Дубневич: Хочу згуртувати у Раді депутатів з Львівщини

Вересень і жовтень – два останніх і найскладніших місяці цьогорічної виборчої кампанії до Верховної Ради. Одні із кандидатів намагаються використати їх, щоби закріпити свої позиції, здобуті багатомісячною роботою з виборцями, інші прагнуть лише їх здобути, критикуючи опонентів та звинувачуючи їх у багатьох гріхах.

Ми вирішили розпитати в кандидата по 120-му виборчому окрузі Ярослава Дубневича, якими він бачить ці місяці особисто для себе та яким загалом, на його думку, буде майбутній парламент.       

- Ярославе Васильовичу, ви йдете на вибори самовисуванцем, а опозиційні сили сьогодні говорять про те, що само висуванці – це потенційні зрадники і тушки. Як можете це прокоментувати?

- Чому я йду на вибори само висуванцем – я чітко пояснив, коли оголосив про свою участь у виборах у святому для всіх українців місці – селі Сприня, що на Самбірщині, де 68 років тому була створена Українська Головна Визвольна Рада, яка була парламентом і урядом воюючої України. І вважаю, що 28 жовтня для мешканців Городоччини, Мостищини та Самбірщини має стати своєрідним референдумом, на якому вони вирішать, кому саме доручити представляти свої інтереси у Верховній Раді.

За час своєї діяльності у виборчому окрузі я і моя команда встигли зробити чимало добрих справ, просте перераховування яких зайняло би кілька ваших газетних шпальт. І хотів би зробити їх значно більше, для чого і прагну здобути мандат депутата Верховної Ради. За 21 рік нашої незалежності люди втомились від хаосу, невизначеності, відсутності віри у завтрашній день, того, що можуть мати у найвищому представницькому органі держави такого депутата, який справді відстоюватиме їхні інтереси і працюватиме для реального покращення їхнього життя. Передусім я хотів би повернути людям цю віру.         

Скажу відверто, що я вів переговори з чималою кількістю політичних партій, звісно ж, опозиційного спрямування про те, щоби заручитися на цих виборах їхньою підтримкою. Однак порозуміння з ними не знайшов. За таке балотування партійні вожді хочуть від кандидатів чималих коштів, я ж їх віддавати не захотів, оскільки не маю жодного бажання спостерігати за тим, як жируватимуть на виборах і після них деякі партійні вожді, тоді коли значна частина їхніх виборців ледь зводитиме кінці з кінцями.

Саме тому ті кошти, які треба було віддати за потрапляння до якоїсь із опозиційних команд, я вирішив спрямувати на допомогу людям. Посприяти з ремонтами у населених пунктах округу шкіл, Народних домів, дитячих садків, ФАПів, доріг… Завдяки цьому чимало людей на моєму окрузі уже відчули, як покращується їхнє життя, і якщо вони довірять мені представляти свої інтереси у Верховній Раді, гарантую, що відчуватимуть це і надалі. Щиро прагну, щоби Городоччина, Мостищина і Самбірщина стали одними із найкращих районів не лише на Львівщині, а й у всій країні. І для цього я і моя команда працюватимемо, не покладаючи рук.

- Все ж таки хотілось би почути про зрадника і тушку. З якими політичними силами ви працюватимете у парламенті, якщо здобудете на виборах перемогу?

- Я чудово розумію, чому опозиційні сили наперед чіпляють на усіх самовисуванців ярлики зрадників і тушок. Їхня роз’єднаність, бажання мати на столі хліб, здобутий легкою працею, а то й страх перед людьми призвели до того, що на чималій частині виборчих округів вони виставили не сильних і досвідчених кандидатів, які торуватимуть дорогу у парламент по партійних списках, а таких, котрі, ймовірно, не зможуть скласти гідної конкуренції представникам від влади. Як потопельник хапається за останню соломинку, так і вони зараз апелюють до виборців, закликаючи їх голосувати за своїх кандидатів, якими би вони не були, бо розуміють, що отримати у парламенті власну більшість їм буде дуже і дуже складно. Гадаю, що люди самі повинні відчути, наскільки щирим є цей глас волаючого у пустелі.

Мені  здається що це таврування словом "тушки" з об'єктивної оцінки окремих  політичних  негідників  перетворилося на виборчу технологію Об'єднаної опозиції, на зразок тієї, що застосували 2006 року, коли закликали не  голосувати  за «Свободу», бо вона не пройде. Оці мантри з тушками дуже часто  застосовують  тоді,  коли  слід  виправдати  відверто  слабких кандидатів від Об'єднаної опозиції. Мовляв, хоч наші слабкі але вони ж не зрадять і т.д.

Стосовно тушок, то від них я натерпівся дуже багато. Дехто з них упродовж років роблять все, щоб розвалити підприємство, створене мною. Тому ставити в один ряд з ними - це нижче моєї гідності.

Оголошуючи про свою участь у виборах, я дав клятву, що ніколи не пристану у парламенті ні до Партії регіонів, ні до її сателітів. Більше того, я закликав усіх виборців не віддати Партії регіонів на цих виборах жодного голосу. І потім повторив це ще не один раз. Я не можу бути членом команди партії, яка знищує нашу рідну мову, переглядає історію, руйнує здобутки Помаранчевої революції, створюючи авторитарну модель влади, дбає лише про власне збагачення, даючи народу лише мізерні подачки. З такою владою мені не по дорозі.

