Пообідня пора неділі. На одній з центральних вулиць у селі Солонка, розташованого впритул до Львова, активно працюють екскаватори – вони заривають 5-метрову вирву, яку лишила по собі збита російська ракета. Одразу поруч – декілька будинків з пошкодженими дахами, вибитими вікнами і без брам. Пройшло рівно п'ять днів з моменту, коли у Солонку вдруге прилетіли російські ракети. Три з них влучили в електропідстанцію, а одну збили над центром села.
Постраждалі мешканці досі прибирають залишки землі, каміння та осколки ракет зі своїх подвір'їв. Метушаться, обурюються і не знають, коли їхні домівки знову стануть придатними до життя.
ZAXID.NET поспілкувався з постраждалими мешканцями Солонки і розповідає, як живе село після ракетних атак.
«Намагаюся це все якось забути, але смикаюсь від будь-якого звуку»
Вівторок, 15 листопада, повітряна тривога. Керівник притулку для тварин Юрій Микитюк повертається зі Львова, коли починають лунати вибухи. Притулок Юрія розташований поруч з електропідстанцією у Солонці.
«На момент вибуху ми з колегою якраз їхали сюди зі Львова. Біля траси вже стояли автомобілі СБУ і нас в село не впускали. Я пішов пішки, то десь два кілометри. Коли прийшов сюди, тут все було в диму. Чуєте мій [захриплий] голос? Це все через дим», – згадує Юрій Микитюк.
Заходимо з Юрієм на територію притулку, він одразу показує на другий поверх – там після ракетного удару повилітали усі вікна, вони були дерев'яними.
«Вибиті вікна – це найменший наслідок, що може бути. У ті кооперативи, що розташовані ще ближче до місця влучання, долітали осколки», – розповідає Юрій Микитюк.
Під час першого ракетного удару у Солонці 10 жовтня Юрій Микитюк був на місці. З його слів, тоді дим від ракет був не такий їдкий, а зараз його тварини мало не вчаділи.
«Вже о 20 годині тваринам стало погано, почалась блювота. Я одразу відкрив Вікіпедію, почитав ознаки отруєння чадним газом – там блювота, конвульсії і смерть. І декілька годин чекав цих ознак, але, на щастя, тваринам стало легше і ніхто не загинув», – каже Юрій Микитюк.
Місцева мешканка Оксана живе за 150 метрів від електропідстанції, у неї вдома немає підвалу, тож від обстрілів ховалася у коридорі. Під час першого ракетного удару по Солонці 10 жовтня кілька ракет влучило в електропідстанцію, але суттєвих пошкоджень у будинках не було. Втім їдкий дим, каже Оксана, відчувався ще довго.
«Коли тоді 10 жовтня прилетіли ракети, то мені було страшніше. Перший раз був такий дим, що неможливо було вийти на вулицю. А другий раз я вже така перелякана була, що не звертала увагу на дим, запах, взагалі два дні не могла прийти до тями. То було неймовірно страшно. Просто бабах – і все, вікна всі відкрилися, і я зразу лягла на підлогу в коридорі. Намагаюся це все якось забути, але при будь-якому звуку досі смикаюсь. Недавно телефон впав з ліжка і я навіть від цього дуже сильно налякалась», – розповідає Оксана.
Після першого ракетного обстрілу Оксана зібрала у себе на подвір'ї уламки російської ракети: вони дрібні, але дуже гострі, їх складно тримати в руці, щоб не порізатись. Пережитий шок дається взнаки, коли вона показує мені ці уламки: у неї трясуться руки, а при згадці про вибухи постійно повторює лише слово «страшно».
«Ми побачили вогняну хвилю в вікні»
Загалом 15 листопада у Солонку прилетіло чотири російські ракети: три влучили в електропідстанцію, ще одну збили над центром села. Збита ракета впала біля сільських хат, де утворилася 5-метрова вирва. Сьогодні величезну яму засипають землею.
«Ми приватна фірма, нас найняла ОТГ», – каже один з працівників. Одразу кілька екскаваторів працюють на ділянці, а біля вирви стоять пошкоджені будинки: збита ракета впала впритул до них. Ударною хвилею одразу вибило брами, зрушило дахи та повибивало вікна. Серед мешканців будинків дивом ніхто не постраждав, але уламок ракети потрапив в груди 37-річному перехожому, львів'янину. Нещодавно медикам вдалося стабілізувати його стан та вивести з реанімації.
