його звільнили. Важливим нюансом цієї історії є те, що якби він зізнався про роботу в академії, то виплат по безробіттю від Центру зайнятості не отримав.
Коли ж Ярослав Романюк спитав Ігоря Рогатюка про те, чи після поновлення на роботі в Генпрокуратурі та виплаті 2,259 млн грн за вимушений прогул із 2014 до 2021 року, йому не спадало на думку повернути у бюджет отримані у Центрі зайнятості гроші, кандидат відповів: «Скажу відверто: спадало на думку. Але вини я за собою не відчував, оскільки у нас закон зворотної сили не має. По-друге, у мене в життя получилась цікава ситуація, бо я, получається, за одне життя працював два рази. Перший раз я працював своє реальне життя, мене звільнили і я ще не був поновлений і не знав, що буду поновлений, і я не знав, що я отримаю ці кошти. Можливо, я їх би ніколи і не отримав. Я тоді працював на науковій роботі і сплачував внески до бюджету. І коли мене поновили ще раз, з моєї суми заробітної також ще раз були сплачені внески. І якщо порівнювати оці 60 тисяч, то мною тільки з однієї суми було сплачено до бюджету близько 400 тисяч. Я можу прийти і сказати “заберіть в мене”, але тим, що я два рази заплатив…».
Повне відео співбесіди із Ігорем Рогатюком можна переглянути на YouTube.
Суддя з племінником
Серед кандидатів знайшлась і суддя Верховного Суду України Алла Олійник. Як вказала кандидатка у своїх деклараціях, упродовж 2011-2015 років вона проживала разом зі своїм племінником в однокімнатній квартирі у Києві. Племінник навчався у Київському національному університеті культури і мистецтв, де викладала Алла Олійник. Згодом він працював у Київському апеляційному суді, де суддею працювала його тітка, а потім перейшов на роботу у Вищий спеціалізований суд, де Алла Олійник теж працювала суддею. Члени дорадчої групи звернули увагу на цю послідовність, але суддя заперечила свій вплив на навчання та працевлаштування свого племінника. До слова, цю квартиру суддя Олійник отримала як службову, та згодом приватизувала.
Окрім того, три рішення, які прийняла колегія суддів за участі Алли Олійник, згодом були визнані у Європейському суді такими, що порушують міжнародні зобов’язання і Європейську конвенцію прав людини. Йдеться про надмірну тривалість судового провадження і недосконалість національного законодавства. Аллі Олійник нагадали, що вона була доповідачем у дисциплінарній справі судді Дніпровського райсуду Києва Нелі Ластовки, яка на чотири місяці позбавила права керування автомобілем одного з учасників Автомайдану Євгена Кузьмінського. Третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя тоді запропонувала Ластовку звільнити. Але згодом ВРП не погодилась з цим рішенням. Коли Аллу Олійник запитали про те, як би вона сьогодні прокоментувала рішення про подання звільнення судді Ластовки, вона відповіла, що палата прийняла законне й справедливе рішення.
Повне відео співбесіди із Аллою Олійник можна переглянути на YouTube.
Ще трішки плагіату
Співбесіда із професоркою, завідувачкою кафедри правосуддя Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Оксаною Щербанюк також почалась із питань про запозичення тез. Зокрема експерт Дорадчої групи зауважив, що у мотиваційному листі Оксани Щербанюк є кілька речень, які повністю збігаються із тезами колишнього голови КСУ Станіслава Шевчука.
– Як ви можете пояснити, що ви, як кандидат на посаду судді КСУ, навіть не самостійно формулюєте власні мотиви, чому ви хочете, чому ви вважаєте, що готові обійняти посаду судді КСУ?
– Якщо ви проглянете попередній мій мотиваційний лист, то в ньому також є тези про те, що судді повинні тлумачити Конституцію не абстрактно і нести відповідальність за свої рішення перед суспільством, державою, громадянами. По суті ця теза у нас неодноразово і на конференціях [вживалась], це як загальна ідея. Це не авторська ідея Шевчука, а загальновизнана ідея…
– Тобто ви стверджуєте, що ви не скопіювали з Шевчука свої мотиви, а просто ваші мотиви співпали з тими, які він висловлював у своїх тезах?
