Чи все пропало у справі голландського референдуму?

Нет повести печальнее на свете. Це я про референдум в Нідерландах щодо угоди про асоціацію України з ЄС.

Історія хвороби така – голландці, як і багато інших європейців, недолюблюють ЄС і вважають, що Брюссель забрав собі занадто багато повноважень. Тому увесь час думають, як би тому Брюсселю насолити. Будучи людьми законослухняними і відповідальними, голландці вирішили, що оскаржувати рішення Європейської Комісії в тих сферах, які самі ж голландці погодилися передати у відання ЄС (торгівля, економіка тощо), буде неправильно. Тому знайшли сферу зовнішньої політики, як таку, де їх ніщо у відносинах з Брюсселем не стримує, і де можна підкинути євробюрократам свиню. Подумали так, і прийняли закон щодо можливості винесення відповідних питань на референдум.

Смутні підозри, що набуття чинності цим законом саме під процес ратифікації угоди про асоціацію між Україною та ЄС було невипадковим є. Але доказів немає. Тому зробимо вигляд, що ми віримо у збіг обставин. Проте якими би не були мотиви справжніх організаторів дійства референдуму, немає жодних підстав сумніватися в тому, що під час референдуму голландці керуватимуться глибокою недовірою саме до Брюсселю. А ось Україна їм, в переважній більшості, до лампочки.

Рішення референдуму буде однозначно негативним. Це без варіантів. Варіанти можуть бути лише щодо явки виборців і розриву між «за» і «проти».

Але якщо хтось в Україні сподівається чи вірить в свої сили вплинути у вигідний для України спосіб на результат референдуму, це мрійники. Будь-які спроби нагадати про інтереси України на цьому референдумі голландцям матимуть переважно негативні наслідки. Голландці при згадці про Україну відразу починають задумуватися, що мова йде про корумповану, нереформовану, економічно немічну, політично нестабільну державу, яка воює, і може в будь-яку хвилину, окрім усього іншого, стати ще й джерелом мігрантів.

Важко агітувати і з позиції вигоди вільної торгівлі. Голланці втрачають через санкції проти РФ. І Україна нічого запропонувати натомість не може.

Не слід також забувати про історичні сентименти голландців до Росії - від епохи Петра І, до того, що і нинішній монарх Нідерландів - родич Романових.

Ставлення голландців до намірів України спробувати поагітувати ми відчули увечері в одному з пабів Гааги, де трохи веселі чи то представники істеблішменту, чи то непоганого бізнесу Голландії (судячи з гарного вбрання), не лише чітко ідентифікували нас як українців, але і доволі агресивно поставили питання руба: не вистачало, щоб ви сюди агітувати приїхали, і з якого дива ми повинні проголосувати на референдумі за Україну?

Завдяки блискучим навикам Олени Сотник роботи з електоратом переростання конфлікту в світову війну вдалось перешкодити і навіть в чомусь похитнути впевненість дискусантів з голландського боку. Але, на жаль, чи на щастя українських нардепів на усі паби Голландії не вистачить.

В Нідерландах кволенько відповідно до наявних ресурсів розгортається певна інформаційна робота. Але навіть її учасники, які більше виступають з широкими інформаційними лекціями переконані, що їх робота більш корисна у віддаленій перспективі, оскільки дає можливість голландцям краще і більше зрозуміти Україну, але навряд чи все це здатне серйозно вплинути на результат майбутнього референдуму.

То ж чи все пропало?

Як би це парадоксально не пролунало – абсолютно ні.

Розмови і з євробюрократами, і з голландськими політиками ми починали з питання - чи розуміють вони абсурдність ситуації, коли голландці на референдумі висловлюються щодо угоди, яка вже ратифікована європарламентом, де є і їхні представники, усіма країнами ЄС, а підписана - їх урядом, після згоди усіх інших держав-членів ЄС? Ця маразматична ситуація ставить під сумнів навіть теоретичну можливість укладення міжнародних договорів з ЄС. Навіщо це робити, якщо ЄС не впливає на процес ратифікації? Виходить усім, хто мають намір вступати в якісь міжнародно-договірні відносини з ЄС треба домовлятися не в Брюсселі чи інших столицях, а спочатку організовувати референдум в Нідерландах? Так це бути і працювати не може.

Це розуміють і в Брюсселі, і в Гаазі.

В Брюсселі на голландців мають великий зуб ще й за попередній референдум, який поховав надії на європейську конституцію.

Тому серед усіх учасників процесу навколо ратифікації угоди про асоціацію між Україною і ЄС є таке порозуміння, що висловитися з цього приводу голландці можуть, але процес ратифікації і виконання угоди зупинити вже не зможе ніхто.

Як це буде зроблено поки що до кінця незрозуміло. Це залежатиме від низки факторів, перш за все. Пов’язаних з самим референдумом. Але якщо висока явка і велика різниця між «проти» і «за» не дозволить голландській владі самостійно розібратися з проблемою, до справи підключаться європейські політики. І Карфаген голландського референдуму буде зруйновано.