Американські міфи. Замість епілогу

Двоє дівчат з Ужгорода, з простих незаможних сімей, закінчивши американські виші, нині працюють на Волл Стріт. Отримують зарплати, про які може хіба мріяти не лише українець, а й більшість пересічних американців.

Політика та ілюзії

Багато американців вважають, що Джордж Буш - найгірший президент країни за останні 100 років. Деякі мають ще радикальніші погляди і вважають, що 8 років тому переміг Ел Гор, а результати виборів були сфальсифіковані. Проте коли 29 січня поточного року Буш востаннє виступив перед Конгресом США, слухачі майже 70 разів аплодували промовцю і 31 раз встали, щоб продемонструвати підтримку сказаному. Таку статистику подав кореспондент російського НТВ Олексій Веселовський. У зверненні до парламенту пролунали такі тези: «Зовнішню політику Америки ми не збираємося міняти, вона успішна. Про це свідчать наші досягнення, зокрема успішне розповсюдження демократії у світі - демократичні революції в Україні і Грузії». Ложку дьогтю у бочку меду зовнішньої політики США вкинули Франція з Німеччиною, відмовивши Грузії та Україні на Бухарестському саміті у приєднанні до Плану дій щодо набуття членства в НАТО. Такий ляпас ініціативам Буша та реверанс у бік Росії з боку євроегоїстів вкотре продемонстрували, що Америка - не всесильна. Під враженням Бухарестських подій моя приятелька, американка українського походження, сказала: «Америка вас не змогла пропхати у НАТО, Європа дбає про себе. Отже, мусите шукати інших союзників. Може треба подивитися у бік Азії або на Близький Схід?»

Про кризу американської економіки зараз багато написано і сказано. Вперше похитнулися позиції долара як всесвітньої валюти. На щорічному економічному форумі у Давосі Джордж Сорос заявив: «Поточна криза - не просто наслідок падіння ринку житла, це кінець шістдесятирічного періоду розвитку системи кредитування, базованої на доларі, як на валюті резервів».

Для подолання кризи Федеральна резервна система відчутно лібералізувала регулювання діяльності комерційних банків. Водночас політика видачі іпотечних кредитів стала набагато строгішою. За таких умов складено проект державного бюджету на наступний рік, який складатиме 3,1 трильйони доларів, з дефіцитом бюджету - 407 мільярдів доларів. Витрати на деякі соціальні програми, включно на охорону здоров'я і соціальну роботу, заплановано скоротити на 3 проценти, а військові витрати збільшити на 7,5%. На військову присутність у Іраку і Афганістані у 2009 році заплановано витратити на 70 мільярдів доларів більше, ніж цьогоріч.

Деякі американські російськомовні газети пишуть про амбітні плани Росії викупити в Америки назад Аляску - за 500 мільярдів доларів. Мовляв, Росія зараз купається у нафтогазодоларах, а США потребують живі кошти на подолання економічної кризи. У публікаціях також йдеться, що російський олігарх і губернатор Чукотки, власник футбольного клубу «Челсі» Роман Абрамович, з огляду на такі плани, замовив у Німеччині найбільшу у світі машину для копання тунелів. За версією газетярів, тунель під Беринговою протокою з'єднає Америку і Росію. У результаті американці Аляски одного ранку можуть прокинутися росіянами. Невідомо тільки, чи вони на це згодні.

Виклики часу

Поточний рік у США триває під знаком президентських виборів. Виборча кампанія набирає обертів. Вже визначилися з кандидатурою свого висування республіканці, зробивши ставку на Джона Мак Кейна. Продовжують «покусувати» одне одного, змагаючись за симпатії виборців, демократи Барак Обама і Гіларі Клінтон. Політичні експерти вважають, що незалежно від того, хто стане наступним президентом США, перед ним постане стільки викликів, скільки не було перед жодним іншим президентом. Зокрема, розробка стратегії виводу військ з Іраку із паралельним забезпеченням стабільності в цій країні; реагування на відродження руху «Талібан» в Афганістані; ісламська радикалізація Пакистану; Іранська ядерна програма; російсько-американські стосунки; антиамериканські настрої у Венесуелі; гуманітарні проблеми на Бірмі; потужне зростання Китаю та Індії; рецесія американської економіки; втрата панівного становища долара як світової валюти; недопущення нових терактів; нелегальна міграція і т.д.

Прості ж американці звично найбільше помічають у житті держави те, що стосується їх власної безпеки, здоров'я і гаманця.

Чутки про нову валюту

У Нью-Йорку, за повідомленням Ройтерз, деякі крамниці на Мангеттені почали приймати до оплати євро, британські фунти. Мовляв, щоб було зручніше туристам з Європи. На американо-канадському та американо-мексиканському кордонах місцеві крамарі вже давно охоче приймають до оплати канадські долари і мексиканські песо.

Ці тенденції підігрівають пристрасті і розмови про перспективи введення у близькому майбутньому нової валюти - амеро, яка буде спільною для Америки, Канади і Мексики. Про необхідність створення Північноамериканського валютного союзу одним із перших заявив видатний канадський економіст Герберт Г. Грубель з університету Фрезера ще у 1999 році.

20 серпня 2007 року лідери США, Канади і Мексики у канадському Квебеку обговорювали концепції створення північноамериканського аналога Євросоюзу. Американський журналіст Гарольд Чарльз Тернер, ведучий радіопрограми «Шоу Гела Тернера» опублікував скандальний матеріал про те, що уряди США, Канади і Мексики таємно домовилися про злиття трьох держав у Північноамериканський союз і введення єдиної спільної валюти амеро. Він навіть опублікував фото нових відчеканених монет.  Офіційно ніхто не підтвердив версії репортера. Хоча у жовтні минулого року колишній президент Мексики Вісенте Фокс у телепрограмі Ларрі Кінга не заперечив ймовірності реалізації такого проекту.

