«Мені казали, що потрібно народитися в штанях, аби стати диригентом»

«Теорія Великого Виклику» – проект про неймовірних людей, які, незважаючи на життєві обставини чи труднощі, реалізовують свої мрії та ідеї, змінюють себе і змінюють світ. Це історії українців, які надихають, мотивують, доводять своїм прикладом, що ризик, наполеглива праця й любов до власної справи – найкращий капітал для успішного старту. Кожен герой – це унікальна історія, це приклад, як іти вперед та досягати поставленої цілі. В ефірі щопонеділка, о 18:30, на 24 каналі.

ZAXID.NET публікує історію успіху диригентки світових сцен зі Львівщини Оксани Линів.

***

За свою понад двадцятирічну музичну кар’єру Оксана Линів диригувала в Одеській і Мюнхенській операх, продовжує обіймати посаду головного диригента опери у Ґраці (Австрія), будучи першою жінкою, якій це вдалося, а також керує молодіжним оркестром України. Попереду у неї – роздуми про контракти з іншими європейськими та світовими оперними театрами, відтак насичена творча праця.

Все не тільки для власного саморозвитку, як переконує музикантка, а й тому, щоб світ чув і пізнавав українську музику.

А почалося все з конкурсу молодих диригентів імені Ґустава Малера, де Оксана увійшла до трійки найкращих учасників. «У Львові побутувала думка: для того, аби стати диригентом, потрібно «народитися у штанях». Тому я розуміла, що втрачати нічого і я маю досягнути перемоги будь-якою ціною», – розповідає наша героїня.

«Мені сказали: «Можете навіть не пробувати, заявку і так не розглянуть»

Народившись у містечку Броди в сім’ї музикантів, Оксана Линів недовго роздумувала над своїм професійним майбутнім та пішла по слідах батька й матері (батько – керівник народної хорової капели «Боян» у Бродах – ред.).

«Перші її, так звані, музичні навчання, були у півтора-два рочки на колінах у тата. Вони співали дитячі пісеньки та коломийки. А потім моя донька була солісткою в ансамблі свого дідуся», – пригадує мама Оксани Ольга Линів.

Батьки Оксани Линів є професійними музикантами

Рідна місцевість зі своєю багатою природою, творча атмосфера в родині, як пояснює Оксана, стали для неї своєрідною криницею. З неї диригентка і досі може черпати натхнення й енергію, де б не виступала.

«Без мого міста і родини я не стала би такою, якою є зараз», – переконана вона.

Попри те, що майже ніхто не вважав професію музиканта престижною, ба більше – перспективною, Оксана вступила до Дрогобицького музичного училища, а згодом і до Львівської музичної академії. Але один лише диплом не давав гарантії на працевлаштування.

«Я почала наполегливо думати, як шукати перспективи, передовсім для саморозвитку. Одного разу мені трапився буклет про те, що в Бамберзі (Німеччина) проводитиметься міжнародний конкурс імені Ґустава Малера.

Першою фразою, яку я почула від нашого завідувача кафедри Юрія Луціва, була: «Можете навіть не пробувати! Вашу заявку і так ніхто не розгляне, адже приймають тільки учасників з Євросоюзу». Коли я прочитала, що для участі в змаганні потрібно лише відзняти та вислати десятихвилинне відео диригування й подати аплікацію, то зрозуміла, що повинна зробити це», – пригадує Оксана Линів.

Як виявилося пізніше, спробувала вона недарма і то ще з яким тріумфом! Адже серед майже півтисячі учасників, які брали участь в конкурсі, Оксана потрапила до трійки найкращих. Після перемоги її запросили до Німеччини, повністю покривши витрати на навчання там. Саме тоді і розпочалася блискуча кар’єра молодої та перспективної диригентки.

«Зателефонував диригент Баварської опери і спитав, чи справді я хочу стати асистенткою в Мюнхені, покинувши посаду диригента в Одесі»

Оксані Линів хотілось якомога швидше пройти всі етапи становлення, здобути авторитет і повернутись в Україну. Після рідних Бродів, як зізнається вона, її улюбленим містом став Львів.

