«Коли в тебе немає умов, це дає тобі можливість їх створювати»
Культура

«Коли в тебе немає умов, це дає тобі можливість їх створювати»

Історія успіху одного з найкращих бі-боїв світу Олександра Богачука (B-boy Drud)

Мар'яна Романяк, Юлія Девда, 23 грудня 2018 903 0

«Теорія Великого Виклику» – проект про неймовірних людей, які, незважаючи на життєві обставини чи труднощі, реалізовують свої мрії та ідеї, змінюють себе і змінюють світ. Це історії українців, що надихають, мотивують та власним прикладом доводять: ризик, наполеглива праця й любов до власної справи – найкращий капітал для успішного старту. Кожен герой – це унікальна історія того, як іти вперед, досягаючи поставленої цілі. В ефірі щопонеділка, о 18:30, на 24 каналі.

ZAXID.NET публікує історію успіху одного з найвідоміших бі-боїв світу, родом зі Львівщини Олександра Богачука (B-boy Drud).

Два роки тому у складі команди Navi Олександр Богачук виграв світовий чемпіонат «World Bboy Classic» у форматі 2×2, закріпивши позиції в рейтингу найкращих брейкерів світу. Тоді він розділив перемогу із Олександром Гатин-Лозинським (b-boy Lussy Sky), з яким виступив дуетом.
Сьогодні танцювальному ремеслу він навчає десятки тих, хто бажає повторити його успіх або, принаймні, досягнути схожих висот. Однак сам танцівник не втомлюється повторювати: "Своїм стилем вирізняється той, хто вигадав унікальні рухи і робить їх так, як ніхто інший. В мене такі є. Вважаю, це завдяки постійній роботі. Якось читав: щоби досягнути якогось успіху, людина повинна приділити чомусь 10 тисяч годин. Думаю, я їх цілком відпрацював", - каже b-boy Drud.

«Мама казала: "Що ти то робиш? Ліпше б учився"»

Як пригадує Олександр Богачук, захоплення брейкінгом у нього почалося тоді, коли він побачив по телевізору, як один хлопчина зробив рукою «хвильку». «Це зірвало мені мозок! Я, стоячи біля дзеркала, почав пробувати повторити цей рух. Мама проходила повз і казала: "Що ти робиш? Ліпше б учився". Підтримки від батьків не було, вони не розуміли, чим я займаюсь. Зрештою, тоді я сам того не усвідомлював. Коли після тренувань з'являлися перші м'язи і крепатура, особливо, там, де ти не чекав, то було радісно. Але коли приходиш додому і чуєш: "Ти будеш у бурсі вчитися", то ставало прикро», - зізнається танцівник.

Перших майже десять років брейкдансер тренувався по 3-4 години щодня. Із кожним днем росло його прагнення вирватися з Новояворівська. Тоді Олександр зрозумів: треба шукати можливості пробиватись далі. «Маленьке місто не завжди може відповідати твоїм амбіціям. Тоді хотілося вирватись, зробити щось більше. Коли в тебе немає умов, це дає тобі можливість їх створювати, ти починаєш, як кажуть, крутитися», - розповідає b-boy Drud. І разом зі своїми друзями танцівник поволі вирушає у поїздки за кордон.

«Я зрозумів, що шляху назад уже немає»

Переломним для Олександра Богачука і тих, хто був у його команді, став 2013 рік. П'ять років тому танцюристи почали їздити на змагання та інвестувати у свій розвиток.

«Тоді його ніхто не запрошував. Він їздив за свій кошт. Потрібно було брати машину, добиратися в Мостиська, а там він переходив кордон пішки», - каже дружина Олександра, Христина Косик.
Сашко розповідає, що через черги часто хотів повернутися додому ще до того, як перетинав кордон із Польщею. Однак потрібно було ще дістатись до місця змагань і гідно виступити.

«Але я розумів, в що ми інвестували. Потім нас помітили промоутери, ми повигравали серію змагань, тобто, почали показувати свій рівень. Відтак покликали на танцювальні конкурси в Австрію і Францію. Це був важкий момент, адже я розумів, що моє оточення мене подавлює, а рухатися хотілось уперед. Однак це дало мені поштовх, та й дружина допомогла, з'явившись у моєму житті», - пригадує Олександр Богачук.

Христина постійно підтримувала його морально і підштовхувала до розвитку. Саме вона, зізнається брейкер, допомогла йому визначитись з пріоритетами. Переломним моментом, пригадує Олександр, стала розмова, коли дівчина розповіла йому притчу про Будду.

«Було село, а в ньому стояв величезний Будда. Тоді на людей нападали бандити, і ті зрозуміли, що перша річ, яку вони вкрадуть, і буде, власне, золота статуя. Тому вони вирішили замащувати її брудом, аби та непрезентабельно виглядала. Грабіжники напали, але золотого Будду не вкрали... Минали роки і жителі забували про те, що статуя колись була в селі. Одного разу маленька дівчинка бавилася паличкою і ткнула нею у Будду: відкололася глина і видним стало золото! Тоді статую відшкрібали більше й більше...Яка суть цієї притчі? Вона в тому, що всі ми народжуємось із золота, а коли ростемо й розвиваємося, люди закидають нас своїм брудом. І коли ти це болото надщербнеш та побачиш під ним золото, то ніколи більше не зможеш зупинитись, - розповідає дружина Олександра, а також додає: «От я йому і сказала: "Ти вже надшкріб це болото. Роби що хочеш, але шляху назад уже немає».

Рухатися Сашкові вперед допомагали не лише серйозні танцювальні батли, а й кумири брейкінгу. Такими для Олександра Богачука є два бі-боя: американський Lazy Legs з атрофованими ногами та француз Junior, у якого нижче коліна стоїть протез. Останній саме брав участь у батлі «World Bboy Classic», в якому перемогли українці. Тоді серед суперників Navi була команда, в складі якої був кумир Сашка.

«Він вкінці підійшов до нас і сказав: "Круто, що я програв переможцеві". А я йому на те: "Ти ж був для мене тим, хто надихає"», - пригадує b-boy Drud. На сьогодні, як зізнається танцівник, він досягнув у брейкінгу тих висот, яких хотів. І вирішив займатись ще тим, до чого має хист.

«Я подумав: "Чому б не зайнятися звукозаписом, тим більше, коли маєш свої платформу й людей?»

На відміну від підліткових років і юності, зараз Олександр Богачук живе не лише брейкінгом. Один з талантів, який відкрив у собі b-boy - це музика та її запис, відтак заснував відповідну студію.

«Якби я не став брейкером, то, думаю, був би музикантом або поетом. Однак, коли я почав займатися танцями, то паралельно писав реп. Як на мене, музика - це твій лаконічно зібраний досвід, ніби така куля із суттю. Передовсім, ми розвиваємо своїх артистів, хочемо, аби про них знали. Все тому, що одна з проблем українського хіп-хопу така: багато хто справді вміє його творити, проте не в силах "запакувати" й продати. Тоді я подумав: "Чому б цим не займатися? У мене ж є своя платформа та люди», - розповідає танцюрист. Відтак звукозапис став для нього ще одним викликом, який у подальшому, як переконаний Олександр Богачук, мав би принести свої плоди.

«Якщо ти хочеш бути номер один, то маєш докладати екстразусиль і працювати вдвічі, вп'ятеро чи вдесятеро разів більше, ніж інші. Тоді ти зможеш вирізнитися з маси і бути першим у тому, чим займаєшся», - каже Олександр Друд.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук