Cьогодні 65-тисячний Червоноград відомий як промисловий центр на півночі Львівщини, центр вуглевидобувної галузі в регіоні. Але таким він став лише у 1951 році, коли ці землі увійшли до складу СРСР. До цього місто мало іншу назву, інші вектори розвитку та багату культурну спадщину. Зараз містяни хочуть відновити пам’ять про свою забуту історію.
Червоноград намагається розвивати туристичну сферу, пропонуючи гостям водні сплави річками Малого Полісся, екскурсії старою частиною давнього Кристинополя, запрошує на змагання зі спідвею. Але також не цурається своєї промисловості, що засвідчує бренд міста, і розвиває індустріальний туризм.
ZAXID.NET пропонує подивитися на Червоноград під іншим фокусом і розповідає, що пов’язує це місто з уманською Софіївкою, варшавським Вілянувом, Казановою та муміями.
У густих лісах Малого Полісся на межі Галичини і Волині, де річки Солокія і Рата впадають у Західний Буг, у 1692 році Фелікс Казимир Потоцький заснував місто, яке назвав на честь своєї дружини Кристини – Кристонопіль. З тих часів у місті збереглися три пам’ятки архітектури національного значення. Зараз дамба на заплаві Бугу фактично ділить місто на стару і нову частину – Кристинопіль і Червоноград.
Три покоління Потоцьких, починаючи від 1695 року, будували костел і монастир бернардинів. З тих первісних часів збереглася підземна частина храму, усипальниця Потоцьких. А костел – вже з XVIII ст. Зараз це православна церква св. Володимира, яка отримала у своє користування пам’ятку у дуже зруйнованому стані, перебудувала куполи і повністю перемалювала інтер’єр. Розташований собор Володимира на вул. Богдана Хмельницького, 20.
Навпроти є бароковий греко-католицький Василіанський монастир і церква св. Юрія. Їх теж збудували у XVIII ст. коштом Потоцьких. Монахи ордену василіан завжди мали великі бібліотеки. Кристонопільські ченці зберігали дві реліквії – Бучацьке євангеліє і Кристинопільський апостол, XII-XIII ст. Сюди свого часу навідувався вивчати їх навіть Іван Франко. Зараз фоліанти у музеях. А теперішні монахи потрохи відтворюють бібліотеку.
У цьому василіанському монастирі склав вічні монаші обіти Андрей Шептицький. Зараз у церкві зберігається 250-річна чудотворна ікона Кристинопільської Богородиці. Є монастирська і підземна каплиці. Совєти влаштували у монастирі картинну галерею, а в церкві – музей атеїзму. Згодом його перенесли у палац.
Палац у Кристонополі на місці давнішого замку почав будувати у 1756 році Францішек Потоцький, внук засновника міста. Спорудив маєток з королівським розмахом, схожий на варшавський Вілянув, з розкішним парком, адже був одним з найбагатших магнатів країни і мав амбіції на королівський трон. При маєтку у Кристонополі він утримував власне військо. Приїжджали сюди і козаки з Умані, яка теж належала йому.
З палацу були підземні ходи до костелу, василіанського монастиря та річки. Зараз частина підземель відкрита для відвідувачів. Там є інсталяція привида невістки Потоцького, Гертруди, з якою син одружився без благословення батьків, тому її вбили, а заодно й гінця, який приніс звістку про таємне одруження. Взагалі, за переказами, дружина будівничого маєтку була дуже жорстока, у палаці мала кімнату тортур і сама брала участь у катуваннях.
У 1766 році Кристинопільський палац відвідав Джакомо Казанова. Він тут переховувався два тижні від королівського фаворита Браницького, якого поранив під час дуелі. Любив грати з Потоцьким у карти і гарно проводив там час.
Коли нова австрійська влада почала встановлювати обмеження, уже правнук першого власника міста, Станіслав Щесний Потоцький виїхав до Тульчина на Поділля. Туди перевіз цінне майно і величезну палацову бібліотеку. А для своєї третьої дружини Софії Потоцький заклав в Умані один з найбільших в Європі дендропарків, туристичну мекку – Софіївку. Кажуть, за приклад брав парк біля рідного кристинопільського палацу.
Зараз у палаці Потоцьких в Червонограді працює філія Львівського музею історії релігії. Ще донедавна у музеї зберігалася мумія шляхтича. Як вона туди потрапила – то ціла детективна історія. Кажуть, комуністи витягли труну із забальзамованим Михайлом Жевуським з гробівця у Старому Роздолі і привезли у музей атеїзму, щоб доказати віруючим, що прості смертні, як і святі, можуть бути нетлінні.
