Каннський фестиваль: очікування vs. реальність

ZAXID.NET продовжує розповідати про те, що відбувається на 76-му Каннському кінофестивалі. Сьогодні – про фільми тих, хто добре відомий і на Круазет, і далеко поза нею.

Найстильніше кіно

Одним із найочікуваніших і водночас «найзірковішим» фільмом у конкурсі став фільм «Місто астероїда» (на головному фото) Веса Андерсона. Тут зіграли Джейсон Шварцман, Скарлетт Йоханссон, Том Генкс, Тільда Свінтон, Браян Кренстон, Едвард Нортон, Едріан Броуді, Майя Гоук, Стів Карелл, Віллем Дефо, Марго Роббі, Джефф Голдблюм та інші.

«Місто астероїда»

Дія відбувається 1955 році, коли захоплення космосом уже стало всеохопним, але нічого революційного ще не відбулось. Маленьке американське містечко, знамените падінням астероїда, з'їжджаються учасники конгресу юних астрономів. А потім у місто прибувають інопланетяни.

Скарлетт Йоханссон (фото Катерини Сліпченко)

Здавалося, що у попередній картині (вона теж була у Каннському конкурсі) режисер уже сказав все, що міг, дійшовши до піка власного стилю і ніби застиг на верхівці, але у «Місті астероїда» він доводить, що може і далі грати на цій же території.

Фільм є пародією на американські телешоу 50-х та витриманий в їх же театрально умовній манері. Є навіть ведучий (Браян Кренстон, «Пуститись берега»).

Браян Кренстон (фото Катерини Сліпченко)

Штучність та абсолютно відверта «картонність» і ситуації, і декорацій і навіть манери гри часом захоплює, проте відсутність якоїсь ясної історії все-таки трохи дратує.
Стиль Андерсона, хоч і продовжує захоплювати, стає дещо законсервованим сам у собі.
Проте він продовжує милувати око, викликати посмішку та все ще вміє ховати з іграшковими колізіями серйозні теми. І все ще цікаво, що ж Андерсон вигадає далі.

Найсмачніше кіно

«Пристрасті Додена Буффана», новий фільм режисера Трен Ань Хунга, французького режисера в’єтнамського походження, також представлений в основному конкурсі. У головних ролях – Жюльєт Бінош та Бенуа Мажімель.

«Пристрасті Додена Буффана»

Ежені (Жюльєт Бінош), видатна кухарка, пропрацювала 20 років поруч із відомим гастрономом Доденом (Бенуа Мажімель). Згодом між ними зав'язався роман, тісно пов'язаний з їхньою спільною любов'ю до кулінарії.

Бенуа Мажімель(фото Катерини Сліпченко)

Трен Ань Хунг досліджує зв'язок між любов'ю та кулінарією. Приготування їжі перетворено у картині в магію та мистецтво. Це бенкет для очей, де сцени на кухні та сцени кохання стають відлунням одна одної. Оскільки дія відбувається наприкінці XIX століття, режисерові та художникам довелось відтворювати начиння того часу. І це теж додає шарму. Також йдеться про традиційні страви, які готуються на нашим очах. І, мабуть, вперше на Каннському фестивалі у якості зірки на прес-конферецію був присутній кулінар П'єр Ганьєр, французький шеф-кухар, ресторатор, знаний майстер і творець «нової кухні», напрямку ф'южн-кухня та молекулярної кухні.

Жюльєтт Бінош (фото Катерини Сліпченко)

Для режисера тут очевидний ще один зв’язок: між кіно та живописом.
Звісно, ніяких інших задач, крім розповісти гарну історію максимально красиво та дати глядачам візуальну насолоду, фільм не вирішує. Але це дуже гарно.

Найкоротше кіно

Також у Каннах показали два короткі метри від великих метрів сучасного кіно. «Дивний спосіб життя» Педро Альмодовара та «Кумедні війни» Жана-Люка Ґодара, останній фільм, знятий видатним представником «нової хвилі».

«Дивний спосіб життя» Педро Альмодовара – вестерн про двох колишніх коханців. Це другий англомовний короткометражний фільм (перший – «Людський голос» з Тільдою Свінтон).

«Дивний спосіб життя»

Ковбой Сільва (Педро Паскаль) вперше за чверть століття вирішує заїхати в місто, щоб побачитися з шерифом Джейком (Ітан Гоук). Вони колись давно провели два пристрасних місяці у Мексиці. Однак Сільва приїздить не через романтичні причини: його сина звинувачують у вбивстві.

Альмодовар створює з одного боку справжній вестерн з пострілами, драматичними подіями, злодіями та героями, З другого боку ця картина сприймається скоріше як пародія, як забавка метра, що завжди вмів майстерно поєднати трагічне та смішне.

По суті співавтором фільму став дизайнер Ентоні Ваккарелло, креативний директор модного дому Yves Saint Laurent.

Інший короткометражний фільм – посмертна прем’єра картини «Кумедні війни» Жана-Люка Ґодара, який пішов із життя у вересні 2022 року. Ця робота більше нагадує відеоарт, ніж кіно у звичному розумінні цього слова. За формою це трейлер фільму, якого, очевидно, ніколи не буде знято.

«Кумедні війни»

«Кумедні війни» змонтовані спадкоємцями режисера відповідно до його вказівок.
Серед колажів, ігрових сцен, своєрідних слайд-шоу звучить фраза: «Зараз мені не хочеться говорити російською, я її боюся». Ґодар, здається, знайшов спосіб говорити й після смерті.

Попереду – конкурсні короткометражки, це представлений й польсько-український фільм «Як це було» Анастасії Солоневич та Дам’яна Коцура. В основному конкурсі – три картини відомих італійських режисерів різних поколінь Марко Белоккіо, Нані Моретті та Аліче Рорвахер, фільми Віма Венедрса та Катрін Брейя. А переможців оголосять уже 27 травня.