Вірменський собор – одна із найдавніших пам’яток Львова, його історія сягає давнього XIV століття. Проте храм впродовж століть зазнав перебудови і трансформації, а останній шар розписів інтер’єру з’явився у XX ст. Проте він не менш цінний – це шедеври сецесії відомого художника Яна Генрика Розена. Зараз у соборі їх реставрують. Особливо цікаво, що автор намалював на біблійних фресках своїх сучасників. На сайті Інституту «Полоніка» розповіли, хто став прототипом для зображення святих.
Ян Генрик Розен працював над настінними розписами собору у 1925–1929 роках. Він здобув освіту в Лозанні, Мюнхені та Парижі. Згодом працював у Варшаві і став популярним художником. Львівський архієпископ Йосиф Теодорович запросив Розена оздобити Вірменський собор у Львові.
Сецесійні розписи Розена (фото ZAXID.NET)
Дослідники його творчості розповідають, що Розен, щоб намалювати персонажа з психологічно переконливим виразом обличчя, мусів орієнтуватися на живу модель. Його помічник Казимир Смучак згадував, що художник ніколи не малював із пам’яті – завжди хтось йому позував.
Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleНа стінах собору він залишив галерею портретів не лише відомих львів’ян, а й звичайних людей – знайомих і друзів, тих, хто був пов’язаний із собором, наприклад, вихованців вірменської бурси.
Як пише Роlоnіkа, Розен двічі зобразив себе на фресках Вірменського собору у Львові. Зокрема, як святого Яна Непомука в сцені «Розп’яття» та як пастуха, що тримає світильник, у сцені «Поклоніння пастухів».
Львівський вірменський архієпископ Йосиф Теофіл Теодорович, ініціатор і замовник реставрації та нових розписів Вірменського собору, теж зображений двічі: на сцені «Розп’яття Христа» в єпископському вбранні і митрі у вигляді святого Григорія Просвітителя і водночас святого Томи Аквінського, що стоїть поруч. Згодом перед цією фрескою встановили архієпископський трон, на якому сидів отець Теодорович.
Мистецтвознавиця Йоанна Волянська розповідає, що Розен мав надати обличчю розіп’ятого Христа риси Володимира Дідушицького, а Богородиці – Анни Волянської з Дідушицьких. Святий Ян – це Тадеуш Войцеховський. В образі святого Казимира увічнено Вітольда (Тадеуша) Чорторийського, а на задньому плані під хрестом стоять: отець Анджей Глажевський в образі святого Стефана (він також зображений як святий Андрій в «Принесенні святих дарів» і як один із персонажів у «Похороні святого Одилона»), а також Адам Чорторийський зображений як святий Андрій Боболя. Святий Бенедикт (у чорній сутані праворуч від хреста) – це митрополит УГКЦ Андрей Шептицький.
Для святого Маврикія позував помічник Розена Казимир Смучак, а святий Ян Непомук – це автопортрет самого художника. Святий Ян під хрестом – це Тадеуш Войцеховський, художник і архітектор, автор вітражів. Ще один відомий художник Яцек Мальчевський увічнений в образі святого Франциска Ассізького. А покровитель художників святий Лука отримав риси обличчя архієпископа Болеслава Твардовського.
Сцена «Похорон святого Одилона» – дуже оригінальна і впізнавана. Вважалося, що три постаті ченців, які несуть тіло померлого, уособлюють три ступені релігійного посвячення. Як пише Роlоnіkа, з усних свідчень відомо, що, пишучи портрет центрального ченця, художник взорувався на отця Адама Богдановича. Над цією фрескою зображено 14 святих помічників: ліворуч – святого Юрія, якого автор писав з отця Тадеуша Федоровича, а праворуч – святого Христофора. Це, найімовірніше, портрет Вацлава Даміана Морачевського, лікаря та біохіміка, професора Львівської академії ветеринарної медицини, доцента медичної хімії Львівського університету та ректора цього навчального закладу.
Зображені на стінах собору і львівські музиканти. Піаністка та концертмейстерка, керівниця і засновниця музичної школи, вірменка Гелена Оттава зображена серед 14 святих помічників як свята Маргарита Антіохійська, до якої зверталися за опікою під час пологів. У ролі святої Варвари, покровительки щасливої смерті та шахтарів, зображена камерна співачка та викладачка вокалу Софія Дрекслер-Паславська.
Нагадаємо, розписи Яна Генрика Розена можна побачити також в Органному залі та семінарській каплиці колишнього костелу Матері Божої Громничної у Львові на вул. Винниченка, 30а. Раніше ZAXID.NET розповідав про історію вірменської громади Львова, її святині, а також цвинтар при нині неіснуючому вірменському храмі св. Анни на Підзамчі, на який натрапили археологи.