Чому варто приїхати у Звенигород?

Історико-культурний заповідник «Древній Звенигород» відкриває туристичний сезон та запрошує на відкриття. У музеї можна буде оглянути тисячолітні артефакти, а за допомогою технології доповненої реальності побачити, як виглядало середньовічне княже місто, столиця князівства.

Заповідник створили у 2020 році в однойменному селі Звенигород, що належить до Давидівської ОТГ, за 20 км від Львова. Його городище досліджували науковці у різні роки, торік під час археологічних розкопок знайшли дерев’яні укріплення княжих часів та залишки білокам’яного порталу палацу, які використали у будівництві пізніших століть. Окремі артефакти зберігаються у місцевому музеї, його фонди доповнять експонатами з Археологічного музею Інституту українознавства та Львівського історичного музею.

ZAXID.NET розповідає про п’ять найважливіших знахідок археологів у Звенигороді за всю історію його досліджень:

• берестяна грамота XII ст. Це лист з вимогою повернути борг, який написала на березовій корі у Перемишлі вдова купця Говенова одному з найзаможніших міщан Звенигорода Нежничу. Знахідка свідчить про те, що на Русі вміли писати не тільки священики та бояри. Це зразок мови 900-річної давності і тогочасного письма. Багаторічна дослідниця Звенигорода, доктор наук Віра Гупало пояснює, що цей лист написаний живою мовою на місцевому південно-західному руському діалекті, яким послуговувались у Галицькій Русі, і розвінчує міф про окремішність новгородської берестяної епістолярної спадщини. Звенигородська берестяна грамота – єдина в Україні, текст якої зберігся повністю.

• Семиструнні гуслі – єдиний і найдавніший (ХІІ ст.) зразок струнного музичного інструмента, знайдений на території України. Це середньовічні ліроподібні гуслі, поширені в балтійському регіоні. Звенигородський інструмент оздоблений двома переплетеними хвилястими лініями. Його знайшли у провулку між садибами. Цілком ймовірно, це могло бути обійстя, де проживав Нежнич, згаданий у берестяній грамоті. Експонуються в Археологічному музеї Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, але відвідувачі зможуть оглянути їх в оновленому музеї Звенигорода.

• кам’яна хрестильниця ХІІ ст., за допомогою якої могли хрестити представників княжої родини. Виконана з білого каменю, прикрашена рифленою зигзагоподібною лінією (символ води) із зображенням рівнораменного хреста з розширеними кінцями. Такі кам’яні хрестильниці притаманні для раннього християнства, але у наших краях трапляються вкрай рідко. Ймовірно, перебувала у мурованій церкві, побудованій князем Володимирком Володаровичем. За припущенням директорки заповідника «Древній Звенигород» Наталії Войцещук, у цій хрестильниці могли охрестити князя Ярослава Осмомисла, який народився у Звенигороді. Зберігається у Львівському історичному музеї.

• чаша-«потир» ХІІ ст. Виготовлена із суцільного шматка дерева, на зовнішній поверхні денця ніжки вирізано сяючий рівнораменний хрест. Разом з цією чашею археологи знайшли також багато речей релігійного призначення і навіть карикатуру на священика (піп з довгим носом). Тому цілком ймовірно, що ця чаша належала священику, а місце знахідки – його двір. Аналогічні чаші знаходили лише у Великому Новгороді, їх використовували для причастя.

• Мушля ХІІ ст. із санктуарія в Сантьяго-де-Компостела (Іспанія). Середземноморська або атлантична мушля Pecten maximus, символ паломників шляху св. Якова. Такі мушлі є дуже рідкісними, їх знаходили лише на території княжих міст. Всього їх відомо близько 8, три з них – зі Звенигорода. Це свідчення того, що тодішня еліта брала участь у міжнародних паломництвах. У той час такі подорожі могли дозволити собі лише дуже заможні люди. Ця знахідка у Звенигороді свідчить також про тісні зв’язки князівства з Центральною та Західною Європою.

Зараз місце, де у Звенигороді проводились розкопки, законсервоване. Туристи можуть побачити вали дитинця, де стояв княжий палац, а згодом і маєток Сенявських XVII-XVIII ст. Однак, щоб уявити, як це все виглядало колись, допоможуть сучасні технології. За допомогою VR окулярів відвідувачі зможуть оглянути 12 місць Звенигорода першої половини XII ст: інтер’єри церков та палаців, вулиці, площі та панорами давнього міста.

6-8 серпня заповідник презентує оновлений музей та запрошує на свято з нагоди відкриття. Відвідувачам обіцяють авторські екскурсії від дослідників літописного Звенигорода, дитячі квести, вечірнє театралізоване дійство, ранкову йогу, майстер-класи, концертну програму. У ці дні вхід у музей та на усі заходи безкоштовний, але на деякі треба зареєструватися. Як доїхати громадським транспортом, дивіться тут.

Звенигород – одне з найдавніших столичних міст Галицької Русі. Перша згадка зафіксована у літописах у 1086 році. Його збудував в XI ст. князь Володар Ростиславович, правнук Ярослава Мудрого. Найбільший розквіт міста припав на часи князювання його сина Володимирка, батька Ярослава Осмомисла. У часи Середньовіччя, у XI-ХІІІ ст., Звенигород був столицею князівства. У 1241 році місто спалили монголо-татари.

У 2020 році у Звенигороді створили заповідник. В його межах створюють перший в Україні історико-культурний парк на території пам'ятки археології. Там облаштують відпочинкову рекреаційну зону. Зараз територію розчищають, розрівняють землю, мають очистити русло річки і створити інфраструктуру для туристів.