Богдан Дубневич: Суд підтвердив – судимостей не маю

Кандидат у народні депутати України Богдан Дубневич заявив, що за радянської України потрапив за грати через відмову співпрацювати з комуністичним режимом.

Про це він повідомив в ефірі програми новин "Огляд дня" на телеканалі ZIK у середу, 19 вересня. Богдан Дубневич навів постанову суду, якою судимість з нього була знята. Між ведучою та Богданом Дубневичем відбулась така бесіда:

Ведуча: Отож, пане Богдане, у львівських ЗМІ, зокрема у газеті "Експрес", з'явилася публікація про те, що ви перебували у місцях позбавлення волі. Як Ви можете це прокоментувати, що можете сказати на цю тему?

Б.Дубневич: Добрий вечір, шановні глядачі! Насамперед я хочу нагадати, що питання судимості – не судимості Дубневича Богдана піднімається напередодні виборів. Це завжди стає цікаво. Я би хотів сьогодні поставити крапку у цьому питанні. Шановна ведуча, шановні глядачі, я хочу вас повернути у минуле століття, у 1987 рік. Працюючи в Пустомитах в райпобуткомбінаті я зумів організувати роботу, зумів згуртувати, набрати колектив, зумів організувати робочі місця, зумів все зробити для того, щоби люди мали роботу і заробітню платню.

Ясна річ, рано чи пізно комуністичний режим не міг це не зауважити – що є молодий перспективний чоловік. Мені було 25 років. Мене хвалять-вихваляють і в черговий раз запрошують на бесіду перший секретар райкому, секретар партійної організації, пропонують різні блага, різні перспективи росту і поміж іншим або навіть напряму – що треба вступити в лави комуністичної партії, на що я сказав категорично: "Ні". Холодок в очах, попросили подумати і на тому ми розпрощалися. За деякий час запрошують в кабінет всемогутнього Комітету Державної Безпеки. Та сама розмова, запрошують до співпраці. Я не міг не пам'ятати, як катували наших дідів, тому категорично відповів: "Ні". Холодок в очах, погрози, що мені це запам'ятається. І не довелося довго чекати. За деякий час починають шити справу білими нитками. Знаєте, зараз, коли йшов оцей фарс суду над новітніми політв'язнями – Юлією Володимирівною Тимошенко, Юрієм Луценком, — діють за старим сценарієм: суддя, не піднімаючи голови, то червоніючи то біліючи, оголошує вирок. Я навіть не старався це нікуди оскаржувати, тому що знав, що нічого з цього не буде. З настанням незалежної України ця стаття скасовується і з людей знімається судимість.

Ведуча: Пане Богдане, скажіть, чому цей факт Ви не вказали в документах, які подали до ЦВК? Можливо, так було би краще.

Б.Дубневич: От, прошу, копія моєї автобіографії, яку я подав в ЦВК. Я не кажу про ту, яка десь була надрукована, що про неї говорять. Пишу: "З 1989 року по 1992 рік переслідувався та потерпів від більшовицького режиму за підприємницьку діяльність". Так само, знаєте, як в свій час потерпів Хмара, Лук'яненко. З настанням незалежної України ці статті зняті і люди ці судимими не вважаються. Я вам даю другу постанову суду, якщо можете, прочитайте останній абзац.

Ведуча: Може, краще Ви...

Б.Дубневич: Прошу: "Заяву Дубневича Богдана Васильовича задовольнити. У відповідності до пункту 3 КК України в редакції 2001 року Дубневича Богдана Васильовича, народженого 10 травня 1962 року, уродженця села Зубра Пустомитівського району Львівської області вважати несудимим".

Ведуча: Дуже дякую! І ще скажіть, будь ласка, чи не шкодуєте Ви, що цю інформацію не опублікували раніше самі, можливо, тоді змогли б уникнути цього скандалу, який маємо зараз?

Б.Дубневич: Ну, я ж в автобіографії це все вказав. От же ж воно все вказано. Хто хоче читати, той читає. А той, хто не хоче, не читає. Ви ж розумієте, що питання про мою судимість – не судимість піднімається напередодні виборів, бо є група людей на Львівщині, які бояться Дубневича і все роблять для того, щоб я не пройшов в Верховну Раду. Деякі бояться загубити свої шоломинські межигір'я, як головний редактор Ігор Починок. Мені просто шкода тих журналістів, які стали заручниками цих справ. Але, знаєте, ми сильні. Галичани, укранці. Ми переможемо — правда ж за нами.