Маріуполь, портове та індустріальне місто, що стрімко розвивалося і змінювалося, з лютого 2022 року перебуває під окупацією росіян та планомірно знищується ворожими військами. Попри масштабну трагедію, що там сталася, ініціативна міждисциплінарна команда фахівців вже відтепер працює над ідеями відбудови. Від серпня 2022 року урбаністична коаліція Ro3kvit працює над стратегією просторового розвитку Маріуполя після деокупації. Фахівці обговорюють відбудову житлових районів та нову постіндустріальну економіку із врахуванням екології, комфорту і безпеки мешканців.
Співзасновником цієї урбаністичної платформи RoЗkvit є нідерландський архітектор та урбаніст, викладач Харківської школи архітектури Фулко Трефферс, який з 2015 року співпрацює з Україною. Перший проект, в якому він брав участь, організувала ініціатива «Ізоляція» для якісних змін Маріуполя. Тому архітектор продовжив працювати над концепцією відновлення цього міста, вже у нових реаліях.
Фулко Трефферс був спікером ідеатону Unlock Ukraine, організованого Львівським медіафорумом, і розповів про основні напрацювання стратегії відбудови Маріуполя. ZAXID.NET занотував основні тези.
Досвід повоєнних країн
Урбаністичну коаліцію для України RoЗkvit заснували у березні 2022 року. До неї входить близько 80 учасників, щонайменше половина з них – з України. Працюючи над проектами відбудови, залучають досвід та знання тих, хто знає про повоєнну ситуацію, відбудову в інших країнах, а також досвід місцевих архітекторів, RoЗkvit зосереджується на трьох основних темах – дослідження, освіта, дії і проекти.
«Ми намагаємося формувати стратегії для конкретних міст. Іноді це можуть бути маленькі проекти, якийсь сквер чи школа. Іноді це є широкомасштабні проекти, але для нас важливо мати цей досвід у громадах, тому що всі ці громади між собою відрізняються», – пояснює Фулко Трефферс.
Дослідники вивчають досвід інших країн, які відбудовували міста після Другої світової війни та війни на Балканах. Але, як вони наголошують, це вивчення не має бути точним запозиченням, а радше навчанням на чужих помилках, досвіді інших країн, щоб Україна була готова і мала перспективу на майбутнє.
«У Боснії після війни розпочався ще один дуже складний період. Боснія не була готова до миру, уряд не був готовий, правової основи також для цього не було. Люди покидали країну, потім вони вирішували повертатися, однак всі сподівалися, що їх підтримають. Але треба було, щоб вони самі себе підтримували. І це досить серйозний виклик, так само, як і у багатьох інших країнах», – зазначає Фулко Трефферс.
Важливо, розповідає архітектор, щоб була перспектива на майбутнє. Україна, з одного боку, має бути відбудованою, гарною країною, але з іншого боку, це має бути максимально стабільна країна, особливо в контексті майбутньої євроінтеграції.
Відбудувати краще, ніж було
Працюючи над концепцією відбудови, фахівці напрацьовують плани довготривалої перспективи, а також ті, що можна втілити вже зараз. Над стратегією Маріуполя працює команда з 9 людей. Це його мешканці, українці з інших регіонів та іноземці.
«Є такий принцип – відбудувати краще, ніж було. Але у Маріуполі поки немає можливості цього робити зараз. Тому тут ми говоримо про перспективу майбутнього. Проте нам необхідно розуміти, що буде далі, і необхідно знати, що відбувається зараз в Маріуполі», – каже дослідник.
Команда визначила три основні теми, важливі для людей, що захочуть повернутись туди. Це безпека, робота та житло.
«Ми спробували зрозуміти, для кого ми це робимо. Ми не робимо це для міжнародних медіа, для себе чи для якихось забудовників. Ми робимо це для тих людей, які там жили, які хочуть туди повернутися, які вважають Маріуполь своїм рідним містом. Ми говорили з цими людьми, намагалися зрозуміти, які у них є потреби. І якщо будуть задоволені цих три основні запити, тоді буде відкритий шлях, можна повертатися», – зазначає Фулко Трефферс.
Зараз, каже дослідник, у Маріуполі 50-70% будівель у мікрорайонах зруйновані або занадто пошкоджені для того, щоб можна було їх відбудувати. Плануючи відновлення житлового і громадського фонду, потрібно додати щось нове, корисне, зберігаючи відчуття ідентичності міста і пам’ять про трагічні його події. Тому робота над стратегією – це не просто копіювання чогось із Нідерландів чи Данії, а спроба знайти ті елементи, які насправді потрібні саме тут.
