Кожен регіон України має свої унікальні традиції та звичаї. Сьогодні розповімо про ексклюзиви Яворівщини, адже вже дві традиції цього прикордонного регіону є в списку нематеріальної спадщини України – це яворівський пиріг та забавка. Також вирізняється серед інших яворівська вишивка та окремі елементи народного одягу. Про характерні особливості Яворівщини розповіли на сторінці «Туризм і відпочинок у Яворівській громаді».
Яворівський народний розпис – «вербівка»
Яворівський розпис «вербівка» зародився у XVIII ст. У ньому переважають жовтий, зелений, червоний, оранжевий, рідше синій кольори з вкрапленням білого, який надає більшої декоративності.
Обласний департамент культури зазначає, що яворівський розпис має традиційні орнаментальні мотиви:
- вербівка – ледь вигнуті стеблини з каплеподібними листочками;
- качечка – овальне обрамлення, подібне до «перчиків», яке в найвужчій частині завершується мотивом «квіточка»;
- квіточка – кружало або зірка, обведені навколо цяточками, а ззовні кружальцем;
- ружа – квітка з круглими пелюстками, наведеними суцільним контуром без відриву пензля;
- розетка – композиційний центр, вписаний у коло з квітів;
- колко – кілька концентрично розміщених кіл, різних за діаметром, окреслених півсантиметровими низками зелених і червоних кольорів; у центр колок часто вміщували ружі, вербівки, квіточки; мотив викристалізувався на початку ХХ ст.;
- сонечко – суцільно замальований круг, вписаний в середину колка.
Таким розписом прикрашали найчастіше дерев’яні скрині. Передню поверхню скрині розмальовували у зелений колір, на якому зображали вазон з п’ятьма квітками або зірочками. Бокові стінки фарбували у цегляний колір і продряпували дерев’яним гребінцем з широкими зубцями, утворюючи хвилясту поверхню.
«Яворівські скрині виготовляли з соснових і липових дощок. Живиця, яка міститься в соснових дошках, відлякує міль. Липа також виділяє фітонциди, які діють на комах. Скрині з сосни покривали фарбою цегляного кольору, створюючи фон для розпису, а у виготовлених з липи в якості фону залишали фактуру чистого дерева», – розповідають на сторінці «Скарби України».
У XX столітті на передній стінці і на кришці скрині з’являються квіткові мотиви в чотирикутниках з вигнутими або опуклими сторонами. Кольорова гама поєднує коричневий, вишневий фон з жовтим, білим або червоним кольором рослинного чи геометричного орнаменту або оранжево-коричневого фону з холодним зеленим.
Згодом «вербівкою прикрашали » всі саморобні дерев’яні вироби – від дитячих ліжечок до кухонних ложок. Найпоширенішими предметами зараз є забавки.
Забавка
Дерев’яні дитячі іграшки, розфарбовані кольоровими фарбами, називають у Яворові саме забавками. Така назва – від слова «забавляти», тобто заспокоювати дитину. Яворівські народні майстри здавна майстрували забавки з дерев місцевих порід, переважно м’яких: липи, осики, тополі. Вважається, що осика має властивість відганяти все погане. Зі сосни роблять основи-підставки, із верби – держаки, з явора – коліщата.
Серед яворівської дерев’яної забавки переважають фігурки людей та тварин, моделі музичних інструментів, меблів, посуду, знарядь праці, інвентарю і кухонного начиння.
Прикрашають забавки традиційним яворівським розписом – «вербівкою». Фоновим кольором був жовтий, усі мотиви виконують червоним та зеленим кольорами. Зелений символізує траву та листя, червоний – плоди та ягоди, жовтий – сонце. Для підсилення деталізації майстри використовують білий, коричневий і чорний кольори. Ними малюють крапки, цяточки, рисочки, кривульки, елементи одягу тощо.
