У п’ятницю, 1 листопада, ведучий ZAXID.NET Новин Андрій Дрозда розповість про політиків, які втікають з України – від Арестовича до Дубневича.
Колишній радник Офісу Президента Олексій Арестович втік з України. Про свою втечу Арестович сам зізнався в інтерв’ю російському сайту «Медуза». Арестович повідомив, що покинув країну для участі в різноманітних форумах і конференціях, однак повертатися назад не збирається, бо на нього, нібито, тисне влада. Себе колишній спікер Банкової змальовує як принципового опозиціонера, борця за правду. Він уже заявляє про свої президентські амбіції і обіцяє створити партію імені себе.
Арестович вихваляється побудувати таку Україну, що ми самі собі заздрити почнемо. А поки що ми заздримо собі, бо вдалося таки спекатися цього «будівничого державності». На жаль, у нього досі є доступ до інтернету. Самозакоханість Арестовича і його відверта образа на Зеленського роблять з нього такий собі аналог Ігоря Гіркіна. Арестович може очолити хіба що «Клуб розгніваних малоросів». Інший варіант для цього новоспеченого політика – створити політичну партію «Бейбібокс» і набрати туди грошовитих втікачів від війни. Комбат батальйону «Монако» – ідеальна нова роль для авантюриста Арестовича.
Однак Арестович так себе любить, що вирішив назвати партію своїм же іменем. Він каже, що в Україні працюють лише іменні партії. Такою ж логікою раніше керувався інший проросійський блогер Анатолій Шарій. Він теж створив партію свого імені і вів кампанію як опозиційний вигнанець з-за кордону. Тож Арестович збирається стати новим Шарієм. Самому Шарієві це дуже не подобається і він уже оголосив війну Арестовичу. Болівар точно не витримає таких двох пройдисвітів.
Схожість Арестовича і Шарія полягає також і в симпатії до так званої російської культури. Обоє російськомовні, обоє акцентують на колоніальному минулому України і заграють з електоратом, що ностальгує за «совком» і «дружбою народів». Арестович уже заявив, що українцям пора миритися з росіянами. Його аферистичні таланти таки впливають на доволі обширну аудиторію, тож три-чотири відсотки голосів за певних обставин партійний проект імені Арестовича може набрати.
Тим часом група депутатів Верховної Ради України звернулася в поліцію, аби Арестовича перевірили на предмет неправдивого повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, яке він раніше направив у ДБР. Екс-радник Банкової звинувачував депутатку Наталію Піпу в порушенні рівноправності громадян за мовною ознакою через інцидент кількамісячної давності з фанатом Віктора Цоя у Львові. Арестович тепер піариться, що це так влада його переслідує за переконання.
Отож розвідник, льотчик, актор і філософ в одній особі відправився у свій тривалий бойовий вихід за кордон. Швидше за все, він спробує отримати політичний притулок в одній з країн Балтії.
Іншим відомим втікачем з України цього тижня став Ярослав Дубневич. Нардеп вирішив дременути за кордон після того, як Вищий антикорупційний суд спочатку доручив примусово привести його на судове засідання, а потім оголосив підозрюваного в міжнародний розшук.
Дубневича звинувачують у розкраданні 93 млн грн «Укрзалізниці», але це не єдина корупційна оборудка, де він фігурує. Є ще «газова» справа на два мільярди. І хоча спочатку нардеп з трибуни парламенту гучно заявляв, що ховатися від правосуддя не буде, тепер чкурнув за кордон аж закурилося! Європол повідомив, що кордон Румунії та Угорщини Дубневич перетнув ще восьмого жовтня.
Ось такі різні долі у втікачів з України під час війни. Один корчить із себе борця за свободи «рускоязичних», інший рве вишиванку на грудях у патріотичному позерстві, але зрештою їхні шляхи зійдуться у Відні, Монако чи Барселоні. Хоча кращого місця зустрічі за Лук’янівське СІЗО для таких персонажів не вигадаєш.