Каннські овації для українського «Памфіра»

У програмі «Двотижневик режисерів» відбулась довгоочікувана прем’єра фільму Дмитра Сухолиткого-Собчука «Памфір». Показ пройшов з аншлагом, завершили його тривалі овації, захоплені відгуки на сльози на очах Аґнєшки Голланд, яка стоячі аплодувала знімальний групі.

Це історія колишнього контрабандиста Памфіра, що повернувся додому з заробітків. Проблеми у родині змусили його знову взятись за старе. Спойлерити тут не варто, адже сюжет є далеко не останньою складовою у картині.

Тут взагалі немає перших чи останніх складових. Це дуже ретельна та по суті ідеально зібрана стрічка, де кожна деталь вплітається у загальну картину та існує саме заради неї.

Напружений сюжет, акторські роботи, бездоганний візуальний ряд, характери та побут, усе підкорюється тому, щоб фільм вийшов цілісним.

Зйомки тривали у Чернівецькій та Івано-Франківській областях. Їх колорит, справжній, а не туристичний, можливо, не зрозумілий усім на Круазет, натомість робить усе, що відбувається правдивим та органічним. І цього немаожливо не відчути, навіть не вникаючи в особливості діалекту. Химерні образи Маланки, страшні маски та «пекельні» обличчя створюють бездоганний діалог з реальністю. Де насправді страшніше? Де окопався дідько насправді? У масці чи, може під нею?

Можливо, надто часто у цьому тексті вживається слово «бездоганний». Але насправді не так вже і часто усі частини цілого в українському кіно та добре допасовані. І далеко не завжди акторські інтонації є такими природніми.

Крім того фільм, що робився довго (майже сім років) і у якому немає війни, ми її чуємо (десь на задньому плані) та сильно відчуваємо. Чому? Про це у розмові з режисером, яку ZAXID.NET оприлюднить зовсім скоро.

Отже, «Памфір» – ємоціне, напружене та візуально довершене кіно. Трохи про тих, хто його створив: режисер та автор сценарію Дмитро Сухолиткий-Собчук, у головних ролях: Олександр Яцентюк, Соломія Кирилова, Станіслав Потяк, Мирослав Маковійчук, Олена Хохлаткіна, Іван Шаран. «Памфір» є копродукцією чотирьох країн: України (Bosonfilm), Франції (Les Films d’Ici), Польщі (Madants) та Чилі (Quijote). Проект став одним із переможців Одинадцятого конкурсного відбору Держкіно.