«Ми намагалися удосконалити ці райони з різних поглядів. З погляду екології, природи, якості життя, кількості тіні влітку, тепла взимку. Ми хотіли чіткішого розмежування між приватними і публічними зонами, а також забезпечення вищого рівня безпеки», – зазначає фахівець.
На запропонованій візуалізації урбаніст показує, що частину старих будівель можна відреставрувати, але водночас, перебудовуючи місто, можна додати зручностей: паркінги під землею, які також будуть слугувати укриттями, парки та багато зелених насаджень, комфортні будинки – все, що має створювати гарне поєднання особистих і колективних просторів у районі.
Проектуючи майбутнє, фахівці опиралися на реальність і дані. RoЗkvit провів дослідження густоти населення. Якщо до повномасштабного вторгнення у Маріуполі жило близько 500 тисяч людей, зараз там приблизно 80-100 тисяч тих, хто залишився.
«Очікування такі: щойно закінчиться війна, деякі люди повернуться одразу, але загалом буде потрібен час, бо безпека, дім і робота стоять для більшості людей на першому місці. Тому виникає питання, скільки простору потрібно, якщо, наприклад, уявити, що в Маріуполі буде 250 тисяч населення. Все залежить від того, як будувати, наскільки тісно будуть споруджені ці будинки, яка буде щільність забудови і планування», – пояснює дослідник.
Фахівці напрацювали три різні плани, розроблені на орієнтовно 250 тисяч людей. Трефферс пояснює, що така кількість людей може бути недостатньою для того, щоб зробити все місто комфортним. Але у перші 5-10 років після деокупації не буде достатньо робочих місць, не буде достатньо безпеки. Тому запропонували ідею відбудови не цілісного міста, а мережі із окремих районів з якісною інфраструктурою. Це попередній перший крок, але що більше буде розвиватися, розбудовуватися місто, то більше людей туди буде приїжджати.
«Це буде приблизно така площа, як територія "Азовсталі", і там можуть жити всі 250 тисяч. Решта міста – це буде таке собі гетто, де ніхто не живе, і буде важко зрозуміти, чому так. Але як мені кажуть: "Не варто розраховувати, що люди приїжджатимуть до Маріуполя через те, що це знакове місце. Люди приїжджатимуть, якщо там буде класно жити"», – каже урбаніст.
Центр Маріуполя має стати головним сусідством у місті. Урбаністи використали підхід «спочатку природа», історичне ядро міста пропонують зробити зеленим і повністю чи здебільшого пішохідним простором, а весь транзитний трафік винести за межі історичного ядра.
Демонополізувати роботодавців
Добробут і робочі місця у Маріуполі раніше значною мірою залежали від металургійної галузі. «Метінвест» був головним роботодавцем. Але, як пояснює Фулко Трефферс, у Західній Європі і в США вважають, що залежність від однієї конкретної економічної території – це дуже високий ризик для економіки з точки зору стабільності, якості життя і кількості робочих місць.
«Ми наполягаємо на тому, що тут потрібно зробити різноманітну економіку, не залежати від одного підприємства. Ми зібрали цілу мережу своїх колег, друзів, щоб зрозуміти, що для цього потрібно. Ми все прорахували, скільки нам потрібно робочих місць, якщо ми хочемо повернути 250 тисяч, а в кінцевому результаті – 400 тисяч населення. Якщо цього не зробити, то буде ризик, що, навіть якщо ми відбудуємо місто і відновимо економіку, через кілька років, коли зміняться тенденції у світовій економіці, люди втратять роботу в Маріуполі», – розповідає дослідник.
Ще одним двигуном розвитку економіки у Маріуполі, на думку фахівців, може бути порт. Азовське море досить мілке, але експерти радяться, як можна адаптувати цей порт для майбутнього, щоб він був найсхіднішими воротами східної Європи. І, власне, Маріуполь може стати такою вихідною точкою для відбудови Донбасу і східної України, каже Трефферс. Експерти бачать повоєнний Маріуполь як мультифункціональний мікс портової логістики та припортової переробки, виробництва сталі, морського та меморіального туризму, торгівлі, освіти, військових баз та економіки послуг.
Екологія та урбаністика
Велика промисловість Маріуполя хоч і давала добрі прибутки, але сильно впливала на екологію. Металургійний комбінат працював над самим морем, частина мешканців не мала доступу до узбережжя. Порт займав 3,5 км узбережжя, а залізниця відсікала центр від моря. Тому фахівці пропонують при відбудові перемістити промисловість міста у північний район, де менше житлових будівель, шкіл, парків і громадських просторів. Ці колишні промислові території можна пристосувати для інших цілей. Наприклад, частина території «Азовсталі» може стати частиною нового порту, який буде ближче до промзони і не буде перетинати центр міста.
