В український прокат вийшов фільм «Зелений кордон» польської режисерки Аґнєшки Голланд. Світова прем’єра картини відбулась на 80-му Венеційському міжнародному кінофестивалі, де вона здобула спеціальний приз журі. Фільм також був названий найкращим польським фільмом року попри те, що на батьківщині він викликав скандал ще задовго до виходу на екрани.
Тоді, коли мали змогу побачити стрічку лише учасники фестивалю у Венеції, її засудили польські політики. Попередній міністр юстиції Польщі Збіґнєв Зьобро порівняв стрічку з нацистською пропагандою, яка «показує поляків як бандитів і вбивць». А екс-заступник очільника МВС країни Блажей Побожі назвав фільм «огидним наклепом», який «шкодить польській державі й полякам». Кінематографісти натомість виступили на захист режисерки, зокрема заяву зробила і Українська кіноакадемії, хоча і в Україні картина зазнала критики через те, як Голланд показує у фіналі українських біженців.
Проте фільм є насамперед потужним гуманістичним меседжем, а критикує він закони Польщі та ЄС.
Отже, фільм стосується емігрантської кризи на білорусько-польському кордоні, спровокованої режимом Лукашенка у 2021 році. Тоді він по суті заманював до країни біженців, обіцяючи їм легкий шлях до ЄС. Але справжньою метою була дестабілізація кордонів Євросоюзу.
У центрі історії – сім’я сирійських біженців та жінка з Афганістану Лейла. Прикордонники двох країн буквально перекидають біженців через колючий дріт туди-сюди. Один із керівників польської прикордонної служби прямо каже у кадрі, що ці люди є зброєю Лукашенка та Путіна.
Кадр з фільму «Зелений кордон»
Чому ж польські урядовці мали претензії? Тому, що Голланд показує неймовірну жорстокість прикордонників по обидва боки кордону та байдужість простих людей. Натомість бачимо й волонтерів, які, ризикуючи, намагаються допомогти біженцям. Тож ми можемо подивитись на ситуацію з трьох кутів зору: сирійської родини, молодого польського прикордонника та психотерапевтки Юлії, яка приєднується до волонтерів.
Це об’ємна чорно-біла картина, яка демонструє зовсім не чорно-білі проблеми. Додає усьому цьому складності епілог, дія якого розгортається 26 лютого 2022 року уже на польсько-українському кордоні. Контрастна поведінка тих самих прикордонників щодо біженців з України й викликала обурення поки нечисленних українських глядачів.
Кадр з фільму «Зелений кордон»
Проте варто пам’ятати, що емпатія Голланд – і на боці українців так само. А звинувачує вона власний уряд та європейських політиків у расизмі та вибірковому гуманізмі. Чому Польща, яка подала руку допомоги українцям, була (і продовжує бути) настільки жорстокою для інших, запитує режисерка та наголошує, що на кордоні з Білоруссю продовжують гинути люди. Як відповісти на це питання, це вже вирішувати кожному для себе. Голланд вирішила. От тільки вона не могла передбачити, якою стане ситуація на польсько-українському кордоні зараз.
А подивитись цей важкий та відвертий фільм варто не лише через актуальні політичні запити. Він дуже потужно зроблений, усі його частини працюють на загальну думку просто бездоганно. Це одна з найкращих робіт іменитої польської режисерки. Хоча варто бути уважними: фільм може травмувати.
Ми використовуємо