– Так не тільки він, це цілий напрямок висловлює таку ідею, він не автор цієї ідеї. Я не зверталась до цих тез, бо в мене не було потреби.
Експерти також звернули увагу, що Оксана Щербанюк проводила дослідження і у її роботі є збіги з іншими матеріалами. «Сумарно йдеться про цілі абзаци збігів і це при тому, що ваш доробок становить лише вісім сторінок. Як ви можете це пояснити?», – спитав експерт Ярослав Романюк.
«Цей підрозділ у розділі колективної монографії, наскільки пригадую, я виконувала із співавторкою. Зверну вашу увагу, що це питання кримінальної юстиції, я на той час не займалась [нею] і виконала загальну роботу. Фіналізувала текст співавторка і його розбавляла», – сказала Оксана Щербанюк.
Ярослав Романюк наголосив, що спершу кандидатка на посаду судді КСУ не зазначала, що робота була виконана у співавторстві і повідомила це лише після того, як експерти виявили цей факт та попросили пояснень. Експерт навів і інші приклади копіювання чужого тексту кандидаткою у судді КСУ. Додамо, що сайті суду вказано, що після співбесіди Оксана Щербанюк припинила брати участь в конкурсі за власним бажанням.
Повне відео співбесіди із Оксаною Щербанюк можна переглянути на YouTube.
Звинувачений у п’яній їзді
Ще одним із кандидатів у судді КСУ є суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області, в.о. голови цього суду Микола Войнарівський, якого поліція звинувачувала у п’яній їзді у 2022 році. У 2023 році справу закрили через відсутність складу правопорушення. На цю ситуацію звернули увагу експерти Дорадчої групи, адже «поведінка судді КСУ має відповідати високим моральним якостям».
Експертка Оксана Васильченко запитала суддю, чому під час складення адмінпротоколу він повідомив поліції неправдиву інформацію, зокрема, про те, що він ніде не працює. Микола Войнарівський заперечив цю інформацію. Під час співбесіди експерти хотіли переглянути відео з місця події, однак Войнарівський заявив, що це відео не є доказом і Дорадча група при прийнятті рішення не може його використовувати.
– Дослідивши відео, можу стверджувати, що відео немає хронології подій, є нарізаним, як то кажуть режисери. Немає послідовності та безперервності, тому встановити ті обставини, які зазначені на відео, навіть якщо ми абстрагуємось і будемо говорити, що це є належне відео... Але все ж таки ми маємо діяти у межах…
– Микола Миколайович, ви знаєте, про яке відео йдеться. Це ви на відео?
– Я не можу однозначно стверджувати автеничність цього відео, тому що мені однозначно не відомо щодо подій, які там зазначені. В мене склалось враження, що це є заказне відео щодо мене через мою принципову позицію через ті чи інші рішення щодо дій органів поліції. Ба більше, наступного дня після моєї зупинки і складення протоколу, якщо ви звернете увагу там немає жодних свідків, але у протоколі скрізь зазначено, що я відмовився від всього, я звернувся із скаргою до керівника поліції і потім виникло звідкись це відео.
– Дозвольте вам нагадати, що на той час діяла редакція ст. 266 КУпАП і у разі фіксації на камеру працівником поліції залучення свідків було необов’язкове. Тому у мене було єдине питання, а ми вже його 10 хвилин обговорюємо. Чи не заперечуєте ви, щоб ми задавали питання по цьому відео?
– Знову викладаю позицію щодо вказаного відео. Мені невідомо, яких подій стосується це відео. Воно отримано у поза процесуальну та законну форму, тому воно не може бути використано ні судом, ні Дорадчою групою при прийнятті рішення стосовно мене.
Експерти також зазначили, що справи про притягнення осіб до адмінвідповідальності за п’яну їзду, які розглядав Микола Войнарівський, зазвичай завершувались тим, що люди уникали відповідальності. Причиною цього, за поясненнями судді, «було забезпечення прав осіб, які притягуються до відповідальності, на ознайомлення з матеріалами справи».
Ще один момент, на який звернули увагу експерти – кандидат на посаду судді КСУ у 2010 році продав свою квартиру за 21,9 тис. грн, зареєструвався у Миколаївському обласному центрі бездомних громадян та майже через 10 років знову повернувся у цю квартиру, але уже як квартирант.
