Гран-прі

Вони йдуть. Невблаганно сходять у країну „повільних рок-н-ролів". Королі музики, спорту, моди, дизайну, кіно, літжанрів і сценічних образів... Залишаючи після себе ролі і фільми, перемоги на Гран-прі і чемпіонатах, рекорди, концерти і альбоми, красиві авто, будинки, палаци, картини, романи...

Своїми ділами, здобутками, важкою працею наповнюючи реальним змістом журналістське кліше - король. Це монархами народжуються.

Так, звання «король» легко дати з вказівки редактора, журналіста, фотографа, чи просто хорошого бізнес-проекту, і розкрутити, запустивши рекламну машину. Скільки їх вже було - приходили і відходили. Їх так легко перемогти - адже є сучасні технології і фармакологія, які можуть все. Нас переконують знову ті самі рекламні гноми. Гроші, кажуть вони, можуть усе. Просто потрібно більше грошей. Банально, звичайно. Можна, задіявши систему «підготовки кадрів», створити армію талановитих або менше, дуже хороших виконавців, але не більше. Це рідкісний природній феномен, як би всі інші не хотіли у це не вірити.

Так, Сергій Бубка пішов з великого спорту, але вже скільки років ніхто у світі не може взяти його висоти. Є нові жердини з кращих матеріалів, є новий допінг, приклад останньої олімпіади, і є його старі - недосяжні, для всіх інших - результати. Так, у Пекіні побили рекорд короля плавання, так, Марк Спітц уже не має найбільше олімпійського золота, але його техніки плавання не перевершив ніхто. Все можна повторити, але краще за нього не пропливе ніхто. Скільки разів писали, говорили, показували, що є новий Пеле, білий Пеле і... Король футболу один. Спорт не доказ? Тоді спробуйте щось сильно інтелектуальне, наприклад, назвати лауреатів Нобелівської премії з літератури останніх років? Наприклад, минулорічного, позаминулорічного, скільки людей читало його чи її, твори? Назву хоча б пригадати. Можна згадати автомобільну інженерію - Енцо Ферарі, Фердинанд Порш, моду - Коко Шанель, її парфуми №5, які стоять у музеї. Мультфільми - Волт Дісней, його фільми, його діснейленди. Чорно-білі німі фільми Чарлі Чапліна досі викликають сміх. Візьмімо своє, рідне. Так, як написав про перших українських заробітчан Василь Стефаник, ніхто не пише і не напише, ніхто не перевершив його «Камінного хреста».

Ці, з музики і шоу бізнесу, просто на виду у всіх. У телерадіоефірі і на сторінках газет, журналів. Як щодо архітектури, скульптури, того, що, крокуючи вулицями міста, помічає кожен? Львів'яни, як ніхто, заслуговують на архітектуру і скульптуру з великої літери, не будемо чіпати слово «геніальну», скромніше талановиту, щоб привести дітей, туристів та самому подивитись. Де вона?

Це не для того, щоб сказати, що старе покоління, на відміну від нового, могло все, і тому стало легендарне, частина правди в цьому є, це ніяк не стосується, ні сучасної української музики, ні сучасної літератури, не пахне тут легендами. Це до того, коли йдуть королі. Після них залишається порожнеча. Останній приклад - король поп-музики Майкл Джексон. Перед ним Фредді Меркурі, всі бачили концерт у Харкові і на що перетворився його «Квін» без нього.

Нам, зараз, тут, вже, в Україні потрібен талант лідера, щоб витягнути нас на поверхню з цієї ями. Всі економісти, всі щоденно вступають у ці товарно-ринкові відносини. Немає кого дурити. Гірше - яма невіри і фаталізму. Якщо комерційно успішні люди, дуже успішні люди, кажуть, що їм шкода дітей і єдиний вихід - це еміграція, то куди ми приїхали?

Не такі вже ми і безнадійні. Є не тільки приклади великих історичних постатей і емігрантів. Візьмімо ближче. Нарешті в Україні з'явився міністр освіти, який не просто заявив (скільки ми вже чули заяв) а справді забив перший цвях у домовину корупції у вищій освіті, забравши вступні іспити. Намагався прикрити всіх ці смішні університети і академії. І вже його хочуть зняти, і вже нападок на систему незалежного тестування - мільйони. А що, є ідеальні системи? Напевно, там, де є ідеальні люди.

Дуже контроверсійний, щоб не сказати більше, небіжчик - колишній міністр транспорту Кірпа, плутав державну кишеню з приватною, але залишив після себе вокзали, яких доти десятиріччями не будували, дороги і мости. Чому зараз стан справ на залізниці і у всьому транспорті набагато гірший, ніж за нього? Вокзали, поїзди, дороги. І в теперішнього міністра освіти, і в колишнього міністра транспорту їх міністерські портфелі були вершиною їх фахової діяльності. Вони починали знизу, вони пройшли всі щаблі і... результат. Цей рецепт не завжди спрацьовує, але український варіант, коли когось призначили за «партійні заслуги» чи тому, що родич керує армією - а він будівельник чи гінеколог, міліцією - а він «просто» колишній інженер, спортом - це взагалі без коментарів... Продовжувати? Так, ми можемо сподіватись, вірити - не більше - що небо пошле нам лідера рівня Хмельницького, але на нижчому рівні, на рівні міністрів. І у нас є люди, вони працюють успішно у цих галузях. Той, хто прийде і сяде у крісло, має дати їм шанс і дати нам шанс вилізти з ями.

Фото з сайту www.file-online.ru