Українське Закарпаття асоціюється туристам з вином, замками та купелями. Саме за цим найчастіше і їдуть туди, а ще за сонцем, адже погода на Закарпатті часто буває теплішою і приємнішою, ніж в інших областях. Древні землі зберігають спадщину не лише давніх племен, а й взагалі первісних людей, адже знайдені там артефакти датують 1,4 млн років. Сьогодні ZAXID.NET зосередить увагу на пам’ятках минулих століть – величних замках Закарпаття, які ще збереглися.
Почнемо з обласного центру. В Ужгороді замок у доволі доброму стані, там працює музей і туристів туди навідується багато. Як зазначають у музеї, Ужгородський замок датується ХV-XVІІІ ст. і він є найдревнішою і найціннішою історико-архітектурною будівлею міста. Хоча існував він в іншому вигляді і раніше. В історичних документах ІХ століття згадується князь білих хорватів Лаборець і дерев’яне укріплення замку. Згодом місцевість захопили угорці і почали своє будівництво. У кінці ХІІІ – початку ХІV століття Ужгородський замок значно укріплюють і починають зводити кам’яну фортецю. Ймовірно, з тих часів на подвір’ї замку збережені фундаменти церкви. Велику реконструкцію твердині провели у XVI-XVІІ ст., коли звели палац, міцні зовнішні оборонні стіни з бійницями та вхідну браму. Поруч із в’їздом був камін, біля якого грілася охорони та великий камінь з виїмкою посередині, в якій гасили смолоскипи. Могутня фортеця досі має бастіони, підвали-каземати, де колись зберігали продукти і утримували в’язнів, оточена ровами, щоправда лицарі тут бувають під час фестивалів. У внутрішніх відреставрованих приміщеннях можна оглянути експозицію краю і епохи.
Замок Сент-Міклош у с. Чинадійове – унікальний приклад відновлення середньовічної фортеці з руїн приватними руками. Споруда з міцними оборонними кам’яними стінами від XIV ст. стоїть неподалік біля Верецького перевалу, який називають «руськими воротами», через нього пролягає дорога на Галичину. Головним лейтмотивом цієї архітектурної пам’ятки є історія кохання власниці замку Ілони Зріні та Імре Текелі та визвольної боротьби їхнього народу. Століттями фортецю руйнували, потім вона занепадала від байдужості.
Аж в 2001 році місцеві художники Йосип і Тетяна Бартоші взяли замок в концесію і малими кроками почали відновлювати. Споруда помітно змінилася за останні роки, тут поступово відновлюють приміщення, впорядковують подвір’я. Там водять тематичні екскурсії з факелами, показують таємні ходи. У XIX ст. у стінах фортеці знайшли вмурований людський скелет, так що цей замок має ще багато нерозкритих таємниць.
Недалеко від Сент-Міклоша є Мукачівський замок Паланок. Він також дуже давній, про нього згадки є ще з XI ст. За інформацією Мукачівської міськради, в ХІІ-ХІІІ ст. на високій горі (68 м) там існувало укріплення для оборони кордонів Київської Русі та торгового шляху. Подільський князь Федір Корятович отримав замок в 1396 році і почав активно його розбудовувати. На той час основним укріпленням була квадратна вежа-донжон. Її оточував сухий рів з фортифікаційним муром. Від перших оборонних укріплень збереглися три перебудовані вежі. Потужна фортеця мала потрійний ряд оборонних мурів, всередині був житловий палац, однак і той мав видовбані в скелях підвали, куди можна було ховатися у випадку небезпеки. Замок складається з трьох частин – нижньої, середньої і верхньої. Нижній замок – це корпуси на бастіонах. У середньому дворі XVII-XVIII ст. розміщувався гарнізон. А вже у верхньому дворі жили володарі замку. Зараз це музейно-туристичний комплекс, який відтворює історію міста і фортеці.
По дорозі з Мукачева до Ужгорода в селі Середньому доживають віку руїни ще одного середньоговічного замку. Його люблять асоціювати із лицарями-тамплієрами. Однак археологічні дослідження вказують на XV-XVI ст. будівництва. Втім, можливо, детальніші дослідження у майбутньому знайдуть докази ранішої побудови. Адже, за переказами, Середнянський замок збудували як дозорний пункт у XII ст. З нього добре проглядалася місцевість, можна було вести оборону. Товсті стіни (2,5 м) підсилювали оборонні вали та рови. Все, що від нього залишилося, – це залишки першого поверху чотирикутної оборонної вежі.
Хустський замок також стоїть руїною. Колись це була могутня фортеця, яка оберігала соляний шлях зі Солотвина. Замок збудували XI ст. на горі вулканічного походження. Як і інші твердині, мав багато володарів, пережив чимало облог, а загинув від удару блискавки. Під час бурі у 1766 році вона влучила у порохові склади. Після пожежі військовий гарнізон переїхав до Мукачева. А фортецю почали розбирати на будматеріал. З неї збудували католицький костел, міські споруди та приватні помешкання хустян. Зараз первісний вигляд замку можна оглянути завдяки доповненій реальності.
Невицький чи не наймістичніший із замків Закарпаття. Він постав у XIII ст. для оборони торгового шляху через гірський перевал з Угорщини на Галичину. Сучасного вигляду набув XV-XVI століть. Назва місцевості, за переказами, походить від слова невіста: під час нападів у замку переховували від полону молодих незаміжніх жінок.
Ще одна легенда розповідає про злу і жорстоку угорську графиню з роду Другетів, власницю Невицького, яка наказала додавати до вапна молоко для укріплення стін замку. За непослуг вона карала. Місцеві жителі поскардилися на її свавілля королю. А той хитрістю виманив графиню із замку: зібрали стадо корів, до шиї яких було прикріплено дзвіночки, а до рогів – підпалене сіно. Перелякана графиня спробувала втекти, але військові її впіймали і стратили.
Більше легенд і цікавинок розповідають на місцях екскурсоводи. А 3D-тури чотирма замками Закарпаття можна переглянути тут.