– У 2010 році ви продали двокімнатну квартиру громадянці Юсовій. Ціна квартири, вказана у договорі, становила 21,9 тис. грн, що приблизно становило 2,5 тис. доларів. Після того, як ви продали у 2010 році квартиру, яка належала вам на праві власності, ви прописуєтесь у квартирі матері і у 2011 році реєструєтесь у Миколаївському обласному центрі бездомних громадян. Там ви перебували на обліку із 2011 по 2014 рік. З моменту, як ви зареєструвались у центрі обліку бездомних громадян, ви стали на квартирний облік як особа, яка потребує квартиру. В той же час, у 2020 році ви зазначаєте, що повернулись проживати у ту квартиру, яку ви продали у 2010 році…
– В кімнату, не квартиру.
– … в кімнату. На умовах компенсації заборгованості за комунальні послуги. Така череда подій, які відбуваються. Як ви думаєте, чи є підстави вважати, що ви штучно погіршили свої житлові умови з метою отримання квартири?
– Хочу звернути увагу, що протягом роботи суддею більше 13 років я чи члени моєї родини жодного майна від держави чи органів місцевого самоврядування у користування, власність, приватизацію не отримували і не набували, якщо йде мова про погіршення житлових умов. Реалізація цієї квартири була пов’язана із сімейними обставинами. Якщо є необхідність, ми припинимо трансляцію і я повідомлю, у чому вони полягали, чому така вартість. Щодо мого повернення у квартиру, це пов’язано з тим, що власниця квартири повідомила мене щодо необхідності її реалізації чи здавання у оренду. На той час я не мав житла. Я орендував у цій квартирі одну кімнату, в іншій кімнаті проживала власниця. За це я здійснив виплату заборгованості за комунальні та інші послуги. Все це повідомив у декларації… не вважаю дивним перебіг подій, які пов’язані з цими обставинами. Так склалось життя…
Повне відео співбесіди із Миколою Войнарівським можна переглянути на YouTube.
Не знає дати прийняття Конституції
Суддя Господарського суду Закарпатської області Любомир Андрейчук, який є кандидатом на посаду судді Конституційного Суду України, не зміг правильно відповісти на питання, коли була прийнята Конституція України.
«Оскільки ви готуєтесь до посади судді Конституційного Суду, не могли б ви сказати, коли була прийнята Конституція України і з яких глав та статей вона складається?», – запитав експерт.
Андрейчук попросив дозволу не відповідати на це питання, але після наполягань присутніх та нетривалої мовчанки, назвав 1991 рік. Варто нагадати, що Конституцію України прийняли 28 червня 1996 року.
Повне відео співбесіди із Любомиром Андрейчуком можна переглянути на YouTube.
Кандидат із багатим, але бездоказовим минулим
Колишній декан юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, а сьогодні професор Києво-Могилянської академії Андрій Бойко також вирішив податись на посаду судді КСУ. Головним питання членів дорадчої групи експертів до Бойка було те, як він заробив капітал на початку 90-х років. Оскільки цей капітал став джерелом його покупок нерухомості та авто. Бойко пояснив, що на початку 90-х утворив юридичну фірму, яка вела дуже успішну діяльність. Однак документів, які б це підтверджували в Бойка не збереглось, а відтак довести правдивість цих слів неможливо.
8 березня Андрій Бойко припинив участь у конкурсі за власним бажанням.
Повне відео співбесіди із Андрієм Бойком можна переглянути на YouTube.
18 штрафів за порушення ПДР
Під час співбесіди із проректором ЛНУ імені Івана Франка Сергієм Різником у Дорадчої групи експертів виникли питання, зокрема щодо великої кількості штрафів за адмінправопорушення та джерел доходу, які дозволили Різнику накопичити 68 тис. доларів.
Сергій Різник відповів, що у 2023 році він отримав три штрафи, з яких два за паркування: «У 2023 році з трьох порушень – два це паркування, а третє я досі з’ясовую. У виконавчій службі сказали, що вони відмовили у відкритті провадження, а у поліцію воно не повернулось».
Щодо 15 порушень за 2022 рік, то Сергій Різник повідомив, що у нього був складний режим роботи та велике навантаження, а також припустив, що частину порушень міг зробити не він, оскільки йдеться про відеофіскацію і не видно, хто був за кермом.
