Дегенерація нової генерації

У Львові анонсували відкриття «школи нової генерації журналістів». Функціонуватиме, наскільки я зрозумів, цей проект за участі міської ради – принаймні, деякі таємниці майбутнього вишколу нових генераторів привідкрила прес-служба саме Львівської мерії.

Що ж, мабуть, у владі мало говорити про те, що у Львові є визнаний лідер підготовки журналістів – факультет Франкового вузу. Недостатньо того, що в журналізм в’їхав політех. Небагацько аргументів і на користь магістерки журналістики в Українському католицькому університеті.

Конкуренція бере своє.

Але конкуренція фахова, а не профанація фаху! Навіть якщо абстрагуватись від неприродного способу підготовки журналістів у коридорах влади, не можна не звернути увагу на запропоновані модераторами формулювання фахових секцій: «Соціальна журналістика», «Комунальна журналістика», «Інструменти і реклама», «Економічна журналістика», «Культурна журналістика». Отже, на самих початках слухачам школи будуть розповідати про те, що є явище «комунальна журналістика», яка існує в одному ряді з поняттями соціальна, економічна, культурна журналістика, пропонуватимуть формулювання на кшталт «Інструменти і реклама» тощо…

Мені шкода цих слухачів. Тому що немає поняття комунальної журналістики – є комунальні медії, але такими вони є через особливості форми власності, а не тому, що прив’язані до висвітлення якоїсь проблеми (наприклад, соціальної, економічної чи культурної). Функціонування реклами вимагає не інструментів (це потреба сантехніків, будівельників, музик чи акушерів), а інструментарію технології креативу. І це на початках. Що ж буде далі?

Хочеться попросити наших владоможців займатись своєю справою, а вишкіл медійників залишити професіоналам у галузі комунікативістики. Наша бідна журналістика і без «школи нової генерації» ледь жевріє.