«Було колосальне бажання напоїти Львів кавою»

«Теорія Великого Виклику» – проект про неймовірних людей, які, незважаючи на життєві обставини чи труднощі, реалізовують свої мрії та ідеї, змінюють себе і змінюють світ. Це історії українців, що надихають, мотивують та власним прикладом доводять: ризик, наполеглива праця й любов до власної справи – найкращий капітал для успішного старту. Кожен герой – це унікальна історія того, як іти вперед, досягаючи поставленої цілі. В ефірі щопонеділка, о 18:30, на 24 каналі.

ZAXID.NET публікує історію засновника мережі «Світ кави» Маркіяна Бедрія.

Ще років зо двадцять тому у львів'янина Маркіяна Бедрія та його дружини Ольги зародилося бажання привезти до Львова справжню каву і якісно її тут обсмажувати. За цей час подружжя відкрило кавову крамницю, виробництво та кілька кав’ярень у Львові та Києві, де за смачним та збадьорливим напоєм стають у чергу із самого ранку. "Коли бачу, що за кожним столиком на терасі хтось сидить, то, чесно кажучи, не вірю, що все це створив я. Інколи приходжу й думаю: ох, нічого собі! А потім розумію: «Чоловіче, це ж твоє. Найбільшою нагородою для мене, власне, є бачити повні майданчики та вдячні погляди відвідувачів», - зізнається Маркіян.

Однак заради того, щоби львів'яни і гості міста насолоджувалися смачною кавою, Маркіянові Бедрію довелося трудитися на фермах у Канаді та через це бути далеко від сім'ї. «Я, напевно, зумів швидко повернутися, пороздумувати над тим, що в цьому житті мені варто робити...Як виявилось, працювати на чужині - не варіант для мене. Бачив себе тільки в Україні», - пригадує засновник мережі «Світ кави» Маркіян Бедрій. І, як стало зрозуміло згодом, все неспроста.

«Спочатку це було приміщення на чотири столики, люди стояли над головами, але хотіли скуштувати каву»

У 90-х роках провулок біля Латинського катедрального собору у Львові був місцем темним і непримітним, у будинках розташовувалися житлові квартири. І одну з таких подружжя Маркіяна та Ольги вирішило купити. «У нас тоді підростало троє дітей, ми відкладали гроші на житло, але коли з'явилося невеличке, десь на двадцять квадратів, приміщення в центрі, то одразу взяли його. Я зателефонував дружині і сказав їй про це, а вона, не роздумуючи, відповіла: "Бери! На квартиру ще заробимо», - ділиться Маркіян.

Відтак сім'я крок за кроком почала будувати кавовий бізнес. А почалося все з невеличкої крамниці-кав'ярні на Катедральній площі. Мабуть, відвідувачам було байдуже, що в приміщенні облаштували тільки чотири столики, бо випити свіжозвареної кави бажав кожен. «Гості приводили своїх друзів та колег по роботі, люди стояли просто над головами. Коли ще влітку вони виходили на вулицю і там пили каву, то взимку це виглядало так, ніби кожен чекав на вільне крісло...Тоді в нас була лише одна маленька кавоварка, за нею я працював сам і навіть мав острах доручати цю роботу комусь іншому», - пригадує Маркіян Бедрій.

Проте з часом, коли кав'ярню розширили і в місті таких з'явилось декілька, виникла потреба в робочих руках.

«Ми називаємо його нашим татком»

У кав'ярнях Маркіяна Бедрія працюють десятки барист та офіціантів. Інколи, як каже засновник мережі «Світ кави», він сам приходить до закладів і стає в чергу, щоби побачити, як його обслужать: «По-перше, коли більшість наших гостей - постійні клієнти, то якось не личить пробиватися перед ними. З іншого боку, я бачу, як працює персонал. Інколи вони мене навіть не помічають, тому відчуваю себе тим, хто просто прийшов випити кави. Насправді, я довіряю своєму колективу й тішуся, що вони не бачать в мені орган контролю, а колегу».

Так само кажуть і баристки Ірина, Юлія та Христина: «Спочатку він приходить, дивиться, як ми тут, запитує про наші справи, чи добре минає ранок і триває робочий день, який настрій загалом. Це приємно чути. Ми називаємо його нашим татком. Насправді Маркіян має не п'ятьох дітей, у нього їх набагато більше». (сміються - ред.)

Запитувати своїх працівників і працівниць про те, як у них справи, Маркіян Бедрій заходить і на виробництво кави, де щодня обсмажують майже двісті кілограмів зерен. Розташоване воно на вулиці Кульпарківській і діє там із 2012 року. Серед тих, хто чаклує над майбутньою кавою, - Юлія Сайчук, яка минулого року потрапила до п'ятірки найкращих майстрів світу з обсмажування зерен. «Перед обсмажкою ми аналізуємо зелене зерно. Таким є перший етап роботи. Крім цього, ми каву дегустуємо», - розповідає вона.

Юлія Сайчук

Після обсмажування готові зерна пересипають у діжки, вони добу там «відлежуються», відтак мандрують міськими кав'ярнями й магазинами, а також Україною. «Ідея з виробництвом виникла тоді, коли я зрозумів, що партнери, в яких ми купували каву, вже не можуть зробити того, що я хочу. Передовсім, було прагнення підвищити якість продукції. Тепер ми обсмажуємо два-три десятки видів кави, які привозимо з Ефіопії, Кенії та інших країн Африки й Латинської Америки. І після кожної такої поїздки у тебе відбувається переоцінка цінностей, змінюється ставлення до самого зерна», - зізнається Маркіян Бедрій.

«Весь вільний час я була на роботі в тата, а після школи працювала в нашій кав'ярні офіціанткою»

Кавовий бізнес згуртував сім'ю Маркіяна Бедрія. Одна з його доньок керує кав'ярнею, інша робить фото кавових напоїв для Інстаграму, сини займаються обсмажкою, створюють ілюстрації та вигадують рецепти солодощів. Дружина Ольга працює над меню закладів.

«Мені було десь років 8-9, коли ми відкрили кав'ярню-крамницю. Весь вільний час я проводила на роботі в тата, а одразу після школи почала працювати там офіціанткою і допомагала мити посуд. За таку роботу я отримувала невеликі гроші, але для мене це було круто, бо заробляла сама на себе!», - пригадує Оксана Бедрій.

Ольга Бедрій

Справді, підтримка близьких та любов до власної справи стають надійним фундаментом для успіху. А коли здається, що умови не сприяють, - це просто виклик на шляху до мрії.

«Коли я відкрив першу кав'ярню, то деякі люди приходили й казали: "Це була наша ідея, ми хотіли це втілити". А я їм: "Так чому ви цього раніше не зробили?" Повірте, дорога починається з першого кроку. Не бійтеся зробити його», - каже Маркіян.