У експертів також виникли питання щодо заощаджень Сергія Різника, зокрема джерел доходів, які дозволили багатодітному батьку станом на 2020 рік відкласти 68 тис. доларів готівкою. Варто уточнити, що раніше Різник поєднував наукову роботу із адвокатською діяльністю.
«За 20 років життя, при тому скромному способі життя, який вела наша сім’я, це нормальна сума. І я навіть можу арифметично деякі приклади навести, що ми могли її легко відкласти. Перші 10 років після одруження ми з дружиною жили вдвох, саме у той період часу у мене була висока зарплата, вона відображена у деклараціях, у досьє. До прикладу, у 2006 році моя річна зарплата становила 55,3 тис. грн, у доларах це було 11 тис. Це при прожитковому мінімумі 465 грн і мінімальній зарплаті 375 грн. Тільки у цей рік ми могли легко відкласти 4 тис. доларів», – сказав Сергій Різник.
За словами кандидата на посаду судді КСУ, його родина не придбала жодної нерухомості та авто, дорожче 11 тис. доларів. Сергій Різник додав, що вони з дітьми лише раз виїздили за кордон, а також згадав про допомогу від батьків. На уточнююче питання експертки він сказав, що за 20 років його батьки та дружини дали їм близько 10 тис. доларів, але основна допомога – це продукти із села.
Повне відео співбесіди із Сергієм Різником можна переглянути на YouTube.
Прокурор, позички й співпадіння
Прокурор Генпрокуратури Тарас Цимбалістий не вказав у декларації будинку в Івано-Франківській області, де живуть його батьки. Пояснив це тим, що упродовж 20 років не знав про рішення батьків зробити його співвласником. Члени дорадчої групи звернули увагу на те, що Тарас Цимбалістий кілька разів позичав гроші, в тому числі суми, які дозволяли не декларувати зміну майнового стану, а також гроші для купівлі квартири для сина. Окрім того, Цимбалістий також подав свою кандидатуру на конкурс судді загальної юрисдикції. Дорадча група звернула на майже однакові мотиваційні листи на обидва конкурси. Також дружина Тараса Цимбалістого призначена на роботу у бухгалтерію Офісу генпрокурора у травні 2022 року без відкритого конкурсу, що може свідчити про прояв непотизму. Кандидат назвав це «співпадінням».
Повне відео співбесіди із Тарасом Цимбалістим можна переглянути на YouTube.
Кандидатка із плагіатом з російських джерел
Суддя Господарського суду Олеся Галамай у статті 2016 року у «Віснику НУ Львівська політехніка» використала російський підручник професора Марченка, але не послалась на першоджерело. Суддя відповіла, що дізналась про плагіат під час співбесіди на посаду члена ВРП, а шматок із посиланням викинула під час редагування науковий керівник без відома авторки.
Були у членів дорадчої групи й питання про квартиру екс-чоловіка, працівника СБУ у Житомирі та його доходи. Але зі слів Олесі Галамай, він відмовився надавати цю інформацію для декларації.
У 2021 році Олеся Галамай придбала квартиру у Львові площею 45 м2 за 965 тис. грн. Розрахунок за квартиру суддя зробила готівкою, що є порушенням.
23 березня 2024 року Дорадча група експертів отримала заяву кандидатки на посаду судді КСУ Олесі Галамай про припинення її участі в конкурсному відборі.
Повне відео співбесіди із Олесею Галамай можна переглянути на YouTube.
Професорка та її заощадження
Професорка кафедри міжнародного Національного авіаційного університету Наталія Камінська двічі зазначила у своїх деклараціях про те, що суми купівлі квартир у Києві невідомі. Хоча у випадку купівлі першої квартири вартість під час співбесіди все ж була озвучена. Складніше було із другою квартирою, яку купила матір Камінської і відмовилась називати доньці ціну. Дорадча група все ж дізналась вартість квартири, яка становить 1,320 млн грн (50 тис. доларів за курсом НБУ станом на момент купівлі). Із цієї суми приблизно 18 тис. доларів матері надала Наталія Камінська із власних валютних депозитів, сформованих із заощаджень. Члени дорадчої групи також питали Камінську про позичені родичам гроші, отримані від дідуся заощадження та дорогі подарунки.
