Банкова-TV

Влада тихцем зачищає телевізійний простір і зводить нанівець регіональне незалежне телебачення.

Телевізор дивляться майже всі. Натомість проблеми державного регулювання та розбудови телевізійного мовлення не обходять абсолютну більшість громадян. Відмахнувшись від незрозумілих мультиплексів, сет-топ-боксів і ліцензій, люди обмежуються запитаннями про насущне: скільки я матиму каналів? Скільки я за це платитиму? Чи покращиться якість зображення? Чи буде два пульти?

Про це чудово знають на Банковій. Тому перерозподіл майбутнього цифрового телепростору між «своїми» та лояльними на минулому тижні провели без дотримання формальностей та зайвої конспірації. Бо, хоч якими кричущими були ознаки корупції в цій історії, поки нею цікавляться лише маловідомі спеціалізовані Інтернет-видання, її розголос нічим не загрожує іміджеві влади. Що значать для суспільства якісь цифрові канали в порівнянні з судом над Тимошенко?

Опозиції – тій, що колишня влада, – критикувати біло-блакитних не випадає: все, що робилось навколо впровадження цифрового телебачення протягом помаранчевої п’ятирічки, було так само просякнуте корупцією й непотизмом. Від теперішніх тогочасні махінації «помаранчевої» Національної ради з питань телебачення і радіомовлення відрізняло лише те, що до години Х у 2015-му, коли Україна буде зобов’язана остаточно вимкнути аналоговий телесигнал, залишалось багато часу. Тепер часу обмаль, напрацювання попередніх років анульовані, а влада - традиційно не розуміючи, що таке «цифра», й доручивши цю сферу не компетентним, а «своїм» людям, - дбає аж ніяк не про будівництво ретрансляторів та забезпечення населення цифровими приймачами.

Авжеж, телебачення – це не експорт зерна чи енергоносіїв, але й тут є шанс видоїти копійчину-другу. Перш за все, з маленького українця. Обравши для розбудови мережі поки що мало вживаний у світі стандарт DVB-T2, чиновники враз перетворили на непотріб усі вже куплені українцями цифрові телеприймачі, - зокрема й ті, що вбудовані в дорогі телевізори. Хто поспішив підготуватись до «цифри» заздалегідь, той заплатить двічі.

Жодна модель приймача, що дозволятиме дивитись ефірне телебачення після апокаліпсису-2015, в Україні поки що не сертифікована. Можна не сумніватись, що коли це станеться, дозвіл на ввезення та продаж отримають «правильні» компанії. І навіть якщо держава видасть пенсіонерам і малозабезпеченим по приймачеві на руки безкоштовно, більшості телеглядачів, які звикли ловити телесигнал на аналогову антену, доведеться купити у визначеного державою монополіста стільки коробочок, скільки телевізорів стоїть у їхній оселі. Зрештою, навіть безкоштовні приймачі будуть закуплені на бюджетні гроші (за попередніми оцінками, 25-35 доларів за штуку), себто ми з вами за них заплатимо.

Якщо глядачі почнуть розплачуватись за новітні технології за декілька років, то власники телеканалів вимушені трусити гаманцем уже зараз. Національна рада доручила будувати та обслуговувати майбутню цифрову телемережу новоствореній компанії «Зеонбуд», засновники якої губляться в кайманових офшорах. Злі язики називають імена, які за нею стоять: Ахметов, Хорошковський і родина президента.

Отримати ліцензію, що дає право на вихід у цифровий ефір за кілька років, телекомпанія може, лише уклавши договір із «Зеонбудом» і щомісячно сплачуючи за членство в мережі, яку ще не почали будувати. Це те саме, що вимога сплачувати комірне за помешкання в будинку, для якого ще не вирили котлован.

«Комірне» чималеньке: залежно від покриття воно може становити сотні тисяч або навіть  мільйони гривень щомісяця. Це відчутні гроші для багатьох політиків та міні-олігархів, які свого часу завели собі телеканал як модний аксесуар. Ураховуючи хронічну дотаційність і збитковість більшості українських телекомпаній, декому доведеться заплатити за присутність каналу в  майбутньому цифровому ефірі набагато більше за реальну ринкову вартість самого каналу.

