Вітряки в Карпатах

Ідея перетворити Українські Карпати на один із центрів вітроенергетики викликала гострі дискусії в суспільстві. Передусім люди висловлюють занепокоєння екологічними наслідками такого проєкту. Але, крім загрози для унікальних природних ландшафтів, є ще й економічний аспект. Чи здатні 300 вітряків на карпатських полонинах врятувати українську енергетику й повноцінно замінити втрачені внаслідок російської агресії потужності?

18–20 вересня в Буковелі відбулася нетипова для такого місця подія – міжнародний економічний форум. На ньому президент України Володимир Зеленський озвучив несподівану ідею. За його словами, Карпати найближчим часом можуть стати не лише місцем для туризму й відпочинку, а й серйозним енергетичним хабом усієї Європи. Щоб це сталося, потрібно збудувати близько 300 вітряків загальною потужністю 1,5 ГВт. Під велике вітротурбінне будівництво відведуть місця на полонинах і високогірних хребтах. Очікується, що вироблена на вітрових турбінах електроенергія постачатиметься до Європи. І допоможе стабілізувати енергетичну систему України.

Ідея індустріалізувати природні краєвиди Українських Карпат спричинила гостру реакцію екологів і природоохоронців. Щоб встановити у горах 300 промислових вітротурбін, потрібно прокласти дороги, вирубати ліс, знищити рослинність, прокласти лінії електропередач. Встановлення такої кількості вітряків назавжди змінить гірські краєвиди, вплине на місцеву фауну. Екологи дивуються: чому саме Карпати обрано місцем масового будівництва ВЕС? Адже в Україні є багато земель значно меншої цінності, які вже зазнали індустріального впливу людини.

Очевидно, забудова Карпат вітряками має серйозне лобі у вищих ешелонах української влади. Тому протидіяти цьому плану буде дуже важко. До прикладу, будівництво на полонині Руна висотою понад 1400 метрів з метою встановлення там вітрових турбін розпочалося задовго до форуму в Буковелі – ще навесні 2025 року. Під час робіт, які стартували до отримання висновку про вплив на довкілля, було вирубано десятки гектарів лісу. Але реакція державних органів на знищення природи виявилася млявою і суперечливою. Згодом стало зрозуміло: ніхто всерйоз не збирається забороняти будівництво на Руні, попри ознаки порушень законодавства. Кримінальні провадження мали здебільшого формальний характер. У лютому 2026 року Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства надало позитивний висновок щодо проєкту будівництва вітрової електростанції на території полонини Руна.

Екоактивісти стверджують: замовники будівництва 100-метрових вітрових турбін у Карпатах вдало прикриваються військовим станом й енергетичною необхідністю. Для них головне – бізнес. А депутати місцевих громад, на території яких розташовані потенційні місця для спорудження ВЕС, часто байдужі до ідей захисту природи. Особливо якщо інвестор пообіцяє їм золоті гори у вигляді надходжень до місцевого бюджету. Але, крім екологічного, існує ще й економічний аспект питання. Чи дійсно введення в експлуатацію вітропарку на 300 вітряків здатне врятувати енергетичну систему України?

У 2021 році, напередодні повномасштабної війни, Україна виробила близько 156 млрд кВт•год електроенергії. Торік виробництво і споживання оцінювалося в межах 80–85 млрд кВт•год. За оптимальних умов ВЕС потужністю 1,5 ГВ здатні виробити від 2 до 3 млрд кВт•год на рік. Це може покрити побутові потреби частини населення західного регіону України. Але такого обсягу вкрай замало, щоб компенсувати втрати енергетичних потужностей. Крім того, як було заявлено раніше, електроенергія, вироблена на вітрових турбінах Українських Карпат, експортуватиметься до Європи. Тому українські споживачі не зможуть відчути на собі позитивного впливу відновлювальної енергетики з високогір’їв.

Ніхто не ставить під сумнів необхідність розвитку відновлювальної енергетики. У 2025 році вітрова енергетика забезпечила 17% всього виробництва електроенергії в Європі. Серед лідерів Данія (50% електроенергії вироблено на ВЕС), Литва й Ірландія (близько 33%), Велика Британія (31%), Швеція (30%), Нідерланди (29%), Німеччина (28%), Фінляндія та Португалія (25%). Встановлена потужність вітрових турбін досягла 304 ГВт. У 2025 році вітрова й сонячна енергетика разом вперше перевищили викопне паливо у структурі виробництва електроенергії. У планах ЄС – збільшувати частку відновлювальної енергетики, зокрема вітрової. Проте це не означає, що в гонитві за зеленою енергетикою в жертву приносять унікальні природні ландшафти. Навпаки, є тенденція до посилення екологічних вимог. І гори точно не належать до місць, яким віддають пріоритет у встановленні вітрових турбін.

Більшість ВЕС у європейських країнах розташовані на відкритих рівнинах, прибережних зонах морів, вершинах пагорбів, у рідкозаселених сільських місцевостях. Також швидко зростає кількість вітротурбін морського базування. А от щодо гір, то ситуація інакша. У Європі гори розглядають як особливі території з природоохоронним статусом. Там діють суворі обмеження на встановлення вітрових турбін. Крім того, існує практика забороняти будівництво ВЕС на певних висотах. Наприклад, у Греції не можна встановлювати вітряки на висоті понад 1200 метрів над рівнем моря.

У Європі в принципі немає вітрових електростанцій великої потужності, розташованих у горах. Проєктів будівництва в Альпах, Карпатах чи Піренеях вітрових турбін на 1,5 ГВт за аналогом Українських Карпат теж не існує. Найбільші ВЕС встановлені не в горах, а на узбережних пагорбах. Високогірні вітрові електростанції існують, але їх небагато. Вони невеликі, складаються лише з кількох турбін і мають потужності кілька десятків МВт. Тому плани збудувати в Українських Карпатах турбіни на 1,5 ГВт у Європі сприймаються як майже фантастичні. Недарма в липні Європарламент ухвалив резолюцію, у якій розкритикував будівництво вітряків на високогір’ї Карпат. На думку європейських депутатів, «виробництво енергії з відновлюваних джерел та збереження природи в Україні не повинні бути взаємовиключними, оскільки існують інші території, вже визначені для розвитку енергетичної інфраструктури, які не містять унікальних природних оселищ і пралісів та мають наявні під’їзні дороги».

Але є ще один момент, про який зверхньо забувають лобісти перетворення Карпат на вітровий індустріальний парк. Ідеться про фактор безпеки. Якщо Росія знищує теплову енергетику й не цурається ударів по українських ГЕС та підстанціях, то що завадить агресору атакувати вітрові турбіни? Через свої фізичні розміри ВЕС самі по собі є вразливими до ударів дронів і ракет. Їх добре видно на супутникових знімках, а лопаті турбін легко пошкодити. Підстанції і трансформатори теж є критичними точками. Кілька вітряків навряд чи здатні привернути увагу ворога. Проте розташовані в одному місці десятки вітрових турбін – потенційно вразливий об’єкт. Можливо, варто почекати до завершення бойових дій, перш ніж поспішати з таким великим будівництвом?