Довженко-Центр традиційно покаже на великих екранах альманах із найкращих короткометражних фільмів молодих українських режисерів і режисерок.
«Українську нову хвилю» було започатковано Національним Центром Олександра Довженка у 2012 році. Саме з «Української нової хвилі» починали Ірина Цілик, Антоніо Лукіч, Дмитро Сухолиткий-Собчук, Павло Остріков, Олексій Радинський, Зоя Лактіонова, Микита Лиськов та багато інших.
Цьогоріч у добірці під назвою «Українська нова хвиля. Ми є» – вісім робіт 2023–2024 років. Серед них ігрові, неігрові, анімаційні й експериментальні фільми.
Прокат розпочався 11 грудня у кінотеатрах, арт-просторах тощо та триватиме протягом кількох місяців. У добірку тривалістю 87,14 хвилин увійшли такі фільми:
- «З минулого» (2023), реж. Ганна Паламарчук. «Запах борщу, який одного сонячного дня зварила моя бабуся, повертає мене у спогади в дитинство. Вони хоч і нечіткі, з’являються та зникають зі швидкістю блискавки, але в них є певна ностальгія та спокій. Моменти літа та тепла, які хочеться зберегти назавжди».
- «Я померла в Ірпені» (2024), реж. Анастасія Фалілеєва. Режисерка фільму з хлопцем виїхали з Києва в Ірпінь. Вони провели десять днів в оточеному місті й зуміли виїхати з останньою евакуаційною колоною. Час іде, але відтоді її не покидає відчуття, що вона померла в Ірпені. Анімаційний фільм реконструює реальну історію виживання крізь особисту та суб’єктивну призму.
- «Моя ранкова рутина» (2024), реж. Вадим Адамов. «Я прокидаюся, потім медитую 1 годину і випиваю склянку лимонної води»... Ви бачили щось подібне в соціальних мережах? Я вирішив показати свій розпорядок дня. Той, з яким добровільно змушений жити, і той, який також допомагає мені досягати моїх цілей. З однією відмінністю — я 19-річний солдат української армії, який воює на найгарячішій лінії фронту у світі.
- «Додаткові сцени» (2024), реж. Роман Хімей, Ярема Малащук. На 377-й день російсько-української війни київське подружжя починає сперечатися через подушки — яка з них для сну, а яка для краси. Та головне — навіщо нам знімати фільм про війну?
- «Чорничне літо» (2024), реж. Маша Кондакова. Цього літа Ксюша з мамою та сестрою змушена збирати чорницю в київському лісі, щоб заробити на життя для сім'ї. Але вона відволікається, чекаючи на свого коханого Мішу. Фліртуючи, вони заходять все глибше і глибше в ліс, не підозрюючи про небезпеку.
Українське кіно потребує нашої уваги! Онлайн-кінотеатр SWEET.TV пропонує вітчизняні шедеври на будь-який смак. Тут кожен може обрати щось до душі: художні чи документальні фільми, свіженькі серіали або мультфільми для всієї родини. На SWEET.TV є величезна бібліотека відомих українських кінострічок.
- «Алло, я на горі» (2023), реж. Ліза Пирожкова. У зруйнованому Ізюмі, на Харківщині, гора Крем’янець стає «острівцем спілкування», де люди ловлять зв’язок, щоб поговорити з рідними після місяців російської окупації.
- «Гуляю» (2023), реж. Дарія Журавель. Автобіографічна історія, присвячена дитинству і тим, хто більше не з нами, але чия присутність супроводжує нас куди б ми не пішли.
- «Пластилінові мрії» (2023), реж. Вадим Макаров. У поліфонії голосів розгортається дискусія про дім. Голосами тих, хто втратив його через війну. Асоціації, спогади, сенси: три літери, сотні речей між ними — дім.
На головному фото – кадр з фільму «Пластилінові мрії»
Ми використовуємо