Мистецтвом створення яворівської іграшки володіють близько 30 майстрів, переважно це викладачі Художнього професійно-технічного училища ім. Йосипа Станька. Учні училища опановують техніку розмалювання, а також яворівську різьбу по дереву.
Яворівський пиріг
Яворівський пиріг – це традиційна страва, яку готують з дріжджового тіста та начиняють вареною картоплею з гречкою зі шкварками і цибулею. Яворівський пиріг може бути круглий, овальний, прямокутний. Їдять його як теплим, так і холодним, поливають мачанкою з грибів або теплим сметанковим соусом. Добре він смакує також з червоним борщем.
«Щодо історії виникнення такої страви існують усні перекази про те, що випікати його почали тоді, коли король Ян Собєський привіз картоплю на східну Галичину. Але люди в краї звикли до гречки, бо були гречкосіями і гречка на наших теренах добре родила, тож і відмовлятися від неї не хотіли. Власне тоді господині вирішили поєднати два інгредієнти і вигадали унікальну страву – яворівський пиріг. Колись його пекли в печі, а дно лопати чи дека посипали насінням конопель», – розповіли на сторінці «Туризм і відпочинок у Яворівській громаді».
У 2022 році яворівську забавку та пиріг внесли до списку нематеріальної культурної спадщини України. Її презентують і продають на міжнародних ярмарках і фестивалях. А у 2011 році яворівськими забавками прикрасили ялинку Ватикану.
Яворівська вишивка та бавнички
Основними кольорами яворівської вишивки є зелений, помаранчевий, жовтий та чорний. Техніка – гладь.
«Вишивку гладдю на Львівщині називали гаптуванням. Наприкінці XIX століття яворівський гапт назвали «славною яворівкою». Узори складалися з дрібних мотивів, таких як “сосонки”, “купочки”, “деревця”, “клинці”, “кривульки”, що їх вишивали хрестиком або “стебнівкою”. Еволюція художньо-образного вирішення яворівської вишивки йшла в напрямку заміни найпростіших геометричних орнаментів на складні квіткові композиції в яскравій, насиченій гамі кольорів. Майстрині сміливо почали використовувати жовті, сині, зелені та червоні нитки, створюючи декоративно виразні рельєфні узори рослинних орнаментів», – розповідають у міській раді Яворова.
На Яворівщині вишиті сорочки та запаски шили з сірого домотканого полотна та вишивали воскованими лляними білими та сірими нитками, а також чорними та червоними. Буденний одяг майже не декорували вишитими орнаментами. Яворівську вишивку здебільшого застосовували для декору святкового жіночого і чоловічого одягу. У такій вишивці переважає стрічкова, розеткова та вазонна композиції.
Цікавими є яворівські полотняні кабати та корсети, які шили з оксамиту, сатину або шовку. Жіночі прикрашали гаптованими кольоровими квітками, чоловічі – більш скромні, вишиті стебнівкою.
Кандидатка мистецтвознавства, наукова співробітниця відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України Тетяна Куцир розповіла ZAXID.NET, що на Яворівщині жінки носили бавничики – жіночий головний убір, який складався з тканини, що накладалася на картонку, і покривався зверху хусткою. Їх вишивали гладдю зубчастими мотивами, з ромбиками або косим хрестом. «Яворівщині притаманні квіткові мотиви, вільне трактування троянд, вишиті гладдю по контуру. Але були і хрестикові квіткові композиції. Характерна гама домінантного червоного із вкрапленнями жовтих, зелених, синіх. Було багато білого і на противагу – яскраві кабат чи хустка. Хустку ділили на квадрати і в кожному з них вишивали ягідку, квітку», – пояснює Тетяна Куцир.
Бавницю носили заміжні жінки. Яворівські хустки оздоблювали яскраво та прикрашали композиціями «вазон», «гільце», «китець».
Ознайомитись з елементами яворівського традиційного вишиття можна в історико-етнографічному музеї «Яворівщина» та літературно-меморіальному музеї- садибі Осипа Маковея.