Гуцульський модерн на львівській сцені

У Львівській національній опері 2, 3, 7 та 8 грудня відбудеться премʼєра балету «Тіні забутих предків» Івана Небесного на лібрето Василя Вовкуна у хореографії Артема Шошина.

Команда постановників презентує власну візію сюжету про Івана і Марічки з двох ворожих родів Палійчуків та Гутенюків. Легендарна повість Михайла Коцюбинського є лідером з кількості її переосмислень та втілень у різних жанрах: драматичному театрі, кінематографі, живописі тощо. Звичайно, найлегше згадати фільм Сергія Параджанова, де головні ролі зіграли ван Миколайчук та Лариса Кадочникова, а музику написав Мирослав Скорик. Саме вона лягла в основу його «Гуцульського триптиха».

Проте у театрі наголошують на власній інтерпретації літературного джерела. Музика Івана Небесного претендує на те, щоб слідом за «Гуцульським триптихом» також стати класикою. Вона поєднує у собі модерність та добру обізнаність гуцульським фольклором. Лірична тема, що йде червоною ниткою через усю виставу, є чуттєвою й тече як гірська річка. А ритм ударних додає динаміки та тривожності у загальну канву.

«Я писав музику, відштовхуючись від ідей балетмейстера. Я мав перед собою відео репетицій та бачив усі акценти та настрої. З одного боку я був затиснутим формою, заданою балетмейстером. З другого боку все працює на загальний результат. Мені здається, що ми зробили щось інше, ніж фільм і наша вистава має власне обличчя», – розповів ZAXID.NET Іван Небесний.

Сцена з вистави

Родзинкою музичної партитури твору є автентичні гуцульські колядки та голосіння, народні пісні і речитативи у виконанні хору Львівської опери під орудою головного хормейстера Вадима Яценка. Хор має й іншу роль: це тіні тих самих предків, що спостерігають, коментують та у решті решт забирають світлі душі Івана та Марічки до себе. Їх стилізоване чорно-біле вбрання стає не просто костюмами, а й своєрідним елементом сценографії.

Візуальна концепція сценографа та художника світла Арвідаса Буйнаускаса (Литва) складається з мінімалістичних елементів, що викликають у глядачі різноманітні асоціації: скелі, трембіти тощо.

Для створення оригінальних костюмів на перетині автентики й сучасності було запрошено молоду талановиту мисткиню Наталію Міщенко, яка взяла за основу одяг карпатських регіонів України кінця ХІХ – початку XX століття, а саме Гуцульщини та Буковини.

Сцена з вистави

«У постановці ми тяжіємо не до етнографічної візуалізації, а до глибокого філософського осмислення проблеми злопомсти, кола зла. Єдина можливість розірвати це коло – відповісти на зло добром. Саме так і чинять Іван та Марічка – і перетворюють ворожнечу на справжню любов. Щире, безоглядне кохання є самою сутністю життя, воно виявляє найвищу красу людини», – характеризує концепцію постановки керівник проекту, автор лібрето, керівник театру Василь Вовкун.

Сюжет наближений до повісті Михайла Коцюбинського, проте він містить більше казковості. Він поєднує людські пристрасті з містикою, а реальність із легендами. І умовність танцю стає ідеальним інструментом для такого поєднання.

Запрошений балетмейстер-постановник Артем Шошин (м. Київ) називає балет «Тіні забутих предків» своєю найкращою роботою. Незвично, що йому довелось значну частину постановки робити дистанційно. У хореографії, як і у музиці хореограф поєднує модерний та класичний балет, контемп та елементи народного танцю. Процес підготовки до премʼєри координувала асистентка хореографа Тетяна Куруоглу, хореографка, танцівниця, педагогиня, артистка театру «Київ Модерн-Балет».

Сцена з вистави

Диригуватиме виставою знаний майстер інтерпретацій, заслужений артист України, маестро Юрій Бервецький.

У підсумку уся команда, що працювала над постановкою «Тіней…» створила модерне дійство, яке спирається на традицію, нове прочитання добре відомого ще зі школи твору. З одного боку повість набуває додатковий поетичних та філософських рис, з іншого звучить сучасно та яскраво.

Ліризм та драйв, поєднання часом непоєднуваних елементів, видатна музика та цікава постановка – ось ті риси, що роблять виставу без сумніву удачею театру та однією з вершин великого проекту театру «Український прорив».

І, звичайно, хотілося б згадати про виконавців, а це дійові особи та виконавці: Анастасія Бондар, Роксоляна Іскра, Ольга Пилипейко (Марічка), Арсен Марусенко, Сергій Александров, Максим Кадикало (Іван), Марина Гулега, Мар’яна Гресь, Ярина Котис, Романа Думанська, Олена Мицко (Палагна), Олександр Омельченко, Андрій Михаліха, Дмитро Коломієць, Ілля Устиненков, Артур Кокоєв (Чугайстер), Уляна Корчевська, Вікторія Зварич, Катерина Супруненко, Романа Думанська (Вогонь) та інші. У виставі беруть участь учні Львівської хореографічної школи.

Додатковою принадою вистави є те, що у фоє театру можна побачити виставку автентичних строїв Гуцульщини з приватної колекції Роксолани Шимчук.

Фото Олени Храмової