Боротьба не на життя, а на смерть!

Те, що 15 років порушуються основні права сотень тисяч громадян України, які не можуть вирватись із “зачарованого кола” під назвою прокуратура, суд не турбує, як і те, що Конституція України такого органу як Генеральна прокуратура України – взагалі не передбачає!

Україна із новим Президентом – новим лідером нації. Віктор Янукович разом із Партією регіонів - політичною силою, що не відмовилася від свого лідера після драматичних подій 2004-2005рр., вистояла в опозиції, втримала віру своїх виборців і прихильників – їхня  цілеспрямованість і воля – гідні поваги.

А що отримала Україна: Буковина і Закарпаття, Полісся і Наддніпрянщина, Захід і Північ, Центр із Золотоверхим Києвом? Судячи з інавгурації в парламенті – Людину діла, а не пустого багатослів’я, Президента, що об’єднає Лівий і Правий береги Дніпра, послідовно відстоюватиме права і свободи громадян!?  Якщо новому Президенту України вдасться зробити те, що й  близько не змогли зробити три його попередники – об’єднати, згуртувати націю,  то він лише за це заслуговуватиме як мінімум пам’ятник за життя на Печерських пагорбах.

 Виконати це завдання, з огляду на «штучність» розподілу  України на Схід і Захід, що є заслугою саме політиків, як тих що при владі так і тих, що в «опозиції», особливо у передвиборчий період, – реально і до снаги вольовій людині. Що ж до відстоювання у сучасних реаліях, навіть і Президентом України прав і свобод громадян, то потрібно сказати чесно, прямо і відверто – ця «Шапка Мономаха» не по українських Президентах, це непосильна для їхніх “тендітних ” (в розумінні самої суті прав і основоположних свобод людини) - ноша.

 

Що стосується мене, то саме сфабрикована з політичних мотивів найвищими посадовими особами України, при активній участі та під безпосереднім керівництвом, на той час Президента України В.Ющенка, справа І.Зварича – живий, наочний приклад грубого порушення прав і свобод людини

 

В основному це пов’язано з тим, що декларуючи,  присягаючи на Пересопницькому  Євангеліє обстоювати права і свободи громадян, чільники країни, навіть і близько не усвідомлюють, наскільки це може потрясти самі принципи, устої існування сучасної держави Україна. Стати загрозою встановленим і розписаним між невеликою “усамітненою” групкою нелюдів правил гри, а основне – їхньому олігархічному капіталу, з його диким накопиченням, яке здійснюється через грубі порушення прав і свобод простого обкраденого до нитки  народу України. Чи для таких “потрясінь” спокою та благополуччя “обрано” ними нового чільника? Відповідь на це непросте питання у кожному з нас.

Що стосується мене, то саме сфабрикована з політичних мотивів найвищими посадовими особами України, при активній участі та під безпосереднім керівництвом, на той час Президента України В.Ющенка, справа І.Зварича – живий, наочний приклад грубого порушення прав і свобод людини.

Моя боротьба з тюремної камери, нехай із першого погляду безуспішна, безнадійна, але це боротьба незалежної людини за гарантовані “на папері”  кожному громадянину Конституцією України прав і свобод . Яким же чином Президент України В.Янукович  буде відстоювати права і свободи громадян , в тому числі й мої – обвинуваченого, а вірніше вже давно визнаного винним  та “засудженого” найвищими посадовими особами України, Генеральної прокуратури України без суду та вироку, хто йому в цьому має бути помічником?

Тут починається найцікавіше. Як не дико це звучить, в світлі розслідування, фактично неприкритого фабрикування, справи І.Зварича, саме Прокуратура України на чолі з Генеральним прокурором України мала б бути, тим політичним інститутом в державі, що здійснює нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Але чи є це завдання пріоритетним, основним в діяльності сьогоднішньої прокуратури України, її “авангарду ”- Генеральної прокуратури України. Невже знайдеться хоч один українець, росіянин, татарин, молдованин… в Україні, який скаже – так!? Ось Вам і відповідь! Саме так, як Ви думаєте і захищаються права і свободи людини в Україні.