Так мумія мандрувала Червоноградом: спочатку зберігалася у церкві святого Юрія, де спочатку розташовувався музей, потім її перевезли у палац. Але це не давало спокою адміністрації музею і у 2017 році мумію Жевуського, яким помер ще 1687 року, поховали у гробівці останніх власників Кристонополя Вишневських на старому цвинтарі.
Каплиця-усипальниця, хоч і була зруйнована вандалами всередині і понищена зовні, але стоїть досі. На тому цвинтарі, як на Личакові, можна порозглядати старі надгробки минулих століть.
Музей історії релігії у Червонограді працює щодня до 17:00, крім понеділка. Вхід 40 грн, але там зараз є лише тимчасові виставки, сталої експозиції в час війни не експонують. Зате можна зайти у підземелля.
На місці колишнього розкішного припалацового парку у радянські часи влаштували мототрек «Гірник» для змагань зі спідвею. Червоноград – одне з трьох міст України, де професійно займаються цим видом спорту. Червоноградський клуб «Шахтар» входить до Української спідвейної ліги.
Ще одна церква, хоч сучасна, але містить фреску на злобу дня. Там у сцені страшного суду у вогні горить свастика, комуністична символіка і воєнний злочинець, який ініціював війну з Україною.
Церкву Йосафата розписували вже у новітні часи, коли війна тривала, тому емоції художника відобразилися у його творінні. На противагу пекельній сцені є зображення Покрови, яка оберігає діячів визвольних змагань і знакових постатей в історії України – Степана Бандеру, Євгена Коновальця, Романа Шухевича, Михайла Грушевського, Тараса Шевченка, Івана Франка, гетьманів Івана Мазепу, Богдана Хмельницького та інших.
У Червонограді є осередок гончарів, які займаються чорнодимленою керамікою, як у Гавареччині. Майстерні мають у власних будинках, часто їздять на народні ярмарки і фестивалі. Серед майстрів відомі Сергій Івашків та сім’я Уляницьких. Також у регіоні відома сокальська кераміка, яку започаткував у XIX ст. гончар Василь Шостопалець, який декорував посуд жовтим, зеленим і коричневим кольорами. Зараз місто готує документацію, щоб внести сокальську кераміку до спадщини ЮНЕСКО.
У багатому на річки регіоні розвивають водний туризм. В околицях Червонограда можна організувати сплави байдарками, надувними човнами чи SUP річками Західний Буг, Рата чи Солокія. Відстань для сплаву та складність його проходження обирають за допомогою інструкторів. Одно- чи й кількаденні сплави можуть простягатися на 10-45 км. У Червонограді є три туроператори, які пропонують такі послуги:
- «Турсплав»
- «Водні походи»
- «Під дубом»
З 1951 року починається зовсім інша історія міста. Його переназивають Червоноградом і закладають шахти. До війни Кристонопіль був здебільшого єврейським містечком: тут була одна церква для українців, один католицький костел і чотири синагоги. Але всіх довоєнних мешканців він втратив, місто пережило три хвилі виселення корінних жителів. У 1942 році німці винищили всіх євреїв. У 1946 році Кристонопіль залишався польським містом, тому звідси виселили українців. А вже у 1951 році СРСР і Польща провели обмін територіями і Кристонопіль став радянським, тому звідси виїхали і поляки. Нова влада почала розвивати тут вугільну промисловість, сюди на роботу почали з’їжджатись люди з різних регіонів.
За зразком Кривбасу у Червонограді пробують розвивати індустріальний туризм. Час від часу проводять екскурсії у підземному навчальному полігоні гірничо-економічного коледжу у Червонограді. Там відтворена копія справжньої вугільної копальні, де знайомлять з технологіями видобутку вугілля.
Щодо назви міста, то думки мешканців розділились: одні вважають, що треба повернути історичну назву, інші – що Кристинополя вже не існує, а всі люди, що тут живуть, – це червоноградці. Так місто і досі не визначилось: торік відзначало 70 років Червонограда, а цього року в ту саму дату – 330 років Кристинополя.
Більш детальну інформацію про історію Кристонополя-Червонограда можна дізнатися під час екскурсій. Для замовлення екскурсій звертатись до відділу культури Червоноградської міської ради (Юрій Гринів, +380730345830) або до музею історії релігії (Галина Гриник, +380936722121).
всі фото ZAXID.NET, якщо не вказано інше