P.S.

Якщо відійти від спроб глобального аналізу проблем і спробувати оцінити життя у США на простому людському рівні, то Америка, яку ми іноді уявляємо, дещо відрізняється від того, якою можна її побачити зблизька. Оцінити і сприйняти реалії більш-менш об'єктивно можна у тому разі, якщо є нагода побути тут довше. Міф про те, що пересічні американці живуть набагато заможніше від нас руйнується одразу, як бачиш їхні скромні за нашими мірками приватні будинки та прояви незвичної навіть для нас ощадливості.

Мене багато разів запитували прості американці, які побували в Україні: «Чому ми повинні вам давати допомогу? У вас під Києвом, Львовом та іншими містами вілли, як у Беверлі Гілл?» Або таке: «Звідки ви берете гроші на те, що так гарно обставити свої помешкання при таких малих зарплатах?» Але це тема іншої довгої розмови.

Прірва між багатими і бідними у США, як і у нас, величезна і продовжує збільшуватися. Проте з усіх країн, у яких мені коли-небудь доводилось бувати - це  найдешевша країна. Може, це звучить парадоксально, але найбагатша держава світу дійсно є дуже дешевою для задоволення простих побутових потреб громадян. Крім дорогих землі, будинків та предметів розкоші, все інше тут дешевше. Включно з бензином, одягом, їжею.

Для пенсіонерів у США побудовано реальний соціалізм. Так звана «восьма програма» допомагає малозабезпеченим людям оплачувати квартиру, медичне страхування, отримувати продукти. Деякі люди після приїзду з колишнього СРСР кажуть, що потрапили до комунізму. Квартиру оплачують за пільговим тарифом, отримують продуктову допомогу. Багато з них безкоштовно відвідують курси англійської мови, сеанси лікувального масажу, отримують російськомовну пресу тощо.

Дорогим є навчання у ВИШах, але держава дає пільгові позики тим студентам, які неспроможні платити. Цього року найпрестижніший Гарвардський університет впровадив безкоштовне навчання для дітей, які мають відповідні знання, але їх батьки заробляють менше, ніж 60 000 доларів на рік.

Притча «во язицях» - американська платна медицина. З цим дійсно є проблема для людей, які не мають медичного страхування. Існують окремі лікарні, де не дадуть померти незаможним, але краще в Америці не потребувати допомоги лікаря.

Життя у тотальному кредиті мешканців США не лякає, всі до цього звикли. Банківські проценти тут значно нижчі, ніж у нас (у середньому 6% річних). Термін кредиту на придбання будинку переважно 30 років.

Заробітчанське життя в Америці непросте. Сюди важко потрапити, нелегко починати. Разом з тим, ніхто не робить тотальних облав навіть на нелегальних мігрантів. Я знаю людей, які нелегально живуть і працюють у країні понад 15 років, і ніхто їх не чіпає. Правда нелегали не можуть відвідати свою країну, бо отримають депортацію. Не порушуй закон і ніхто тебе не помітить - така суть цих реалій. Хоча один раз вони вже його порушили, залишившись тут. Якщо вам вдасться жити, працювати, вчитися у США легально, то це підносить ваші перспективи аж до рівня «американської мрії». Прикладів чимало. Двоє дівчат з Ужгорода, з простих незаможних сімей, закінчивши американські виші, нині працюють на Волл Стріт. Отримують зарплати, про які може хіба мріяти не лише українець, а й більшість пересічних американців. Звичайно, такі здобутки даються важко, але важливо, що існує реальна можливість реалізувати себе.

Інший стереотип про те, що усі американці яструби і хочуть панувати над світом, також не підтверджується при ближчому знайомстві. Більшість простих людей проти війни в Іраку і будь-яких інших воєн. Натомість фінансово-промислове лобі, власники корпорацій, які виготовляють і продають зброю, звичайно ж, зацікавлені у тому, щоб попит на їх товар зростав.

Наступний міф, про який нам твердили у часи СРСР, - це шалене безробіття. Виглядає, що проблема сильно перебільшена. Кількість пропозицій про можливість працевлаштування перевищує кількість людей, які реально хочуть працювати. Інша справа, що зарплата і сама робота може не подобатися, але знайти працю нескладно. Ситуація з безробіттям дещо схожа на ситуацію з бомжами. Далеко не всі з них погоджуються жити у спеціальних будинках, у яких держава або благодійні організації пропонують їм дах над головою.

Говорячи про ментальність американців, не можна не зауважити, що більшість з них дуже доброзичливі і по-дитячому безпосередні люди. Звичайно, тут не прийнято, як у нас, приходити у гості без запрошення і скаржитися на свої проблеми, коли вас запитують «Як справи?», але готовність суспільства допомогти тому, хто потрапив у скрутне становище, вища, ніж у нас. Недарма кажуть, що ситі країни створюють сприятливіше суспільне тло. За 7 місяців перебування у країні я майже не бачив п'яних і точно не бачив агресивних людей напідпитку.

Американська молодь у своїй більшості аполітична, слабо розуміється у географії, небагато читає. Панування відео призвело до того, що 40% американців віком до 44 років не прочитують жодної книги протягом року. Такі дані наводить Державний фонд підтримки мистецтва. Лише 14% опитаних названим фондом людей вважають за необхідне вивчати іноземні мови. Тому багато хто в Америці б'є на сполох проти «оглупіння» нації.

Фото з сайтів https://www.hist.msu.ru/, festival.1september.ru