Фільм «Пілліон» виходить в український прокат

Тріумф акторської хімії та режисерської сміливості. Саме таке критики відгукуються про феномен квір-БДСМ-історії, що підкорила Канни.

«Це, власне, те, чим мали б бути "П'ятдесят відтінків сірого"», – пише The Guardian про провокаційний квір-БДСМ-ромком «Пілліон» від культової студії А24, який виходить в український прокат 26 березня.

Термін «пілліон» буквально означає пасажирське сидіння мотоцикла та людину, що на ньому сидить. Але у спільноті британських байкерів-геїв пілліоном також називають покірного (сабмісивного) партнера у БДСМ-стосунках.

Фільм сценариста і режисера-дебютанта Гаррі Лайтона, власне, і розповідає про такі стосунки – між сором’язливим і пасивним одинаком Коліном (Гаррі Меллінґ, відомий як Дадлі Дурслі з «Гаррі Поттера»), який випадково знайомиться із неймовірно вродливим лідером мотоклубу геїв-байкерів і БДСМ-домінантом Реєм (Александер Скашґорд). Але чим глибше Колін занурюється у світ Рея, сповнений жорстких правил та загадок, тим більше він сумнівається, чи це справді те, що йому потрібно.

Світова прем’єра «Пілліона» відбулася торік на Каннському кінофестивалі у програмі «Особливий погляд», де стрічка отримала приз за найкращий сценарій, а також нагороду для акторів-собак Palm Dog за сцени з таксою Гіппо та ротвейлером Россі, які супроводжували свого господаря на нічному побаченні.

Наразі стрічка має вражаючий рейтинг 99% «свіжості» на Rotten Tomatoes. То чим же ж так вразив критиків цей фільм-провокація і заразом – історія хоч і зовсім нетрадиційного, але кохання?

Актори, які грають «на субатомному рівні»

Кадр з фільму

Першою чергою, критики відзначають видатні акторські роботи Александера Скашґорда і Гаррі Меллінґа, підкреслюючи, що саме вони змушують цю історію працювати саме так, як вона працює. Оглядачка Independent (UK) зазначає, що актори тут грають «на субатомному рівні».

Її колега з Rolling Stone розгортає думку: «Дуже мало акторів здатні грати крижаний холод і напругу в одну й ту саму мить, в межах одного погляду. Ален Делон був майстром у цьому; Александр Скашґорд – також. Меллінґ, своєю чергою, знає, як грати людину, що заціпеніла перед власним бажанням, наче олень у світлі фар, і яка починає усвідомлювати, що її відсутність влади в цих стосунках тихо веде до її власного почуття особистого розширення можливостей. І хоча Скашґорд ніколи не боявся грати персонажів, які знаходяться десь посередині між соціальною незграбністю та відвертою сволотою, у його Реї відчувається зовсім інший рівень непроникної, відчуженої поведінки та рішень, які важко розшифрувати. Це вражає ще більше, коли актор нарешті показує, що за цим надсексуальним альфою, який усе контролює, стоїть жива людина».

Журналіст видання RogerEbert.com підкреслює, що «чудовий гумор і ще краща драма в “Пілліоні” виникають завдяки тому, що персонажі, які є цілковитими протилежностями, потрапляють на реляційну орбіту одне одного».

А Rolling Stone резюмує: «Легко зациклитися на численних проявах кінку у фільмі (кінк – термін, що позначає нетрадиційні, альтернативні сексуальні вподобання, фантазії чи практики, які виходять за межі загальноприйнятих норм т. з. «ванільного сексу», – ред.). Але “Пілліон” – це не стільки фільм про квір-БДСМ-субкультуру, скільки стрічка, події якої випадково в ній відбуваються. Це – історія кохання: нетрадиційна для одних, але цілком нормальна для інших. Ви хочете побачити на екрані репрезентацію дуже специфічного квір-способу життя? Ви її отримаєте. Але «Пілліон» ні на мить не забуває, що під усім цим сексом ховається глибша історія. Ось чому кастинг тут є настільки ключовим фактором – не стільки через готовність акторів «йти до кінця», скільки через їхній талант допомогти глядачам побачити щось більше за сенсаційні аспекти».