«Асоціація моїх перших років там – це самотність і творчість, це блукання вуличками, поміж мурів та стін. Мені здається, що ти або дуже сильно закохуєшся в це місто і воно стає для тебе магнітом на все життя, або відчужує. Зі мною відбулося перше і потім моєю найбільшою мрією було повернення саме до Львова», – ділиться жінка.

Далі на 5 років рідною їй стала Одеса (від 2008 по 2013 рік – ред.). Завдяки своїй активності, в тамтешньому театрі Оксана Линів диригувала репертуарні опери (Руджеро Леонкавалло «Паяци», Дмитро Бортнянський «Алкід», Людвіг Мінкус «Дон Кіхот» тощо), а також ініціювала власні проекти.

«Стосунки диригента й оркестру – це тонка річ, свого роду інтимна. Тому дуже важливо володіти харизмою: за короткий час ти повинен завоювати в музикантів повагу. Навіть у тих, кого ти бачиш вперше», – пояснює Оксана Линів.

Однак престижну посаду диригента вона вирішила змінити на місце асистента в Мюнхенській (Баварській) опері (тоді там диригував Кирило Петренко). «Перед від’їздом мені зателефонував директор цієї опери і запитав, чи дійсно я хочу таке зробити, бо в Одесі я диригувала близько десяти вистав щомісяця. А посада асистентки означала: не диригувати жодного такту музики впродовж року. Але я сказала, що Баварська державна опера входить до сімки найвідоміших театрів світу і що там працював мій кумир – легендарний диригент Карлос Кляйбер», – розповідає Оксана.

Тому навіть просто поїхати туди означало для диригентки багато. І після завершення роботи в Мюнхені Оксану Линів почали запрошувати на посаду головного диригента на інші європейські сцени. Однією з таких була опера в австрійському місті Ґрац.

«Після того, як ми виконали симфонію Бетховена №7, нам аплодували десять хвилин!»

Для того, щоби стати головним диригентом другої після Відня оперної сцени Австрії, потрібно було перемогти у складному конкурсі. Семеро претендентів на посаду диригували вистави, не маючи до того жодної репетиції та не знайомлячись з оркестром. І це при переповненому залі! І знову музичне змагання виграє Оксана Линів.

«У той день вона зателефонувала своєму татові, в якого був День народження. Розмовляючи з ним, Оксана сказала, що перемогла в конкурсі й хоче цим його привітати», – пригадує мама Ольга Линів.

Зараз Оксана Линів продовжує працювати головною диригенткою опери в Ґраці, її контракт там закінчується 2020 року: «Я постійно отримую запрошення на престижні місця. І так виглядає, що не зможу далі залишатися тут. Напевно, просто захочу декілька років бути вільною, подорожувати та виступати – виступати настільки багато й активно, наскільки мені дозволить графік. Ще один проект, яким живу – створений мною у 2017 році молодіжний оркестр України (YSOU), що в ньому грають 70 музикантів. На фестивалі в Берліні, вже після першого твору, наш оркестр зірвав овації, а по тому, як ми виконали симфонію Бетховена №7, нам аплодували з хвилин десять! Це був зворушливий момент для всіх юних оркестрантів. Я ж пишаюся, що можу бути лідером, який активно обмінюється своїм досвідом та здатний розділити спільний успіх».

Додамо, що Оксана Линів є співзасновницею та арт-директоркою мистецького фестивалю «Lviv Mozart», який відбувається у Львові з 2017 року.

«Якщо зараз у вашому серці пломеніє мрія і вона не дає змиритися з теперішніми обставинами, вірте їй, не бійтеся її любити та говорити про неї. Можливо, навколо якраз є люди, які можуть вас почути й допомогти вам реалізувати це бажання».

Фото Оксани Линів, ZAXID.NET