Але ті, хто не виконає цю абсурдну та здирницьку умову, ризикує за кілька років опинитися поза телевізійним простором. Їхніх каналів не буде не лише в ефірі, але, можливо, й у базових пакетах кабельних та супутникових операторів. Хто не хоче безславно зникнути з вітчизняного медіаландшафту, зціпить зуби й платитиме.

Втім, імена власників більш ніж третини каналів-щасливців, які вже прописалися в цифровій телемережі, збігаються із гаданими власниками компанії «Зеонбуд», тож платитимуть вони самі собі. Ті самі VIP-персони, якщо вірити злим язикам, стоять і за більшістю теперішнього складу Національної ради. Саме це стало вирішальним чинником для визначення професійної придатності розпорядників телепростору з приходом Януковича та його команди до влади.

Наприклад, один із чиновників до свого минулорічного призначення працював у сфері, безмежно далекій від телекомунікацій – вивезення сміття. Та що з того, якщо чоловікові пощастило навчатись в одному класі з сестрою Сергія Льовочкіна? Є тут також сестра керівника Митної служби. Ще двоє були топ-менеджерами на телеканалах, відповідно, Валерія Хорошковського та Ріната Ахметова. Не дивно, що головним принципом роботи цієї зоряної команди є баланс інтересів Валерія Івановича, Ріната Леонідовича й Банкової.

А спільним інтересом останніх, окрім доїння телеглядачів і телевласників, є зачистка телепростору від чужих і нелояльних. Бо, як було зазначено вище, телевізор дивляться майже всі, й він залишається ключовим засобом впливу на електорат.

За підсумками розподілу ліцензій на 28 загальноукраїнських цифрових каналів майбутня телевізійна мапа України виявилась добряче перекроєною. Серед переможців – вісім телекомпаній Хорошковського (серед них і такі «необхідні» пересічному глядачу, як Enter-film, Enter-music та К2), три – Ахметова (два з них іще не створені), ще один – «Хокей» Колесникова, також лише в проекті. Загальнонаціональними стануть такі канали, як Goldberry Едуарда Прутніка, Star TV та «Погода» екс-бютівця Валерія Писаренка, ще не запущені та невідомо чиї «Ескулап-ТВ» та «Вінтаж-ТВ», а також канал Національного банку «Банк-ТV».

Якщо ви дочитали до цього місця і досі вважаєте, що все це вас не стосується, подумайте про це: частка сплачуваних вами податків витрачатиметься на оплату роботи та всеукраїнського розповсюдження «каналу про гроші», заснованого Нацбанком. Навіть якщо ви давно винесли свій телевізор на смітник. Якби заяви чинної влади щодо боротьби з корупцією не були порожнім звуком, автор цієї ідеї був би потенційним клієнтом судді Родіона Кірєєва.

І взагалі, з погляду світової практики виділення загальнонаціонального цифрового покриття спеціалізованим телекомпаніям про нерухомість, моду чи хокей є цілковитим безглуздям. Такі канали зазвичай входять до розширених пакетів платного телебачення чи замовляються на вибір. Втім, зовсім не факт, що в ефір за кілька років вийдуть саме ці мовники. Заплативши за місце у «цифрі», їхні власники зможуть вигідно продати ці незначущі, або навіть ще не народжені, канали зацікавленим особам. А ті вже розберуться, в якому вигляді їм потрібна присутність в ефірі.