Не шок заради шоку

Критики в один голос підкреслюють, що «Пілліон» – це не просто фільм-провокація, а дещо набагато глибше.

Кадр з фільму

«Секс-сцени освіжаюче відверті. Але вони ніколи не використовуються заради шокування. Справжній шок викликає те, наскільки емоційно залученими стають персонажі в межах свого кінку», – зазначає Boston Globe.

Vanity Fair акцентує: «"Пілліон" – це відвертий фільм. Він далекий від хардкору, але, без сумніву, дехто з глядачів усе одно буде збуджений або відштовхнутий зображенням гей-сексу та чоловічої анатомії. Але ця відвертість є вирішальною для проєкту Лайтона; просте сором'язливе натякання на суть справи зашкодило б емоційному змісту стрічки».

The Hollywood Reporter розгортає цю тезу: «Підкоритися Александеру Скашґорду – для багатьох це може звучати привабливо. Але чи повернулися б ви до нього добровільно, якби він після першої ночі разом випровадив вас вранці з лаконічним наказом: «Купи собі анальну пробку. Ти занадто тугий»? І це після того, як він дозволив вам спати на килимку біля свого ліжка, наче собаці. Аб'юз, стриманий “кринжовий” гумор і несподівано солодкий роман якимось чином співіснують у зухвалому дебюті британського сценариста і режисера Гаррі Лайтона. «Пілліон» – це не стільки про фактор шоку від вельми відвертого гей-кінку, скільки про нюанси кохання, бажання та взаємних потреб у межах стосунків підкорення та домінування».

Кадр з фільму

Іншої думки дотримується оглядач Seattle Times, вважаючи, що головна тема фільму взагалі інакша. «"Пілліон" – це скоріше історія дорослішання, ніж історія кохання, – пише він. – Фільм знаходить радість у подорожі Коліна до пізнання того, ким він є насправді. Його шлях туди дещо тернистий – ніби поїздка на задньому сидінні мотоцикла – і, можливо, це шлях, яким ходять нечасто, але він усе одно вартий того, щоб ним пройти».

Гранично розкутий і надзвичайно романтичний

Окрім того, критики підкреслюють важливість фільму для представників кінк-субкультури.

«Тут є всі ознаки чудової британської романтичної комедії: мила зустріч на Різдво, ніякове перше знайомство з родиною, дрібка голлівудського гламуру. Але “Пілліон” у всій своїй ніжній красі з оголеними сідницями – це щось набагато більше: нюансоване та ствердне дослідження близькості всередині субкультури, яка так рідко отримує подібне втілення на великому екрані», – пише Empire.

Кадр з фільму

А з The Independent навпаки вважає, що не так вже й рідко. «Ми увійшли в нову кінематографічну еру кінку, – пише видання. – Із популярністю стрічки “Хороша погана дівчинка” з Ніколь Кідман та теперішнім “Пілліоном” світ БДСМ отримав оновлення. Кінк вийшов із тіні, звільнившись із катакомб людської психіки. “Пілліон” – один із найсолодших, найсексуальніших і найніжніших фільмів, які ви побачите за весь рік».

«Лайтон нагадує нам, що людська сексуальність проявляється у нескінченному розмаїтті форм», – додає The Sydney Morning Herald. Оглядач TheWrap називає цей фільм «гранично розкутим і водночас надзвичайно романтичним», зазначаючи, що «це не те поєднання, на яке сьогодні багато хто наважується, не кажучи вже про те, щоб втілити його так красиво, – і саме це робить "Пілліон" свого роду дивом».

New York Times підкреслює: «Балансуючи на межі, тонкій, як розірваний шовк, “Пілліон” вправно маневрує між пікантним і солодким, сороміцьким і романтичним». А Wall Street Journal резюмує: «Він міг би бути просто шокуючим, ревучи своїм двигуном у підкреслено сексуальному стилі. Та натомість “Пілліон”, ставши оправою для дуету чудових акторських робіт, граційно муркоче».