«За кожним генієм стоїть особистість»

Форум видавців оголосив 23 найкращі книги року. Серед них одним із лідерів є абетка-енциклопедія «Франко від А до Я» («Видавництво Старого Лева»). У ній без натяку на пафос, креативно, стильно і молодіжно розповідається про одного з найвидатніших українських письменників. Ця книга – вже друга у серії абеток-енциклопедій. Перша була присвячена постаті Митрополита Андрея Шептицького.

Авторами виняткового арт-бука є франкознавці Богдан та Наталія Тихолози, а от візуальну складову опрацювало подружжя знаних книжкових графіків – Андрій Лесів та Романа Романишин (разом вони – творча майстерня «Аґрафка»).

Андрій Лесів та Романа Романишин

Про роботу над створенням ілюстративного ряду, який у книзі, по суті, слугує другою, самостійною мовою, а також про загадки і коди, приховані у графіці, Романа Романишин та Андрій Лесів розповіли в ексклюзивному інтерв’ю ZАХІD.NET.

Як і книга про Митрополита Андрея Шептицького, так і «Франко від А до Я» - це значний пласт ілюстраторської роботи. Поділіться, будь ласка, історією створення цього видання. Як відбувався робочий процес?

Романа Романишин: Коли ми працювали над книгою «Шептицький від А до Я», то й гадки не мали, що такий формат – абетка-енициклопедія – матиме продовження. «Видавництво Старого Лева» вирішило започаткувати серію, бо це добра формула нон-фікшну для дітей і навіть для дорослих. Хочеться дещо здмухати пилюку з постаментів класиків, наблизити їх до читача.

Романа Романишин та Андрій Лесів «здійснили» одну із нездійснених мрій Івана Франка – посадили його на велосипед

Андрій Лесів: Виходу цієї книжки справді передував тривалий і напружений робочий процес. Обговорення почались у січні, а завершився проект на початку серпня. Весь цей час ми мали активну комунікацію з авторами текстів – франкознавцями Богданом і Нателею Тихолозами. Постійно до них прислухалися, отримували багато інформації, потрібної для візуалізації текстів. Інформативно допомагали також літературні редактори - Оксана Думанська та Оксана Антонів. Над цим виданням працювала ціла когорта професіоналів, фанатів своєї справи. А тому ми щасливі бути у цьому гроні.

Р. Р.: Крім того, Іван Франко для нас – знаковий автор. Наша робота з книжковою графікою почалася з Франкової збірки «Зів’яле листя», виданої «Літописом» рівно десять років тому, коли відзначали 150-річчя від дня народження письменника. Вже тоді ми познайомилися з Богданом Тихолозом. І от зараз це коло Франка символічно замкнулося.

На розвороті про Єзуїтський сад зображено сучасників Франка

Працюючи над книгою «Шептицький від А до Я», ви їздили туди, де народився і проживав Митрополит – у села Прилбичі і Вишню, аби перейнятись атмосферою цих місць. Робота над книгою про Івана Франка теж потребувала таких поїздок?

А. Л.: Половина успіху візуалізації книги залежить від володіння інформацією. Ми перечитали чимало літератури, вивчали подробиці, їздили у важливі для Франка місця. Були у селах Нагуєвичі, Ясениця-Сільна, у львівському музеї. Такий підхід дозволяє нам краще простежити географію автора, більше довідатися про його життя, побут. Кожна деталь має значення. Меблі, картини на стінах, книжки, одяг – все це є доброю підказкою у книжковій графіці. Важливо відчути атмосферу, у якій автор виростав, яким повітрям дихав.

Р. Р.: Класики нерозлучні з епохою, у якій вони творили. Працюючи над книгою, ми хотіли, аби візуальна частина асоціювалася із періодом сецесії. Це цілком органічна для Франка епоха, це те, що його оточувало. Сецесія - головний візуальний ключ книги. Ви можете простежити це у шрифтах, кольорах, в орнаментах та декорах.

Про арешти Франка художники розповіли зображенням тюремних ґратів, за якими – позначка на стіні, що символізує кожен день перебування у в’язниці

Франко у вашій книзі представлений набагато ширше, ніж у традиційних біографіях. Тут йдеться про його улюблені страви, вподобання в одязі, про різноманітні захоплення...

А. Л.: Мета цього проекту - показати, що за кожним генієм стоїть особистість. Аби простежити, з чого цей геній виростає, з яких звичок, з якого середовища. Всі знають Франка як Каменяра і великого класика. Але хочеться, щоб Франко став ближчим до нас, до читачів, великих і малих. А тому варто знати, що це людина, яка мала абсолютно різні інтереси. Франко цікавився рибальством, збиранням грибів, активно займався спортом і мандрував, а разом з тим вивчав іноземні мови, багато перекладав, писав вагомі трактати з різних галузей знань. Цей мікс звичок простої людини і генія нам видається дуже важливим.

