«Історія звучить так, що просто жесть»
Культура

«Історія звучить так, що просто жесть»

Опера «Йов» стала однією із найяскравіших подій LvivMozArt. Ми поговорили з її авторами

Катерина Сліпченко, 9 серпня 577 1

У рамках фестивалю LvivMozArt львів’яни отримали змогу подивись одну із найкращих вистав, що з’явились на українській сцені останніми роками. Зрештою, не тільки на українській: опера композиторів Романа Григоріва та Іллі Розумейка «Йов» увійшла до числа 10-ти найкращих опер світу.

Журі конкурсу Music Theatre NOW вперше включило до топ-10 оперу, створену в Україні. Журі, до якого увійшли представники п'яти континентів, обирало кращих з-поміж 436 творів з 55 країн світу. Вони віддавали перевагу новим творам і нестандартному матеріалу.

Справді, «Йов» поєднує непоєднуване: оперу та сучасну музику, ораторію та постмодерний театр, реквієм та авангард. Драматургія вистави заснована на контрастних зіставленнях читань книги Йова (у кожній країні ті тексти читаються мовою цієї країни) та частин католицької заупокійної меси, в основі яких – традиційний латинський текст.

Оперу поставив Владислав Троїцький у 2015 році на фестивалі ГогольFest разом з артистами музично-театральної формації Nova Opera. Це дітище Троїцького є не менш яскравим та успішним, ніж добре відомі театр «Дах», гурт «Дахабраха», фрік-кабаре Dakh Daughters, лялькове кабаре «ЦЕШО».

Серед проектів Nova Opera – опера «Коріолан», де не було композитора, а музиканти створювали партитуру з нуля, імпровізували. Її показували Львові під час фестивалю «ДонКульт». Також були вистави «Вавилон», «Ковчег», сон-опера «НепрОсті». На фестивалі «Porto Franko» в Івано-Франківську формація презентувала оперу «Аерофонія» для літака та співаків, де літак виконував роль музичного інструменту. З ключових подій варто відзначити оперу «Νερό» на Судноремонтному заводі у Маріуполі. Співаки знаходились на баржі, а потім сцена та глядацька зала затоплювались водою. Було багато інших, менш масштабних проектів. З зовсім недавніх – перформанс на Потьомкінських сходах в Одесі під час Одеського кінофестивалю.

«Головним завданням Nova Operа є розширення оперних жанрів в Україні та в цілому світі. Наші виконавці вміють імпровізувати, вони відкриті для цього. Адже часто можна зустріти вокалістів, які гарно співають, але не хочуть розвиватися, зупиняються, входять в рамки класичної опери або камерного співу», – розповів ZAXID.NEN соліст Андрій Кошман.

Музика «Йова» поєднує різні музичні стилі та жанри. На думку музичного критика Любові Морозової, головний герой дійства – це препарований рояль, і завдання шести вокалістів, двох піаністів (Ілля Разумейко грає в основному на клавіатурі, а Роман Григорів, професійний контрабасист, на струнах і корпусі інструменту) і навіть віолончелістки Жанни Марчинської з ударником Андрієм Надольським – «змусити рояль чревомовити».

Йому це вдається. А ще він плаче, кричить та раптом стає напрочуд ніжним та пронизливим. Проте те, що у виставі використовується повний спектр людського голосу: від класичного джазового та народного співу до дихання та шепоту, ми попросили режисера, композитора та соліста поспілкуватись із ZAXID.NET у звичний спосіб. І ось що вони розповіли.

Як з’явилась тема «Йова»?

Владислав Троїцький

Владислав Троїцький, режисер: Після «Коріолана», який був імпровізаційною виставою, я вирішив працювати з композиторами. Наступною виставою мала стати «Енеїда». Ідея полягала в тому, щоб кожну частину зробив інший композитор. І першими до мене прийшли Роман Григорів та Ілля Разумейко. Вони почали показувати якісь ескізи, то було непогано, але все одно виходило щось у псевдофольклорному стилі. Адже вірші Котляревського дуже важко зламати, зробити так, щоб вони інакше звучали.

Тоді вони запропонували щось зовсім інше, латиною. Я їм сказав: «Так, ”Енеїду” забули, є дві опції “Йов” чи “Апокаліпсис”. Так вийшов «Йов».

Як пишуть удвох композитори?

Роман Григорів, композитор: Ми познайомились у 2007 році і з того часу жили разом в общазі. Ми були в одного викладача, в одній групі. Ми все робили разом і навіть потім не розбирались, де чия музика. Хоч, звичайно, в нас були і власні твори.

Роман Григорів

Ілля Разумейко, композитор: Нас запросили у проект «Нова опера» у 2015 році і з того часу ми разом робимо сучасну українську оперу.

Про що для вас є «Йов»?

В. Т.: Ми задумали «Йова» у жорстокий рік для України, у рік початку війни. З одного боку для мене це історія про те, як зберегти любов до життя, коли це видається неможливим. Кожна людина зіштовхується з моментами, коли бракує сил, коли виникають запитання «що я взагалі тут роблю». І не має значення, віруюча це людина чи ні. Де знайти силу любові до життя, ось про це для мене ця історія.

