Чому європейські дороги TEN-T в Україні досі лише на папері

На картинці – дорожня частина транс’європейської транспортної мережі TEN-T. Товсті лінії – це основна мережа (core), тонші – додаткова (comprehensive). Цю мережу регулює Регламент (ЄС) 2024/1679.

Клікніть на мапу, щоб збільшити її

Україна присутня на мапах TEN-T з 2017 року. У 2023–2024 роках ЄС оновив мапи України та Молдови, зокрема продовжив європейські коридори до Одеси й Маріуполя. У червні 2025 року ми завершили скринінг за Розділом 21 переговорів про вступ, який стосується саме транс’європейських мереж. Далі має бути практична адаптація норм.

ЄС чітко прописує, якими мають бути дороги мережі TEN-T з погляду їхнього цільового призначення, функцій і базових параметрів. Це все норми на рівні державної політики. Цікаво, що практично все, чого ЄС вимагає від сучасної дорожньої мережі, в Україні не реалізовано не лише в натурі, а й у нормативному середовищі та державній політиці.

Ось що повинно бути в нашій державній політиці, законах, підзаконних актах, ДБНах і настановах, щоб вони наближали нас до Європи:

Пункт 1. Чітка структура мережі й функціональне призначення

Дороги TEN-T мають виконувати виключно транзитну функцію, тобто забезпечувати далеке сполучення. У нас же існує хаотичне змішування функцій, за якого функція місцевого доступу (під’їзду мешканців до магазинів й автомийок) неминуче починає домінувати над функцією транзиту (оспіваної урядом «логістики», яку так треба берегти). Подивіться на мапу. Правда ж, сотні кілометрів цих жирних ліній насправді виконують під’їзну функцію для місцевого населення та роздрібного бізнесу?

Що потрібно: робота Комітету ВРУ з питань транспорту та інфраструктури щодо внесення змін до Закону України «Про автомобільні дороги». Голова профільного підкомітету – Юрій «Юзік» Корявченков, відомий своєю депутатською бездіяльністю та проживанням у Каталонії.

Пункт 2. Мінімальні технічні параметри

На основній мережі TEN-T (жирна лінія) мають бути дві смуги в кожному напрямку й фізичне розділення напрямків руху. Як знають ті, хто часто їздит трасою М-06 Київ – Чоп, це зовсім не так. Або коридор Львів – Тернопіль – Чернівці – Румунія. Які в нас перспективи щодо можливого розширення цих доріг? Чи хтось замовив вишукування та дослідження доцільності (Feasibility Study)?

Що потрібно: готувати ці проєкти. Досліджувати, як розширити М-06 крізь Карпати. Шукати нове трасування для багатьох інших існуючих ділянок, які неможливо чи недоцільно розширювати в існуючій траєкторії.

Пункт 3. Жодних перехрещень в одному рівні

Норми ЄС кажуть: на основній мережі не повинно бути перетинів в одному рівні із залізницями, місцевими дорогами та пішоходами. У нашому випадку це не означає ставити паркани й будувати безглузді «пішохідні мости» – це означає проєктувати й будувати обходи населених пунктів, а також різнорівневі перетини із залізницями й глухі перетини з місцевими дорогами («проколи» чи шляхопроводи).

Що можна й треба робити: дослідження й розрахунки, підготовчу стадію десятка чи більше проєктів за підтримки партнерів у ЄС. Не знаю як ви, але я про такі проєкти не можу знайти інформації на сайтах Міністерства та Агентства.

Пункт 4. Контроль доступу

Дороги мережі TEN-T повинні мати обмежений доступ, а не бути «прохідним двором». На них не має бути прямого виїзду з приватних територій і місцевих доріг. Має існувати пряма заборона (мораторій) на нові примикання й з’їзди, особливо до комерційних об’єктів (АЗС, автомийки, супермаркети тощо). На цій мережі має бути досить багато наскрізних перетинів (без виїзду на дорогу) і дуже мало розв’язок із доступом до неї.

У нас ситуація не те що не покращується, вона погіршується з року в рік. Треба зупинити цю пошесть. Інакше все це не має сенсу, і ця мапа та критерії ніколи не будуть реалізовані на практиці, якщо будувати нові дороги й одразу забудовувати їх комерцією.

Що потрібно: робота Комітету ВРУ з питань транспорту та інфраструктури щодо внесення змін до Закону України «Про автомобільні дороги». Голова профільного підкомітету – Юрій «Юзік» Корявченков, відомий своєю депутатською бездіяльністю та проживанням у Каталонії.

Пункт 5. Безпечна система

ЄС зазначає, що дороги мають плануватися, проєктуватися, будуватися й утримуватися «за високими стандартами безпеки». Для України це означає: давно час ліквідувати «технічну категорію ІІ», яка просто вбивча й від якої в Європі відмовилися ще 20–30 років тому. І ще цілу низку існуючих норм і стандартів треба вилучити або докорінно змінити. Як так сталося, що «технічні категорії доріг» в Україні досі відповідають нормам СРСР та РФ (позначені римськими цифрами від I до V), а не нормам Нідерландів, Німеччини, Польщі чи Литви? Литовцям і полякам вдалося перейти на нові підходи й класи доріг, а ми й досі плекаємо радянську систему й навіть не думаємо переходити на «високі стандарти безпеки», як просить ЄС.

Це лише короткий, поверхневий огляд деяких фундаментальних принципів і вимог. Найкращий час почати їх втілювати був 7 років тому, після виборів і формування монобільшості. Другий найкращий час – зараз. Під час «канікул у Каталонії».

Це не аналітичне дослідження, це мої власні думки та узагальнення. Прошу досліджувати першоджерела. Якщо підтримуєте ці думки – поширюйте та надсилайте звернення депутатам Комітету ВРУ з питань транспорту та інфраструктури! Дякую!