Р. Р.: Крім того, що Іван Франко – міщанин, інтеліґент, інтелектуал світового масштабу, це і людина, яка вийшла з простого народу. Тому у візуальному трактуванні відчутні риси гуцульської сецесії, яка полягала у тому, що українські художники додавали народні мотиви у міську, модерну культуру.

Пиріг у руках Лиса Микити спекла письменниця, літературна редакторка книги Оксана Думанська. Художники використали у візуалізації реальне фото

Уважні читачі звикли до загадок у ваших ілюстраціях, у яких закладається додатковий зміст, недотичний до тексту. Що може розгадати читач у книзі про Івана Франка?

Р. Р.: Чимало фактів з біографії Івана Франка, які надали Богдан і Наталя Тихолози, а також Оксана Думанська, були для нас доволі несподіваними. Те, що нас «зачепило» найбільше, намагалися візуалізувати. Звісно, є елементи, про які у тексті не йдеться, але вони мають ілюстративне втілення. Наприклад, зображення дітей Івана Франка доповнені їхніми улюбленими тваринами. Вдома вони мали черепаху, кроля, лелеку з підбитим крилом, якого годували жабами, морських свинок, собак. Через цей «звіринець» їм заздрили усі сусідські діти. Оскільки Тарас захоплювався античністю і любив грати у теніс, ми зобразили його в образі давньогрецького філософа з ракеткою в руках. А Петра, який у дитинстві був збиткарем, - з рогаткою і маленьким літачком на шнурку, бо пізніше він очолював відділ авіації Української Галицької Армії.

Франко полюбляв годувати грушками ведмедя, який жив у звіринці у Стрийському парку

А. Л.: По книзі читача провадить Лис Микита. Він вперше з’являється на триколісному велосипеді і провадить читача усіма сторінками. В якийсь момент він стане пофарбованим, а згодом змиє з себе цю фарбу. На розвороті про Єзуїтський сад зображено сучасників Франка. Тут можна знайти художника Івана Труша, який малює портрет письменника. Також на цій сторінці зображено трьох персонажів, які композиційно нагадують картину «Сніданок на траві» Едуара Мане. Є на цій сторінці і стовпці з літерою «Т». Це – теренкури. Ці стовпці позначали маршрути у парку, якими варто здійснювати піші прогулянки для оздоровлення організму. Теренкури були дуже популярні у часи письменника. Сьогодні про них майже не знають, хоча ці позначки досі можна побачити у Парку імені Івана Франка. Словом, ми снуємо своєрідну павутинку із загадок та асоціацій, які допитливий читач зможе відгадати.

Чи орієнтуєтесь на вік читачів книги, коли створюєте графічне наповнення? Вже слово «абетка» наче натякає на приналежність видання до дитячої літератури...

А. Л.: Думаю, що це книга для родинного читання. Маю надію, що буде цікаво і дітям, і дорослим. Ми завжди заохочуємо батьків читати разом з дітьми. Це приємні миті родинного спілкування, дорогоцінна можливість побути разом. Знаходити час для спільного читання сьогодні, як на мене, дуже важливо.

Інформація про Франка у вашій книзі значно різниться із представленням постаті письменника у школі. Чи можливо було б залучити таку книгу до навчального процесу, на ваш погляд?

Р. Р.: Знаємо, що школа зараз активно реформується. Зокрема, початкова. Сподіваємося, що книжки такого формату також стануть частиною навчального процесу. Бо часи змінюються, діти змінюються, інформація, формат викладання теж не може залишатись на місці. Звичайно, ця книга не може бути підручником, але у форматі позакласного читання цілком згодиться. Хотілося б більше креативної освіти. Бо ці біографії - "народився, хрестився, вмер, написав стільки-то творів" – це суха інформація, яка не має особливого значення для дітей, тому й не запам’ятовується школярами.   

А. Л.: Класиків потрібно наближувати до дітей, подавати їх більш природно, зрозуміло. Як людей, яким вдалося повністю реалізувати свій творчий потенціал. Чому? Всупереч чи завдяки чому? За яких обставин? Ось це потрібно знати, а не лише сухі факти і дати.

Насамкінець, можливо, привідкриєте завісу третьої абетки? Про кого вона розповідатиме?

А. Л.: Вихід цієї книги заплановано наступного року. Це об’ємний обсяг роботи, тому збір матеріалу вже триває. Готуємо до наступного Форуму видавців. А от про кого буде книга – наразі таємниця.

Це знову буде історія про успішного українця? Може, залишите підказку для книголюбів?

А. Л.: Скажу лише, що йтиметься про успішну українку.

P. S. За кілька годин після розмови Андрій Лесів надіслав повідомлення у Facebook: «Можна анонсувати. «Леся Українка від А до Я».

Фото надані творчою майстернею «Аґрафка»