 

Моя боротьба з тюремної камери, нехай із першого погляду безуспішна, безнадійна, але це боротьба незалежної людини за гарантовані “на папері” кожному громадянину Конституцією України прав і свобод

 

Якщо ж такий важливий державний орган, як прокуратура безнадійно “хворий”, то чого чекати простому громадянину від чиновницької армії, з якою він самотужки воює, обстоюючи свої права кожен Божий день? Тим більше, якщо людина запроторена в тюрму, тоді це – війна, боротьба не на життя, а на смерть! Що тут може зробити навіть Президент України.

Можливо, розігнати  Генеральну прокуратуру України, призначити нового Генерального прокурора України, прокурорів областей та інших рівнів – і все буде добре, кадри ж вирішують все. Можливо, так і потрібно робити, Президенту України видніше, але чи вирішить це таку болючу, глибинну проблему українського суспільства, чи не стане це черговим конституційним зализуванням ран безнадійного хворого?

Зважте самі на реальну справу І. Зварича. Кримінальну справу щодо мене розслідували та розслідують слідчі ГПУ Жербицький В.Г., його підлеглий Личик С.Я. та інші. Ці посадові особи під час слідства, задовго до закінчення розслідування, розгляду справи судом, винесення обвинувального вироку, публічно, відкрито у всіх можливих ЗМІ України переконували громадськість у тому, що моя вина  у вчиненні хабарництва, вже встановлена та доведена. Вони протизаконно поширювали дані слідства, послідовно принижували  мою честь та гідність, честь і гідність моєї сім’ї. Такі дії слідчих порушують Конституцію України, права і свободи людини. Результатом цих дій однозначно мало б стати відсторонення  цих слідчих від цієї справи та загалом від роботи у прокуратурі. Слідчий, який публічно, відкрито, офіційно, як посадова особа, виявив свою упередженість щодо вини підозрюваного в процесі розслідування ним справи підлягає відводу – це проста істина, відома і зрозуміла навіть початківцю-юристу. Цю справу повинен розслідувати інший слідчий, дії якого не викликають сумніву у їх об’єктивності.

Оскільки слідчі самі не заявили самовідводу, то я заявив про це прокурору, який здійснює нагляд за діями таких слідчих. Однак, наглядовий прокурор ГПУ, який працює із ними в сусідньому кабінеті, на тому ж поверсі, у тому ж приміщенні, і основне в тій же “фірмі”,  під однією вивіскою – Генеральна Прокуратура України, робить вигляд, що нічого не помічає. Але це ще не все – такі дії прокурора можна оскаржити вищестоящому прокурору, який працює як ви думаєте де? Правильно! В Генеральній прокуратурі України.

Мої скарги розглядали аж два заступники Генерального прокурора України Кузьмін Р.Р. та Щоткін В.І., які впродовж грудня 2009 року також активно, публічно, відкрито, як керівники Генеральної прокуратури України переконували громадськість, у тому, що моя вина встановлена, доведена, що я хабарник і злочинець. Водночас ці ж посадовці виносили в справі процедурні документи та контролювали розслідування.

Дії заступників Кузьміна Р,Р,, Щоткіна В.І. впродовж 2009 року я оскаржував Генеральному прокурору України Медведьку О.І., який у тій же послідовності офіційно, публічно, ще в грудні 2008 року переконував Верховну Раду України та громадськість в тому, що І. Зварич – злочинець, хабарник, який сам написав заяву, де визнає, що брав хабарі.

Мало того, що це – брехня, а дії О. Медведько грубо порушують мою презумпцію невинуватості, він також виносить процесуальні документи в справі і працює керівником тієї ж фірми, де і всі вказані мною попередньо – слідчі, прокурори, заступники прокурора.

Скажіть, де  Ви бачили більш стійку, організовану пов’язану круговою порукою у “зачарованому” колі беззаконня державну структуру? Самі порушують справи, самі їх розслідують, самі ж за собою наглядають та себе контролюють.

На цьому простому прикладі, я показав дотримання прав людини, громадянина, обвинуваченого тими чиновниками, які повинні наглядати за “всіма” в Україні. Що ж роблять всі інші “чинуші” можете собі уявити. Кадрова заміна  “свіжа кров”, це добра справа, але допоможе вона прокуратурі як “мерцю кадило”. Та й чи потрібно щось придумувати, коли колесо давно придумане, і до того ж не в Україні.

