А що з будівельним ринком?

А що з будівельним ринком? Дедалі частіше чую це запитання від колег, журналістів, знайомих. Стан економіки будь-якої держави можна оцінювати за обсягами капітального будівництва. Але в сьогоднішніх умовах війни це, звісно, робити недоречно. Все пізнається в порівнянні.

Про Одесу, Миколаїв чи Харків наразі говорити взагалі безглуздо. У столиці – теж цілковитий будівельний сум і розпач, Львів же у цьому плані в кращій позиції. Більшість забудов, які розпочали будівництво ще до повномасштабного вторгнення, відновили роботу. Логічно, що компанії хочуть виконати свої зобов’язання перед інвесторами. Маю на увазі людей, які вже зробили внески за майбутні квартири. Та й щодо працівників, задіяних на будовах, є певна відповідальність – усім потрібна робота і зарплата.

Натомість з новим будівництвом все значно складніше. Хоча і не безнадійно. Дещо активніший промислово-будівельний ринок, якщо можна так сказати. Що маю на увазі. Зараз популярний вислів – Business Relocation. Простіше кажучи, чимало виробництв, бізнесу з очевидних причин переїжджає до Львова зокрема. І активно шукають ділянки під склади чи свої потужності. Готові і вкладати кошти у їхнє будівництво.

Від початку воєнних дій і донедавна Львівська міська рада будь-яких містобудівних умов і обмежень не видавала. Усім було не до того і все було не на часі. Питання військові були першочерговими. Та й шокований вторгненням ворога будівельний ринок зупинився. Але зараз стає очевидно: на жаль, ця війна надовго і не завершиться за місяць чи два. Щоб воювати, потрібні гроші. Гроші – це економіка, яка працює. Працювати економіка більш-менш стабільно може в тилу. А надійний тил сьогодні – це захід країни, ну і Львів тут об’єктивно на провідній позиції.

Що відбувається зараз? Будівельний ринок починає рухатися. Є запит не лише на промисловість, але й на комерцію та житло. Є звернення до міської ради на отримання містобудівних умов і обмежень.

Тут варто пояснити, для чого потрібні містобудівні умови? Це не означає, що, отримавши цей документ на руки, компанія вже завтра починає будувати. Ні. Насправді містобудівні умови та обмеження потрібні, щоби братися за проектування. Тобто без них архітектор не може розробляти проект майбутнього будинку / готелю / магазину / складу тощо. Тому очевидно, багато забудовників прагнуть використати оцей непередбачуваний час воєнних дій для проектування. Невідомо що завтра, тому розгортати нові будівельні майданчики, логічно, компанії не поспішають, але щось собі планують. І це добре. Бо вселяє якийсь здоровий оптимізм. Оптимізм щодо будівельної галузі, майбутнє якої не до кінця прогнозоване, щодо відновлення економіки і щодо розвитку міста загалом.

Ще один нюанс. Щоб виставити земельну ділянку на продаж на аукціоні – навіть під бізнес – ми видаємо містобудівні. Так хочемо убезпечитись, що на проданій ділянці точно будуть склади чи виробництво, причому визначених параметрів, і не буде жодних «сюрпризів».

Варто зазначити: наразі ось таких бізнесово орієнтованих запитів – більшість, подань на видачу містобудівних обмежень на житло поки у рази менше. Але ситуація дуже динамічна, надалі все буде залежати від перебігу війни та її наслідків.