«Територія "Азовсталі” настільки зруйнована, що не варто її навіть відбудовувати в такому вигляді, як вона була. І попри величезну трагічність цієї ситуації, нам варто використати цей момент, щоб відбудувати краще, на користь людям. Тобто, по суті ми трошки зміщуємо різні райони, тому що саме зараз можна виправити попередні помилки, які були здійснені при плануванні міста», – наголошує Фулко Трефферс.
Усі ці детальні кроки обговорюють із власниками порту і «Метінвесту»: як перенести підприємства, які вимоги, скільки це буде коштувати, скільки років на це буде потрібно, різні функції порту. Це дасть більший доступ до моря мешканцям, вдасться звільнити 14,5 км узбережжя замість 5 км, а цільове призначення прибережної території зміниться – концепція міста біля моря створить можливість розвивати повноцінний морський туризм.
Урбаністи, які працюють над повоєнною стратегією відродження Маріуполя, намагаються поєднати елементи екології і економіки для того, щоб оптимально забезпечити місто робочими місцями, житлом і дати безпеку. Пропонується створення центрального транспортного хабу на площі біля головних прохідних воріт «Азовсталі». Він поєднає залізничний вокзал та автовокзали, трамвай, автобуси, водне таксі та пором в Керч. Згодом ця територія може використовуватись і для житла. На узбережжі гавані «Азовсталі» рекомендують розмістити також офіси та парк.
Після перенесення порту головним напрямком розвитку міста стане прибережна смуга вздовж моря та територія біля Приморського парку. Історичний центр міста спускається до моря через Слобідку.
Меморіалізація місць масових трагедій
Багато місць у Маріуполі будуть нагадувати про масові трагедії. Їх не варто відбудовувати, вважає Фулко Трефферс. Такі будівлі, як драмтеатр, доречно зробити меморіалами.
«Не треба організовувати ніяких театральних вистав на тому місці. Це вже не може бути місце, де люди будуть аплодувати комусь, там має бути тиша. І, власне, ми над цим теж працюємо. Буде конкурс, проведений для організації меморіалів, але, звичайно, тоді, коли вже буде для цього належний час», – додає архітектор.
Фахівці пропонують створити інституцію дослідження пам’яті, розмістити її в спорудах ТЕЦ «Азовсталі». Біля дзеркала води відстійників облаштувати меморіал, а оглядовий майданчик – на 250-метровій трубі ТЕЦ.
Житло, школи, укриття
Відразу, коли стане можливим безпечний доступ до міста, у Маріуполі насамперед реалізують короткотермінові проекти, в яких буде нагальна потреба. Зокрема, це тимчасове житло. Тому довготермінові стратегічні напрацювання на майбутнє фахівці намагаються пов’язати з короткотерміновими цілями після деокупації. Все потрібно зробити так, щоб це не перешкоджало майбутньому розвитку, каже урбаніст.
«Я часто наводжу приклад соціального житла, яке є в нас, у Нідерландах. 25-30% житла там організоване і належить корпораціям, великим організаціям, і вони здають його в оренду як доступне житло. Це не соціальне житло, як в Україні, а доступне житло. І це одна зі складних тем: коли люди почнуть повертатися в Україну, де вони будуть жити, куди будуть спрямовані гроші, хто буде для людей будувати і хто тоді буде власником цих будівель? Якщо немає якогось соціального чи доступного житла, як у нас, як це буде виглядати?», – роздумує Фулко Трефферс.
Окрема тема розмови – безпека приміщень, як житлових, так і громадських. Стратегія та застосування інноваційних технологій у сталому будівництві мають враховувати, якою має бути кількість поверхів, конструкція будинку, укриття. Фахівці використовують досвід інших країн, зокрема Фінляндії та Ізраїлю. Водночас, говорячи про безпеку, не забувають про захист довкілля, намагаються об’єднати ці компоненти. Технології мають бути безпечними, стабільними, але водночас нешкідливими.
Як підсумовує Фулко Трефферс, напрацьовуючи майбутні стратегії, необхідно не забувати враховувати думку самих українців, містян, які будуть там жити. Важливо зрозуміти, як місцеві громади разом можуть функціонувати, співпрацювати при прийнятті рішень і розробці нових проектів, а теоретичні рекомендації, каже дослідник, пов’язати з українським контекстом.
У статті використані візуалізації, напрацьовані урбаністичною коаліцією Ro3kvit