Голова Держархслужби України: Я б закрила половину архівів

Закрити половину архівів в Україні висловила бажання голова Державної архівної служби Ольга Гінзбург. Вона зробила таку заяву у відповідь на запитання про запровадження європейських норм відкритості архівів.

На думку Гінзбург, доступ до архівів в Україні дозволений надто широкому колу людей. Водночас  відомі випадки, коли інформацію про репресованих сталінським режимом не можуть отримати їхні найближчі родичі.
За словами голови Державної архівної служби, комуністки Ольги Гінзбург, відмова у наданні документів родичам репресованих – це лише окремий випадок непорозуміння.
Водночас у відповідь на запитання щодо імплементації європейських норм відкритості архівів, зокрема, щодо вимог Європарламенту як умови підписання Угоди про асоціацію відкрити архіви про репресії комуністичного режиму, Гінзбург заявила: «Архів у нас сьогодні повністю відкритий. Ми настільки відкрилися, що якби моя воля була, то я б половину закрила. Тому що ми вже настільки відкрилися, що весь світ приїжджає і вивчає українські архіви, що і куди переміщалося. Весь час шукають в архівах: що ж до України завезли з інших країн, як би його забрати. А нам ніхто свої фонди не показує, що ж вони вивезли з нашої країни і що ми мусимо в них забрати».
Також практика свідчить, що архівні чиновники довільно трактують поняття «конфіденційної інформації». Доступ до інформації про порушення прав людини та жертв репресій фактично закритий для дослідників і ускладнений для родичів, зазначила керівник проектів Центру вивчення визвольного руху Ярина Ясиневич.
За даними експертного опитування, проведеного Центром, понад 86 відсотків дослідників стикалися із обмеженням доступу до інформації, повідомила вона.
«Ми бачимо ситуацію, коли чиновник низового рівня перестраховується і трактує ситуацію на власний розсуд. Вони вважають, що краще не надавати доступу до документів, ніж надавати. Закон надає їм таку можливість, але вони абсолютно не зважають на право суспільства знати і на право родичів дізнатися про жертви, і право істориків встановлювати імена тих жертв, які не встановлені. До нас приходять люди, які шукають інформацію про своїх родичів, які постійно стикаються з тим, що відмовляють, іноді навіть під тим приводом, що не зовсім правильно оформлений запит», – розповіла вона.
Ярина Ясиневич нагадала, що інформаційні запити до архівних установ, як і запити до органів влади, згідно з законом про доступ до публічної інформації укладають у довільній формі.