Та й загалом, якщо говорити про зрадників і тушок у цьому парламенті, то не варто усе так спрощувати. Для початку згадаймо нинішній парламент. До перемоги на президентських виборах помаранчеві мали у парламенті нібито стійку більшість, сформовану із депутатів, які потрапили туди за партійними списками. Однак після поразки на виборах Юлії Тимошенко та більшість розсипалась як будиночок із карт, оскільки у списках БЮТу і «Нашої України» виявилось чимало зрадників, для яких перебування біля владного корита виявилось дорожчим, ніж продовження боротьби за демократію і недопущення формування авторитарного режиму Віктора Януковича. Тож, гадаю, що усі опозиційні сили мали би сьогодні ще раз проглянути свої списки на предмет наявності у них можливих зрадників.

Щодо майбутнього парламенту, то у ньому картина буде зовсім іншою. Якщо сьогодні парламентські фракції сформовані за партійною ознакою, також є група «Реформи заради майбутнього» -- фактичний сателіт Партії регіонів та трохи позафракційних, то у майбутньому парламенті фракції, напевно, формуватимуться ще й з мажоритарників-самовисуванців або тих мажоритарників, чия партія не матиме у парламенті власної фракції. Такий парламент, згадаймо, ми мали 2002 року.

Переконаний, що серед мажоритарників буде чимало самодостатніх і принципових людей, які не підуть на жодну співпрацю із нинішньою владою – передусім у її подальших спробах згорнути демократію. Та і купити їх буде доволі важко. Ви, наприклад, можете собі уявити, щоби я голосував за помахом руки Чечетова чи якогось іншого директора парламенту?

- Але влада до вас може знайти свій підхід, скажімо, натиснувши на вас через бізнес…

Перевірки моїх підприємств тривають уже більше двох років, фактично після поразки на виборах Юлії Тимошенко, яку я завжди підтримував. Але ми їх успішно вистояли, не скоротивши жодного робочого місця.

На мене взагалі тиснути важко у будь-який спосіб. І це можуть підтвердити навіть мої найбільші недруги. Я розумію, що у новому парламенті через свою принципову позицію мені може бути несолодко, але якщо доведеться, у крайньому випадку я готовий віддати своє підприємство в управління, щоби мати можливість працювати на благо громади.

Я вже навів вам як приклад парламенту 2002 року. Нагадаю, що тоді за партійними списками перемогли «Наша Україна» і БЮТ, але більшості сформувати не змогли, тому що кучмівський режим допоміг перемогти по мажоритарних округах своїм ставленикам, що зараз Януковичу буде зробити значно важче, оскільки після Помаранчевої революції люди відчули свою силу і вже не бояться влади так, як раніше. Ситуація у цьому парламенті стала мінятися тоді, коли стало зрозуміло, що Ющенко може перемогти на виборах Януковича, тож значна частина депутатів з більшості переорієнтувалася на можливого нового главу держави. І саме так буде і у цьому парламенті. Ті депутати, хто, не витримавши тиску влади, голосуватиме з нею в унісон, з наближенням виборів відчуватиме у собі сміливість і виявлятиме усе більше непокори правлячому режиму.    

- Ви закликаєте своїх виборців не голосувати на цих виборах за Партію регіонів та обіцяєте не вступати у парламенті у провладні фракції. Попри те, на вашому окрузі циркулює чимало чуток, що ви йдете на ці вибори як прихований представник Партії регіонів…

- Такі чутки розпукає передусім той, кому вони вигідні. І передусім, припускаю, мої конкуренти та їхні штаби, які просто не знають, чим іще можуть привабити виборців і закликати їх голосувати за себе. Від цього мені відверто сумно.    

- Ви піддали критиці опозиційні сили. Чи означає це, що рекомендуєте не голосувати за них на виборах по партійних списках?

- Опозиційні сили є за що критикувати. І в минулому, і зараз вони припустилися багатьох помилок, і через це чимало людей встигли розчаруватися у них. Але якщо ми хочемо змін на краще, то по партійних списках треба голосувати лише за представників опозиційних партій. Попри всі свої недоліки, опозиція готова до діалогу з громадами, того самого, який я постійно веду зі своїми виборцями, готова дослухатися до їхніх вимог і потреб, діяти в їхніх інтересах. Врешті-решт лише опозиційна більшість у парламенті є гарантією того, що Україна не втратить демократичних завоювань Помаранчевої революції і не перетвориться у другу Білорусь чи Росію.  

- З ким все-таки співпрацюватимете у парламенті ви особисто, якщо здобудете на виборах перемогу?      

- Звичайно, що з опозиційними силами, і працюватиму на їхнє об’єднання. Дуже хотів би згуртувати у парламенті  депутатів, вихідців з Львівщини, львівське лобі, яке би працювало на благо нашого краю. І нинішня влада, і опозиція, коли керувала урядом і парламентом, ніколи не виявляли особливої прихильності до нашого регіону. Бюджетні кошти вони завжди розподіляли на користь столиці, Півдня або Сходу. Так, мовби наш регіон настільки багатий і щасливий, що не потребує жодної підтримки. Настав час цю ситуацію зламати. І зробити це можна лише з допомогою депутатів-патріотів рідного краю, які, закачавши рукави, повинні працювати на його благо.