Повне відео співбесіди із Наталією Камінською можна переглянути на YouTube.
Досвід і пропозиція
Наталія Денисенко, заступниця керівника Управління порівняльно-правового аналізу, завідувачка відділу порівняльних досліджень правового департаменту Секретаріату КСУ потрапила на роботу в суд, маючи лише рік досвіду роботи юристом у приватній фірмі та півтора року у банку. Кандидатка зізналась, що роботу у суді їй запропонував колишній суддя КСУ Петро Мартиненко, науковий керівник дисертації Наталії Денисенко.
Повне відео співбесіди із Наталією Денисенко можна переглянути на YouTube.
Суддя із російськими джерелами у дисертації
Суддя Господарського суду Хмельницької області Максим Музика купив у 2011 році новий Hyundai Santa Fe за 306 тис. грн (38 тис. доларів за курсом НБУ). Член дорадчої групи вказав на невідповідність покупки доходам кандидата у той час, бо авто коштувало утричі більше, ніж сукупні річні доходи кандидата. Максим Музика пояснив, що частину грошей на авто йому дали батьки. Запитали кандидата й про придбану у 2019 році квартиру за 510 тис. грн. Розрахунок за цю квартиру відбувся готівкою, що є порушенням. Коли Музику запитали про те, чи відомо йому, що розрахунок готівкою такими значними сумами є порушенням, кандидат відповів: «Відоме мені положення законодавства, але життя набагато складніше, ніж наше уявлення про нього. І не завжди так, як ми хочемо, все відбувається».
Максим Музика не зміг згадати прізвищ рецензентів докторської дисертації, яку він захистив у листопаді 2023 року, на що звернула увагу членкиня дорадчої групи експертів Наталія Кузнєцова.
Також у наукових статтях Музики і в його дисертації знайшли ознаки плагіату. Ба більше, для своєї дисертації Максим Музика використав роботи російських науковців, не пославшись на них. Наталія Кузнєцова звернула увагу, що дисертацію Музика захищав у листопаді 2023 року, на другий рік повномасштабного вторгнення Росії. Музика визнав, що це неприпустимо.
У деклараціях Максима Музики також знайшли низку недоліків – кандидат не вказував місця проживання та земельних ділянок.
Максим Музика не зміг відповісти на питання про те, коли був ухвалений Закон України «Про Конституційний Суд».
Повне відео співбесіди із Максимом Музикою можна переглянути на YouTube.
Віденські відрядження
Старшого проектного співробітника Програми підтримки ОБСЄ для України Олександра Водяннікова запитували про його відрядження за кордон, зокрема у Відень, де мешкає його сім’я. Членів ДГЕ цікавило, чи не пов’язані часті й тривалі відрядження Водяннікова до Відня з тим, що там із квітня 2022 року мешкає його дружина й діти. Там же, у Відні, працює Секретаріат ОБСЄ. У відповідь Олександр Водянніков запевнив, що поїздки мали суто робочий характер, а їхню тривалість вирішувало його керівництво. До слова, під час відвідин Відня Водянніков жив разом зі своєю сім’єю.
Водяннікова також запитували про самоплагіат у його публікаціях
Повне відео співбесіди із Олександром Водянніковим можна переглянути на YouTube.
Дисципліна і судова етика
Олену Волкову, суддю Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, запитали про притягнення її до відповідальності – спершу у 2018 році рішенням дисциплінарної палати Волкову рекомендували звільнили, але згодом ВРП змінила це рішення, скерувавши суддю на навчання у Національну школу суддів. У відповідь суддя зазначила, що ВРП не повністю вивчила її позицію і вона завжди добросовісно виконувала свою роботу.
На дії Олени Волкової до Вищої ради правосуддя, ВККС, Ради суддів України неодноразово надходили скарги від голови суду, співробітників суду та прокурорів, у яких стверджувалося, що суддя часто переносить розгляд справ, зовсім відмовляється їх розглядати, заявляє необґрунтовані самовідведення. А її поведінка стосовно співробітників суду та колег, суперечить нормам суддівської етики. Одного разу Волкова в одній із ухвал щодо самовідвід Волкова вказала, що не хоче передавати розгляд свого самовідводу конкретному судді, оскільки цей суддя тривалий час зловживає спиртними напоями.
