І затрубив перший з Архангельська...

Arkhangelsk – останній на цей момент альбом Еріка Труфаза, французького трубача. Як повідомляє викладена в буклеті диску легенда, його запросили виступити у якомусь нічному клубі в Архангельську; відігравши програму, він вийшов подихати ранковим повітрям і побачив сотні напіврозвалених будинків до самого горизонту. Це видовище справило на нього таке враження, що він вирішив передати атмосферу Архангельська в наступному альбомі.

На відповідний лад налаштовує вже саме оформлення диску. Похмурий будинок, збитий з усякого дерев'яного мотлоху, поміщений на обкладинці, готує слухача до того, що про жодні музичні «красоти» на альбомі не йтиметься, слухача чекає сувора й неприкрита музична правда. В Труфазовій інтерпретації ця суворість виразилася в музичному мінімалізмі. Здається, щоб зіграти кожну наступну ноту, йому доводилося йти на компроміс із совістю. Це стосується як його партій, так і супроводу: синтезатор Патрік Маллер (Patrick Muller) скупим тембром піщаного органу грає схожі на клубні семпли мотиви, бас також не перевантажує слухача зайвими нотами. Завдяки такому мінімалізму, звучання альбому дуже прозоре, хоч настрій його скоріше сумно-туманний. При цьому, однак, мелодійності альбому не бракує, іноді навіть вчуваються загравання з попсою - дається взнаки типово французька музична легковажність. Однак за легкими на позір мелодіями насправді стоїть та сама сувора музична правда, яка й заповідалася.

Альбом має циклічну будову. Перший же трек, «Miss Kaba», інструментальний вступ до альбому - чудовий приклад того, як за допомогою простих мелодій та мінімалістичного аранжування можна передати безвихідний настрій північної пустелі. Пронизлива труба Труфаза звучить як печальне завивання морозного вітру на узбережжі холодного моря. Цей настрій пронизує весь альбом. У другому треку «Red Cloud» до труби додається ще й вокал британського інді-рокера Еда Харкорта (Ed Harcourt) - в загальному він виконує на альбомі три пісні. В третій пісні солує репер Nya (Труфаз працював з ним і раніше), який своєю механістичною читкою добре вписується в загальний настрій. Наступні два треки з Едом Харкортом - найпохмуріші й найпронизливіші на альбомі, де саунд підсилюється лірикою, хоча «Snake charmer man» прикидається душевною баладою. «Nobody puts my baby in the corner» схожа на ще не надто стомленого життям, а тому й менш надривного Тома Вейтса. Далі слідують два інструментальні треки - Les nuits de Monsieur Naj і титульний Arkhangelsk, за якими - ще одна пісня «L'un dans l'autre» у душевно-пронизливому виконанні французького співака Christophe; де музиканти, здається, лиш кінчиками пальців торкаються інструментів і тільки до кінця дозволяють собі почати грати більш-менш повноцінним звуком. Завершується альбом ще двома інструментальними треками, Akiko (драйвовий ф'южн, що розганяє нарешті хмари безпросвітності, які музиканти згущували над слухачем цілий альбом) та спокійна, в міру лірична хода Entre le ciel et l'eau, яка по закінченні залишає враження відкритості та недоказаності.

Взагалі для того, щоб створити такий настрій тими музичними засобами, якими користався Труфаз, слід бути справжнім професіоналом: самі по собі партії інструментів відсилають до реггі, бі-бопу, драм-н-басу та інших речей, які вкрай мало асоціюються з північним морозом. З першого прослуховування альбом може видатися скоріше лаунджем. Однак загальна напруга не дає спокою, доки не починаєш зауважувати, що поки Труфаз відвертає увагу слухача своїм трубним соло, Патрік Маллер кількома тихими нотами синтезатора додає похмурих фарб позірно легковажній мелодії. Поєднання типово французької музичної легковажності та північного холоду й простору перетворюють цей альбом в багатошарову структуру, яку можна розглядати під різними кутами та знаходити їй різні застосування. Мінімалістичність же аранжування черговий раз нагадує про те, як мало нот насправді потрібно, щоб зробити хорошу музику. Воно надає виняткової смислової ваги кожній ноті й звукові, тому для фонового слухання альбом не рекомендується. Та й атмосфера, яку він створить, навряд чи буде затишною, незважаючи на його ніжне й мелодійне звучання.

Фото зі сайту qblog.nov.ru