Деякі маленькі села Галичини стають справжнім відкриттям для мандрівників. Здавалося б, що можна побачити в населеному пункті, де живе лише кілька сотень людей? Проте Язловець на тернопільському Поділлі береже багату історію. Колись це було жваве торгове містечко, яке завдяки вигідному розташуванню та ярмаркам конкурувало з великими торговими центрами, зокрема Львовом.
Як зазначають в Енциклопедії історії України, перша писемна згадка про Язловець датується 1379 роком. У середньовіччі він лежав біля важливого європейського торгового шляху Via Regia. У ті часи вигідне розташування і торгівля відігравали вирішальну роль для розвитку міста. Через містечко проходили купці, а місцевий замок захищав поселення й контролював підступи до нього.
Найбільшого розквіту Язловець досяг у XVI – першій половині XVII століття. Тут жили українці, поляки, вірмени та євреї. Кожна громада залишила свій слід в історії містечка – від релігійних споруд до назв міських брам.
Не пропустіть найважливіше Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleУ XVII столітті Язловець отримав привілеї на проведення ярмарків. Торгівля була настільки жвавою, що містечко стало конкурентом Львова. За історичними описами, львівські купці скаржилися королю на ярмарки в менших містах, зокрема, в Язловці, які зменшували їхні прибутки.
На місцеві торги приїжджали купці з різних країн. У містечку жила велика вірменська громада, представники якої займалися торгівлею та ремеслами. З вірменською присутністю пов’язують і розвиток шкіряного виробництва, зокрема виготовлення саф’яну – тонкої, м’якої та оздобленої шкіри, яку використовували для пошиття взуття й виготовлення різноманітних виробів.
Однак у другій половині XVII століття на Язловець чекали війни та руйнування. У 1672 році місто захопило османське військо, а в наступні роки фортеця ще не раз опинялася в центрі воєнних подій. Згодом торгове значення містечка поступово зменшилося, а колишня велич почала згасати.
Що можна оглянути у Язловці
Спочатку в Язловці все крутилося довкола замку, який міг бути тут вже від початку існування поселення. За потужністю укріплень язловецьку фортецю свого часу порівнювали з Кам’янцем-Подільським замком. Детальніше його історію ми розповідали тут. Він і досі височіє на пагорбі, проте стан стін аварійний – даху та інтер’єру давно немає. Подекуди ще збереглися красиві різьблені портали. Пам’ятку наразі не відновлюють і планів таких не озвучують.
Сучасний вигляд замку в Язловці
Натомість у кращому стані розташований поруч колишній Нижній замок XVII ст. Спершу його збудували як кільце додаткового укріплення з казематами та бастіонами. Потрапити з одного замку до іншого можна було через дерев’яний міст. Потім ця будівля виконувала житлову, палацову функцію, а в XIX ст. її передали жіночому монастирю. На час радянської окупації його ще раз перепрофілювали під диспансер. Нині історична будівля знову належить черницям римо-католицького згромадження Непорочного Зачаття Діви Марії.
Нинішній монастир, що раніше був замком і палацом
Головна брама палацу-монастиря має розкішний портал. З часів палацу там зберігся парк, в якому є каплиця-усипальниця, де покоїться сестра Марцеліна Даровська, засновниця монастиря, та інші черниці.
Ще однією руїною у Язлівці стоїть костел Внебовзяття Діви Марії XVI ст. Лише красиві ренесансні портали нагадують про колись багатий інтер’єр. А всередині, як в покинутих містах давніх цивілізацій, проростають ліани зі стін. Спершу він належав домініканському монастирю, згодом став парафіяльним храмом. Там поховані представники родини Язловецьких, фундаторів святині. Ребристе склепіння і контрфорси вказують на готичну стилістику. Вежа, ймовірно, мала й оборонну функцію. Костел, як і замок, звели на пагорбі.
Руїни костелу XVI ст.
У протилежній частині давнього містечка можемо досі віднайти вірменську спадщину. Тут проживали не лише вірменські купці, але й єпископи. У XVII ст. в Язловці була вірменська кафедра – резиденція архієпископа та монастир. Вірменська громада мала власне самоврядування і війта. Про багатонаціональне минуле нагадують і назви колишніх міських брам. Одна з в’їзних брам до міста називалися Вірменська.
Якщо синагога втрачена у період німецької і радянської окупації, то вірменський храм зберігся донині. Давня будівля 1551 року ще від XIX ст. є греко-католицькою церквою Св. Миколая. Нині її зовнішній та внутрішній вигляд більш сучасний, але на вхідному порталі дослідники відшукали написи вірменською мовою.
Колишній вірменський храм, а нині – греко-католицька церква, пам’ятка XVI ст.
Окрім церкви, в Язловці можна відшукати й інші сліди вірменської спадщини – зокрема, старий міст з оригінальним інженерним рішенням і 400-річну криницю з різьбленою кам’яною таблицею.
Нині Язловець не конкурує зі Львовом за торгівлю і ярмарки. Проте він досі може здивувати мандрівників своєю архітектурою, багатонаціональним минулим і пам’ятками, які заслуговують на значно більшу увагу та відновлення.
Усі фото ZAXID.NET