Хоча сама по собі вона, якщо розглядати її суто як драматургічний матеріал, звучить так, що просто жесть. Сатана посперечався з Богом: «Потренуймося на пацані. Давай я його помордую». І всіх дітей знищив одночасно. Уявляєте? Це якщо не абстрактно говорити, а уявити собі живу історію.

При всій міфологічності сюжету так в житті часом і відбувається. Для когось це хвороба, для когось це втрати, для когось це може бути просто втрата інтересу до життя.

І.Р.: Йов – це інтеррелігійна фігура. Його дуже поважають в усіх релігіях. Тобто це універсальна постать, яка може примирити усі релігії.

Ілля Разумейко

Андрій Кошман, соліст: Я не можу сказати, що «Йов» є дуже релігійним твором. Тут, звісно, є і релігійні тексти, є сюжет. Але я вважаю, що це світський твір. Тут сполучається багато жанрів, і реквієм, і опера, і меса.

Серед музичних критиків в Україні точилася дискусія, чи можна називати «Йов» оперою. Як би ви відповіли на це запитання?

Р.Г.: Хай дальше сперечаються. Для нас це опера і ми працюємо саме у цьому жанрі з найпершої опери «Йов» і до опери Gaz. Обидві ці опери є дуже важливими, бо і там, і там в центрі є рояль.

І.Р.: Опера пережила дуже багато трансформацій. Ера опери закінчилась дуже давно, в 20-ті роки ХХ століття. Є теорія у Славоя Жижека, що смерть опери збіглася з народження психоаналізу. Був Вагнер, бог опери. Навіть є теорія, що саме зі стилю Вагнера постав стиль Голлівуду. Але стався певний злам і цю міфологічну функцію на себе перебрало кіно.

Опера не те щоб померла, але змінилась. Зараз опера – це дуже багато всього, це музичний театр, де є багато «гібридних» вистав, де змішані різні жанри.

Р.Г. Ми вважаємо звук симфонічного оркестру музейним звуком. З сучасними глядачами потрібно працювати на сучасному рівні. Хоч «Йов» є аскетичною оперою, він є революційним в сучасному оперному мистецтву.

А. К.: Світова спільнота чітко дала відповідь на це запитання: це опера. Є і сценічна дія, є сюжет. «Йов» містить елементи ораторії, не без того. Але це є оперне дійство. Минулого року «Йов» опинився у десятці найкращих опер світу. Оцінювалось 436 конкурсантів з 50-ти країн світу. І це вагомий результат, адже Україна з’явилась на мапі світу сучасної опери.

Андрій Кошман

Часто українських виконавців використовували як сировину для постановок у найкращих театрах світу. А тут твір написаний, та виконаний українськими митцями, здобув світове визнання.

Були спроби працювати в такому жанрі. Але усі вони лишились суто фестивальними проектамии. В чому секрет успіху «Нової опери»?

А.К.: Я думаю, що це питання команди. Велику роль відіграв, звичайно, GogolFest як структура. Я вважаю, що результатом є не тільки сам мистецький продукт, а й глядачі, які приходять.

Як отримати баланс між незалежним мистецтвом та глядацьким інтересом?

А.К.: Звичайно, не можна тільки йти за глядачем, бо тоді легко отримати концерт Олега Винника. Але нам вдавалося збирати на сучасну оперу по дві тисячі глядачів. Колись це здавалось чимось немислемим.

І. Р.: Ми дуже багато виступаємо за кордоном. Десь 50% відбувається за не в Україні. Тому ми працюємо весь час з різною аудиторією. Тому ми шукаємо мову, яка буде всім зрозумілою.

У «Коріолані» була імпровізація, у «Йові» є партитура. Як складніше працювати?

А.К.: У «Йові» теж зберігається елемент імпровізації, завдяки якій зберігається живість. Хоча є і груба партитура, де все докладно прописано. Влад Троїцький завжди каже, що якщо припиняється робота над твором, або якщо ви нічого не можете сказати, то твір стає мертвим і немає чого ним займатись Ми підтримуємо життя «Йова» тим, що завжди імпровізуємо в середині вистави.

Де більше викликів? У класичній опері чи в сучасній?

А.К.: Викликів я думаю є порівну, просто це різні виклики. В сучасній музиці можуть бути специфічні виклики, про які класична опера навіть не здогадувалась. В класичній опері складності є в тому, що усі знають, як вона має звучати. Тому складніше збрехати. Інколи в сучасних творах важко виокремити якісну техніку.

Дуже часто люди, які виконують тільки сучасні твори, не можуть виконувати класику. Я вважаю, що ідеальним шляхом є навчитись ідеально виконувати класику, а потім розширювати свої можливості. Тобто виконувати сучасну музику маючи класичну базу. Я думаю, що у сучасній музиці легше заховатись. Я переконаний, що кожен виконавець сучасної музики має мати класичну школу і тому коли ми багато співаємо сучасної музики, я намагаюся виконувати якісь класичні твори, щоб тримати себе у формі.

Фото «Нової опери».

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук