Під сучасними дорогами, скверами й будівлями Львова та навколишніх містечок досі можна знайти сліди минулих століть. Цього року археологи натрапили на давній цвинтар безпосередньо під міжнародною трасою у Куликові, дослідили поховання на колишньому Городоцькому кладовищі біля Привокзального ринку та підтвердили існування некрополя біля вірменської церкви на Підзамчі. Детальніше про підсумки цьогорічного археологічного сезону Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» ZAXID.NET розповіли директор РАС Олег Осаульчук та керівник розкопок Остап Лазурко.
Цвинтар під міжнародною трасою
Найбільш несподіваною знахідкою цього року на Львівщині стало давнє кладовище у Куликові, яке, ймовірно, виникло ще на початку історії місцевої католицької парафії. Перша згадка про дерев’яний костел, як і про саме містечко, датується 1399 роком, а мурований храм там збудували у 1538 році.
На людські останки натрапили під час ремонту міжнародної траси Львів – Рава-Руська. Найімовірніше, кладовище ліквідувала австрійська влада, проклавши через цю територію гостинець.
За словами керівника експедиції «Рятівної археологічної служби» (РАС) у Куликові Остапа Лазурка, поховання під трасою попередньо датують 1500–1800 роками. У деяких могилах знайшли монети, які ще потрібно очистити й дослідити. Вони можуть допомогти точніше встановити час поховань. Попередньо монети датують XV–XVI століттями.
Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google
Директор РАС Олег Осаульчук зазначає, що верхні шари поховань залягали на глибині 30–50 см, а нижні, найдавніші, – на глибині до метра-півтора. Імовірно, перші поховання з’явилися ще за часів дерев’яного костелу, а ховати померлих тут продовжували й після спорудження мурованого храму.
Археологи відзначають неоднозначну реакцію місцевих мешканців на розкопки.
«Починаючи від того, що ми затримуємо будівництво дороги, до “навіщо ви їх викопуєте, хай собі там лежать”. Ми мали дослідити ці поховання, ексгумувати, перепоховати належним чином, щоб по них не їздили машини», – каже Олег Осаульчук.
Окрім кладовища, археологи дослідили об’єкти на колишній ринковій площі Куликова, що датуються XV–XVIII століттями. Серед них – заглиблені в ґрунт споруди, господарські ями та дерев’яні конструкції. Також знайшли кераміку XIV–XVIII століть. В окремих об’єктах траплялися уламки криці – заліза, що може свідчити про місцеве виробництво металу або існування кузні.
Навпроти входу до костелу археологи розкопали мури дзвіниці. Дослідники рекомендували протрасувати її контури плиткою, щоб відвідувачі могли побачити, де стояла споруда.
Городоцький цвинтар, де ховали парафіян собору Юра
Цього року «Рятівна археологічна служба» досліджувала ділянку на вулиці Федьковича у Львові, частина якої розташована на території давнього Городоцького цвинтаря. Кладовище розташовувалося за сучасним Привокзальним ринком, між вулицями Городоцькою, Федьковича, Смаль-Стоцького та Горської.
За словами Олега Осаульчука, цвинтар виник наприкінці XVII століття, а закрили його через два століття. Тоді влада видала розпорядження, яким закликала родини померлих перепоховати останки. Процес тривав аж до 1930-х років, однак масового перепоховання так і не відбулося, розповідає археолог.
«Зрештою, така історія притаманна для всіх львівських цвинтарів. Зі Стрийського цвинтаря у Парку культури та відпочинку, який ми досліджували у 2022–2023 роках, як виявилося, перенесли заледве 5–10% могил. Ми дослідили 8 тис. м² і розкрили кілька тисяч поховань на тій території. Навіть у мурованих гробівцях були збережені цинкові труни», – розповідає Олег Осаульчук.
Остап Лазурко зазначає, що Городоцьке кладовище обслуговувало, зокрема, парафію собору Святого Юра. Похоронні процесії спускалися від собору нинішньою вулицею Шептицьких до цвинтаря. Колись ця вулиця навіть мала назву Цвинтарна дорога. На кладовищі ховали й греко-католицьких митрополитів.
«Частина правого боку вулиці Федьковича розташована на місці кладовища, як і скверик біля поліції. Палац залізничників “Рокс” прилягає до території цвинтаря або навіть частково заходить на неї. Кладовище вузькою смугою тягнулося далі вздовж вулиці Федьковича аж до шпиталю Святої Параскеви. Коли виникло нове Янівське кладовище, частину поховань перенесли туди», – розповідає керівник досліджень.
Археологи обстежили частину території колишнього таксопарку. Там виявили й задокументували 98 поховань, значна частина яких належала дітям. Також знайшли монети XVIII–XIX століть, хрестики та медальйони.
Крім того, вдалося виявити залишки двох гробівців. Від одного з них збереглася лише стіна з тесаних кам’яних блоків. У другого було проламане склепіння, а всередині виявили близько восьми поховань.
Залишки гробівців Городоцького цвинтаря (фото Рятівної археологічної служби)
«Кістки були як в анатомічному положенні, так і ні. Жодне поховання не мало супровідного поховального інвентарю, що свідчить про ймовірне пограбування», – каже Остап Лазурко.
Під постаментом надгробного пам’ятника археологи виявили поховання двох дівчат підліткового віку. Ймовірно, вони походили із заможної родини: серед знахідок були персні.
Усі знахідки ще очищають і досліджують. Останки, виявлені під час розкопок, планують перепоховати до кінця року.
Вірменське кладовище на Підзамчі та перстень XIII ст.
На вулиці Татарській, під Високим Замком, неподалік монастиря святого Онуфрія, колись стояла вірменська церква Святої Анни. Наприкінці XVIII століття її розібрали. Біля храму розташовувався давній цвинтар. Археологи дослідили територію сучасного ремонтно-будівельного управління та підтвердили, що на окремих ділянках збереглися поховання.
У дослідженні вірменського кладовища взяли участь студенти Львівського університету (фото РАС)
За словами Олега Осаульчука, у 1950–1960-х роках, коли тут споруджували бокси, частину останків вивезли. Водночас місцеві мешканці згадують, як у дитинстві грали у футбол черепами, що знаходили на цій території.
«У результаті наших досліджень було підтверджено наявність збережених поховань на території цього будівельного управління. Ми виявили 14 поховань – дитячі, дорослі, фрагментарні і повністю збережені. Там є культурний шар, починаючи від XIII століття і аж до XIX століття, матеріали Русі і низка середньовічних речей: наприклад, водогінні труби XV століття. Можемо сподіватися, що там будуть цікаві знахідки під час масштабніших розкопок», – уточнює Остап Лазурко.
Цитадель як місце концтабору без поховань
Натомість на території львівської Цитаделі, де, згідно з документацією, мали б бути масові поховання, археологи останків не виявили. Як пояснює Олег Осаульчук, у паспорті об’єкта позначено 12 тис. м² території масових поховань, а 8 тис. м² займав концентраційний табір.
«Ми заклали шурфи й виявили залишки кам’яної зовнішньої стіни рову, а на іншій ділянці – фрагмент споруди радянського часу, умовно кажучи, вапнярки. Жодних поховань не виявили», – зазначив керівник «Рятівної археологічної служби».
Цитадель – пам’ятка історії, містобудування та архітектури національного значення. Комплекс фортеці, спорудженої в 1850-х роках, у роки Другої світової війни використовували як концентраційний табір Шталаг 328. Попри те, що це місце було пов’язане з масовою загибеллю людей, під час цьогорічних археологічних досліджень поховань на обстежених ділянках не виявили.