Та не подумайте, що Національна рада виписала перепустки в цифрове майбутнє всім охочим серед «своїх». Серед тих, кому не пощастило здобути загальнонаціональне покриття, наприклад, державний телеканал «Культура», канал сина Петра Симоненка «Гамма», ТРК «Ера» регіонала Андрія Деркача, два ненароджені канали ахметовської медіагрупи «Україна» («Спорт» і «Новини») і чотири – групи «Інтер» Хорошковського («Мелорама», «Новини ТВ», «Спорт ТВ» і «Чистий прибуток»), а також ОРТ («Об’єднання російських телеканалів). Між тим, відмовили чи не єдиному відверто опозиційному мовникові країни – ТВі, а також каналам Ігоря Коломойського «Кіно» та  УНІАН-ТБ. 5 канал отримав лише одну з заявлених двох частот. Чи залишиться він, як у 2004-му, єдиним острівцем українського телебачення, не керованим дзвінками з Банкової, чи умовою цифрової благодаті були гарантії лояльності від Петра Порошенка? Побачимо в ефірі.

Ще один чарівний штрих: 8 із 28 телеканалів отримали від Нацради дозвіл на мовлення у стандарті високої чіткості (HD): «Інтер», «Мега», Enter-music та MTV-Україна Хорошковського, ТРК «Україна» та «Кіноточка» Ахметова, нацбанківський «Банк-ТV» і ТОНІС. Згідно із тими ж таки злими язиками, останній належить уже не власникові Партії зелених Володимиру Костеріну, а родині президента. Претендентам, що мають інших власників, - наприклад, СТБ, ICTV та Новому Віктора Пінчука, - відмовлено.

І все ж це були квіточки в порівнянні з «ягідками» зачистки регіонального телевізійного ринку. В деяких регіонах місцевого телебачення, окрім обласних державних телекомпаній, може не залишитись узагалі – цифрові канали віддали київським мовникам. В десяти областях і Києві «пощастило» компанії «ЄС Продакшн Ґруп», яка донедавна офіційно належала чоловікові членкині Нацради Оксани Головатенко.  Щоправда, перед конкурсом канал перейшов до інших рук. Яким чином нові власники збираються пристосовувати діловий канал «Український бізнес-ресурс» до потреб регіональної аудиторії, невідомо. 

Ще одну цифрову «цукерку» в кожній області виділили одній із п’яти нещодавно зареєстрованих компаній-пустушок із київською пропискою та префіксом «ТВ» у назві. Організатори афери так недбало поставились до конспірації, що навіть залишили одних і тих самих людей у складі засновників цих квазіканалів. Інакше кажучи, за рахунок регіонального телересурсу створено ще один загальнонаціональний телеканал для певної потрібної людини.

Решту місць у регіональному цифровому телебаченні теж роздали потрібним людям: на Дніпропетровщині та Донеччині – Ахметову, на Луганщині – Ландіку, на Закарпатті – Балозі, в Одесі – Ківалову. Київ, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська та Полтавська області залишились без жодного місцевого комерційного мовника. Не залежним від влади місцевим мовникам якщо й пощастило, то дуже фрагментарно – більшість успішних та популярних у своїх регіонах каналів пролетіла, залишивши Національній раді в подарунок грошовий внесок конкурсної гарантії. Тепер їм обіцяють повторний конкурс, за участь у якому доведеться ще раз платити. І домовлятися – наприклад, про ліцензію в обмін на контрольний пакет акцій. Тим, хто не погодиться, залишатиметься або виборювати свою частку ринку за допомогою кабельного, супутникового та Інтернет-мовлення, або змінити рід діяльності.

То скільки ж каналів матиме пересічний українець із переходом на цифру? Формально – понад три десятки. Реально – один, «Банкова-ТV». Шустери й серіали там будуть різні, новини – десь з ахметовським акцентом, десь із хорошковським, головне – сертифіковані Банковою.

Скільки за це доведеться заплатити? Платимо вже давно, адже на попередні спроби збудувати цифрову мережу змарновано сотні мільйонів бюджетних гривень. Живими грішми доведеться викласти кількасот гривень на приймачі, або ж суму, необхідну для встановлення кабельної/супутникової альтернативи.

Чи покращиться якість зображення? Так, якщо власника зображення до того часу не звільнять із СБУ.

І – так, знадобиться два пульти: окремий для телевізора, окремий – для приймача.