У понеділок, 15 квітня, ведучий ZAXID.NET Новин Андрій Дрозда розповість про перемогу. Перемогу над собою і випробуваннями долі, прикладом якої стала 12-річна дівчинка з Донеччини Яна Степаненко.
***
Нещодавно минуло два роки, відколи російська армія здійснила жахливий злочин, обстрілявши ракетами залізничний вокзал у Краматорську. Під ударом опинилися люди, що чекали на рятівні потяги, з надією опинитися поза зоною досяжності російських ракет і снарядів.
Внаслідок обстрілу вокзалу вбито 61 людину і 121 поранено. Памʼятаємо, що на одній ракеті росіяни глузливо написали «За дєтєй Донбаса!». І цією ж ракетою вони вбили і скалічили дітей, які перебували на вокзалі у Краматорську.
Серед поранених у той день була тоді ще 10-річна Яна Степаненко, яка втратила через ракетний удар обидві ноги. Її маму Наталію теж важко поранило – вона втратила ліву ногу. Брат Яни Ярослав дивом не постраждав, оскільки пильнував речі, коли сестра і мама вийшли на перон. Після того жахливого дня сімʼя Степаненків опинилася на лікуванні та реабілітації у львівському центрі «Незламні», а згодом в американському Сан-Дієго, де Яна отримала перші протези для ходьби і бігу. Згодом Степаненки повернулися до Львова, там Яна продовжила реабілітацію і стала амбасадоркою центру «Незламні».
І ось цими вихідними сталося неймовірне. 12-річна Яна Степаненко взяла участь в одному з найпрестижніших у світі змагань бігунів – Бостонському марафоні, де щороку стартують до 30 тисяч учасників. На спеціальних протезах дівчинка з України пробігла п’ять кілометрів.
Цьому забігу передувала сумлінна підготовка. Два місяці Яна посилено готувалася до участі у марафоні і тренувалась чотири рази на тиждень з фізичним терапевтом центру «Незламні» та професійними тренерами. Вперше в житті дівчинка долала таку дистанцію. До США вона поїхала на запрошення фундації One World Strong. А метою забігу Яни Степаненко був збір коштів на спортивний протез для пораненого військового Олександра Рясного, який втратив ногу на війні і проходить реабілітацію в центрі «Незламні». Тож не дивно, що перед відповідальним стартом стартом Яну переповнювало хвилювання.
Зрештою все вдалося і пʼять кілометрів вулицями Бостона успішно подолала. На фініші Яну Степаненко чекали мама з братом, а також слова подяки від Олександра Рясного, для якого Яна і вийшла на старт марафону в Бостоні. Юна учасниця забігу аж світилася від радості, адже вдалося здійснити справді велику справу.
Цей забіг Яни Степаненко справді показує нам усім, що немає безнадійних ситуацій у житті і що власним прикладом ми можемо вести вперед і надихати людей, які опинилися у скруті через війну чи інші обставини. Українців не зламати – доводить історія дівчинки з Донеччини. Її як і багатьох інших українців росіяни хотіли знищити ракетами, але не змогли. Не зупиняймося на нашому шляху до перемоги.