Жителька одного із зруйнованих будинків Ірина Красовська разом зі своєю сім'єю дивом вижила під час прильоту. Усі мешканці будинку під час тривоги були на кухні – вона розташована в напівпідвальному приміщенні.
«Я почула, як впала перша ракета на підстанцію, і ми швидко забігли в кухню. І в цей момент вся хата затряслася. Дуже сильний був звук і одразу всіх оглушило, я хвилин 10 нічого не чула. Просто секунда – і в хаті все зрушилося, це було так раптово. Ми побачили, як через вікна зайшов вогонь, вогняна хвиля і одразу вийшла назад, назовні. Це було дуже страшно», – згадує Ірина.
У будинку Ірини повибивало усі вікна та вирвало вхідні двері. Також вибух зруйнував гараж, який розташований найближче до епіцентру вибуху.
На підлозі в будинку досі багато скла – хоч мешканці щодня прибирають, але ще не встигли все винести. Замість вікон в будинку наразі спеціальні плівки, а нові вхідні двері чоловіку Ірини подарували на роботі як компенсацію.
У Ірини двоє маленьких дітей: немовля та 3-річна донечка. Після вибухів старша дитина боїться темряви та гучних звуків.
«Ще попереднього разу, коли над нами збивали ракету, вона дуже злякалася, а тепер взагалі на будь-який звук вдома реагує плачем і панікою», – з хвилюванням каже Ірина.
«Страшно було підійти подивитися, що ж там таке сталось»
А у сусідів Ірини ситуація ще гірша: після вибуху ракети уся земля та каміння з вирви полетіли на дах будинку, зруйнували перекриття та черепицю, а ударною хвилею пошкодило фундамент та стіну будинку. Усередині хати навіть вирвало батареї. Зараз жити там практично неможливо.
«Наша сім'я була майже вся вдома в той момент. Я була на подвір'ї, коли раптово почула дуже глухий звук, і все почало згори летіти: каміння, земля, глина. Я перелякалась і швиденько забігла у стайню. І тут знову почула звуки і зрозуміла, що ще десь стався вибух. Я вийшла на вулицю, а тут все зметено: немає жодної брами, нічого нема. І страшно було підійти подивитися, що ж там таке сталось. Найстрашніше було зрозуміти, що це все відбулось так близько. Я не могла у це повірити», – згадує Ольга Нахім.
«Найбільший удар на себе взяв гараж сусідів і наша хата. У нас від удару відійшла стіна, а тут посипався дах і довелось накинути брезент, щоб нічого не промокло», – показує на зруйнований дах будинку Ольга.
Щоб відновити будинки Ірини та Ольги, необхідно чимало грошей. Замінити вікна, зробити дах, відремонтувати стіни тощо – це все великі витрати. Одразу після ракетного удару голова Солоківської ОТГ пообіцяв мешканцям заміну вікон і дверей коштом громади.
«Богдан Дубневич нам сказав, що не дасть працівникам премії, щоб виплатити нам відшкодування. Потім прийшли до нас працівники, зробили заміри і сказали, що мають бути на наступний тиждень нові вікна. Ну, може…Ми надіємось, що хоч трохи нам допоможуть. Бо зима йде і дуже холодно», – каже Ольга.
Голова Солонківської ОТГ Богдан Дубневич розповів ZAXID.NET, що попередньо через ракетний удар нараховано понад 1,2 млн грн збитків. З його слів, незабаром розпочнуться ремонтні роботи в пошкоджених будинках.
«Уже відремонтований і поданий газ в будинки, відремонтована каналізація, засипали вже вирву. Представники певних фірм обміряли всі вікна і приступили до виготовлення. Були представники другої фірми, які обміряли і дали кошториси по ремонту дахів. Завтра починаємо розбирати дах на одній хаті і зводити новий. Поки наш представник нарахував більше 1,2 млн грн збитків. У п’ятницю буде сесія, де приймаємо програму і в той ж день будемо мати всі підрахунки і приймаємо рішення по кожній родині відшкодувати збитки», – розповів Богдан Дубневич.
Голова ОТГ уточнив, що кожна з постраждалих родин отримає гроші від ОТГ, якими зможе розрахуватись за ремонт дахів та встановлення нових вікон.
***
Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).