«Масштабність самої ідеї цієї вистави вражає»

Актор Івано-Франківського драмтеатру Іван Бліндар за кілька років став справжньою зіркою та улюбленцем глядачів. За його плечима роль Кузьми Скрябіна у фільмі «Я, Побєда і Берлін», Святого Миколая у «Вартових Різдва» та одного із залицяльників Лесі Нікітюк у хітових «Песиках».

Вже 27 квітня о 20:00 на телеканалі ICTV2 він перевтілиться у хакера, балагура та члена команди розслідувачів у заключних серіях «Справи НБР». Новий український серіал розповість про новостворене «Надзвичайне Бюро Розслідувань», яке покликане розслідувати найрезонансніші вбивства. Досвідчений та брутальний слідчий Коваль – на чолі команди з чотирьох різних професіоналів: Лакі (Іван Бліндар), Славко, Тома та Неля. Разом для них не існує нічого неможливого.

Ми розпитали Івана про нову роль, найкраще дитинство у світі та те, як регулювальник радіоапаратури став одним з найбільш успішних українських акторів останніх років.

Іван Бліндар у серіалі «Справи НБР»

Почнемо зі «Справи НБР». Твій персонаж – хакер Лакі – близький тобі за характером?

Мені здається, у нього є РДУГ (Розлад дефіциту уваги та гіперактивності, – ред.), і я теж його маю. Цей внутрішній кіпіш, з яким йому вдається нормально жити, обʼєднує нас. Також він добрий і емпатичний, хоч і приховує це. І він за чесність, за правду за справедливість.

А що не подобається в персонажеві?

Мабуть, його довірливість. Він романтик, по справжньому вірить у кохання і через це часто обпікається. І одна секретна дівчина, яку можна буде побачити у серіалі, не стала винятком.

Чи довелося тобі якось особливо готуватися до ролі хакера?

Дізнався, як код пишеться, що роблять взагалі програмісти, що реально зламати, а що нереально, яка різниця між різними кодами. Вивчав різну специфічну термінологію. Спілкувався навіть зі знайомими з кіберполіції, щоб мати розуміння про різні технічні нюанси.

«Справи НБР»

Спеціальність регулювальника радіоапаратури, на яку ти вчився, якось допомогла в процесі підготовки до ролі?

Дуже віддалено.

Як тебе взагалі після 9 класу занесло в таку далеку від творчості галузь?

Я не хотів вчитися у школі, а училище було неподалік, тобто не треба було кудись їхати. Крім того, мій друг дитинства туди вступав, і я пішов за компанію. Там стипендію платили, нові предмети були, нові викладачі, і мені стало цікаво.

Сцена з вистави «Марусі Чурай»

Ти тільки-но відіграв виставу «Медея», а нещодавно була премʼєра «Марусі Чурай», про яку є чимало схвальних відгуків. Як ти її оціниш?

Премʼєра пройшла добре, ми задоволені. Ця вистава – велика машина, і масштабність самої ідеї вражає. Це жива класика, і осучаснити її було досить важко. Тут живий оркестр, і тому потрібен був дуже фаховий звукорежисер, якого нам вдалося знайти. Музику писав Святослав Вакарчук, і це потребувало постійної роботи з музикантами. Відеоряд від Олеся Саніна (режисер фільму «Довбуш», – ред.) виглядав як поетичне кіно: його елементи були вкрапленнями у виставі, що доповнювали сюжетну лінію. І це все було щільно і досить важко, адже я маю паралельно зйомки, тож часу бракує.

С Марією Стопник та Олесем Саніним

Складно витримати такий графік?

Так, трохи були в екстремальних умовах. Крім того, пластику ставив наш балетмейстер Дмитро Лека, який намагався не просто створити класичний танець, а додати до нього елементи українського народного танцю. І це теж важливо, як це все докупи звести. Ми боялися, що в нас не вийде, роботи було дуже багато. Але все склалось.

Зараз у тебе чудовий період у професії. Що актор Іван Бліндар скаже собі через 10 років?

Навіть близько не можу уявити, все змінилося, коли почалося повномасштабне вторгнення, бо я перестав думати наперед. Живу сьогоднішнім днем і не планую нічого. Можливо, сказав би: «Слава Богу, що вижив».