На питання про те, чи дотримується Волкова правил етики при спілкуванні або здійсненні обов’язків судді з іншими суддями та працівниками суду, вона відповіла: «Стараюсь дотримуватись, але інколи викликає обурення, тому що судова система на сьогодні дуже слабко працює». Волкова також додала, що не погоджується із дисциплінарними притягненнями до відповідальності і причинами з яких це стається.
Повне відео співбесіди із Оленою Волковою можна переглянути на YouTube.
«Я не буду претендувати на кришталеву однозначність своєї особи»
Членів ДГЕ зацікавило, чому адвокат Володимир Ратуш у 2019 році виявив бажання балотуватись на посаду Президента України, але не вніс 2,5 млн грн застави на рахунок ЦВК. Володимир Ратуш відповів, що вважає така норма законодавства є дискримінаційною і суперечить Конституції України. Коли ж Ратуш отрмиав відмову від ЦВК зареєструвати його кандидатом і оскаржив це рішення у суді. Але суд теж відмовив йому у задоволенні в позові. Ратуш назвав рішення суду таким, яке винесене на догоду олігархату. Під час співбесіди члени дорадчої групи спитали кандидата, в чому він вбачає догоду олігархату у такому рішенні суду? «Я не буду претендувати на кришталеву однозначність своєї особи. Я маю емоції. Час підтверджує, що мені було б краще не вживати цього терміну, слів у цьому значенні. Це кидає тінь на судову систему. Я вибачаюсь. Це, мабуть, загострене почуття...», – відповів Ратуш.
Володимира Ратуша також спитали, чому він не декларує доходи дружини. Кандидат пояснив, що у нього з дружиною різні бюджети і він скористався «правом не оприлюднювати її доходи і витрати» і що «поважає інтереси особи, яку кохає».
Кандидата спитали й про купівлю за заниженою удвічі ціною квартири у центрі Києва у 2005 році. Володимир Ратуш пояснив, що таку ціну встановив продавець, а квартира була невеликою і не в дуже доброму стані. Аналогічне питання виникло щодо купівлі автомобіля Volvo 2005 р.в. у 2008 році за 30 тис. грн. Хоча експертиза науково-криміналістичного центру МВС засвідчила, що ринкова вартість цього авто становить майже 260 тис. грн. Ратуш відповів, що машина була пошкоджена і таку ціну встановив продавець, а експертиза помилкова. Така ж ситуація була із авто Suzuki (2018 р.в.), яке адвокат придбав у 2022 і задекларував його вартість у 180 тис. грн, що удвічі менше ринкової вартості. Хоча у сервісному центрі МВС під час реєстрації Володимир Ратуш вказав вартість автомобіля – 220 тис. грн. Ратуш назвав це «технічною помилкою».
Повне відео співбесіди із Володимиром Ратушем можна переглянути на YouTube.
Суддя, що любить прибирати. Документи
Олександра Яновська, суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду отримала питання щодо декларування доходів та додаткових доходів від Ради Європи.
Увагу членів ДГЕ привернув продаж автомобіля Mitsubishi Pajero у 2018 за нібито заниженою ціною, яка становила 140 тис. грн. Розрахунок при цьому вівся готівкою. Окрім того, Олександра Яновська не надала експертам ДГЕ документів, які б засвідчили вартість придбання авто у салоні в 2007 році і комплектацію авто. У 2014 році авто потрапило у ДТП. Але фото, яке надала Яновська ДГЕ не дали змоги ідентифікувати, що йдеться саме про цей автомобіль.
Кандидатка пояснила, що не зберігала всіх документів, а також, що «дуже любить прибирати» та уже змінила своє ставлення до «таких речей».
Члени ДГЕ також запитали Яновську про три штрафи ПДР у 2022 році – за перевищення швидкості, несплату за паркування та зупинку у забороненому місці. Суддя визнала порушення та пояснила, що перевищення швидкості було ненавмисне, а щодо паркування, то «якось так трапилось» і що вона справно оплачує за стоянку автомобіля.
Повне відео співбесіди із Олександрою Яновською можна переглянути на YouTube.