 

Скажіть, де Ви бачили більш стійку, організовану пов’язану круговою порукою у “зачарованому” колі беззаконня державну структуру? Самі порушують справи, самі їх розслідують, самі ж за собою наглядають та себе контролюють

 

Ще в 1996 році при прийнятті Конституції України функцію розслідування у прокуратури України забрали, правда однією рукою, бо другою залишили, виписавши в перехідних положеннях до прийняття додаткових законів, про сформування системи досудового слідства і так 15 років! О часи, о звичаї!

У 2009 році, я, як громадянин України, звернувся в Конституційний суд України  з конституційним зверненням дати офіційне тлумачення цих протиріч Конституції України, адже орган, який розслідує справу, не має права одночасно контролювати самого себе, чи законність своїх дій. Нажаль, суд не прийняв звернення, оскільки не було додано матеріалів, які б підтверджували факти неоднозначного вирішення застосування положень Конституції України. Хто мені, запротореному в тюрму, надасть такі матеріали?!

Те, що 15 років порушуються основні права сотень тисяч громадян України, які не можуть вирватись із “зачарованого кола” під назвою прокуратура, суд не турбує, як і те, що Конституція України такого органу як Генеральна прокуратура України – взагалі не передбачає !

Якщо Президент України В.Янукович дійсно збирається обстоювати права і свободи громадян, а не лише оголосити про це в День своєї інавгурації, то наведення конституційного порядку в системі прокуратури України, розмежування наглядових функцій від органів слідства в дійсності, а не на папері, є тим фундаментом захисту прав і свобод людини в Україні.

 

Якщо ж такий важливий державний орган, як прокуратура безнадійно “хворий”, то чого чекати простому громадянину від чиновницької армії, з якою він самотужки воює, обстоюючи свої права кожен Божий день? Тим більше, якщо людина запроторена в тюрму, тоді це – війна, боротьба не на життя, а на смерть! Що тут може зробити навіть Президент України.

 

А справа І. Зварича – чіткий наочний приклад всього спектру порушень прав громадян України. Інша справа, чи дадуть це зробити В. Януковичу ті чи інші, “Генеральні, а то і маршальські прокуратури”, чи захоче сам Президент конфліктувати із представниками фактично особистої каральної машини, прокуратури та СБУ, тим більше на початку своєї діяльності, коли так потрібно “добити” та “розкуркулити” недавніх опонентів. Хто буде займатись цією “роботою”? Та й ризики немалі… А що як візьмуть та пошлють займатись бджільництвом. Правда один Почесний бджоляр в Україні вже є.

Залишається сподіватися, що новий Президент України – дійсно людина слова і діла, присягнувши – обстоюватиме права і свободи громадян, буде це робити без озирань на кумівство, земляцтво (мова про так званий “донецький клан”зокрема в ГПУ) та нових  “любих друзів”. Все це Україна вже проходила у 2005-2010 рр., і вороття до цього не повинно бути!

Амбіційність, незламність волі нового Президента Україна могла б стати цьому запорукою. Далеко не потрібно ходити. Напередодні виборів у своїх інтерв’ю я говорив, що справа І. Зварича стане лакмусовим папірцем розуміння дотримання прав людини та основних свобод в сучасній Україні посадовцями та політиками.

 

Залишається сподіватися, що новий Президент України – дійсно людина слова і діла, присягнувши – обстоюватиме права і свободи громадян, буде це робити без озирань на кумівство, земляцтво (мова про так званий “донецький клан”зокрема в ГПУ) та нових “любих друзів”

 

Президент України – не виключення, навпаки Він є гарантом дотримання всіма цих прав і свобод. А поки руки Президента дійдуть до захисту прав конкретних громадян, за свої права потрібно боротися, а не просити захисту  у сильних світу цього. Як показує практика – це невдячна справа. Саме тому, я, незважаючи на весь вилитий на мене бруд, брехню, знущання, катування бандитами, безпрецедентне порушення прав слідчими прокуратури, їх кругову поруку, допити в застінках СБУ в нічний час, безпідставне утримування у тюрмі, “випадкові” падіння стелі тюремної камери, ознайомлення із неналежно оформленою справою в підвальному, холодному приміщенні Львівського СІЗО, призначеного для дій з особами хворими на відкриту форму туберкульозу – борюся і буду боротися за правду і права до останнього подиху.

Формою боротьби є і ця стаття, яка точно не додасть мені спокійного життя від зацікавлених осіб.  Це боротьба не на життя, а на смерть! І цим все сказано.

А що ж Президент ? Будемо живі , побачимо.