«Свої перші персні ми робили у татовій майстерні»

«Теорія Великого Виклику» - проект про неймовірних людей, які, незважаючи на життєві обставини чи труднощі, реалізовують свої мрії та ідеї, змінюють себе і змінюють світ. Це історії українців, які надихають, мотивують, доводять своїм прикладом, що ризик, наполеглива праця й любов до власної справи, - найкращий капітал для успішного старту. Кожен герой - це унікальна історія, це приклад, як іти вперед та досягати поставленої цілі. В ефірі щопонеділка, о 18:30, на 24 каналі.

ZAXID.NET публікує історію успіху закарпатських ювелірних майстрів – Юрія, Романа та Ігоря Кочутів.

***

Троє братів Кочутів із Закарпаття здобули освіту інженерів-механіків, однак зараз технології машинобудування проекціюють на те, щоби виготовляти ювелірні вироби з металу й коштовних каменів, а віднедавна - столів. Сьогодні прикраси Юрія, Романа та Ігоря впізнають не лише в Україні. Їхні прикраси продають у шоурумах в Австрії, Чехії та Казахстані. Проте свою увагу «володарі кілець» зосередили не лише на каблучках і перснях, а й на нових методах виготовлення столів. «Здається, що то Всесвіт скеровував нас з усіх сторін, щоб ми до цього прийшли», - зізнаються майстри.

«Все почалося з татової майстерні»

Перед тим, як виробляти ювелірні вироби, троє братів захоплювалися історичною реконструкцією. З обладунками лицарських епох вони ще підлітками познайомилися в Ужгородському замку. Там і виступали з першим показовим боєм. Роман виробляв кольчуги, а Юрій з Ігорем кували мечі й шоломи. І все - завдяки татовій майстерні. «Протягом свого життя наш батько збирав у ній молотки та метал. Потім це ремесло познайомило нас із вогняним шоу», - пригадують хлопці. В Ужгороді Кочути створили театр «Fire Life», а згодом ще й започаткували фестиваль вогняного мистецтва.

Ювелірну ж справу Юрій, Роман та Ігор почали тоді, коли одного разу викували кольчугу, зробивши її елементи дуже дрібненькими: «Тато побачив і сказав, що такий виріб потрібно виготовляти зі срібла», - пригадує Роман . Хлопці підхопили ідею, адже виготовили свої перші каблучки ще в школі. Інструменти та матеріали для хобі Кочути купували за зароблені під час фаєр-шоу кошти. Також пригадують, як наколядували на Різдво 500 гривень. Ці гроші теж вклали у справу.

Каблучка за каблучкою, перстень за перснем і хлопці віднайшли унікальний дизайн.

«На дизайн нас надихають квіти»

Замість класичних витончених ліній – галузки дерева, імітація кори, технологія мокуме гане, яка нагадує морські хвилі або ж кільця на стовбурі дерев... Для того, щоб віднайти такий стиль виконання прикрас, братам знадобилося два роки.

«Браку ідей тут немає. Головне, щоб майбутня прикраса була нестандартною. Серед речей, які нас надихають, - квіти, гілки дерев, природа загалом. Інколи те, який має бути виріб, диктує сам камінь, особливо, якщо він незвичний. Якщо ми побачили, наприклад, два сапфіри, то з них хочемо зробити не лише каблучку, а й сережки», - кажуть Кочути.

«Плануємо відкрити шоурум у Києві»

Майстерня ювелірного бренду «Kochut» запрацювала у 2012 році, зараз над брендом трудиться майже два десятки людей. Головний офіс-шоурум братів Кочутів розташований в Ужгороді. «Частина працівників спілкується з клієнтами, відповідає на телефонні дзвінки та листується у соцмережах. Інша частина команди готує контент. Приміщення, яке поруч, - так званий "живий шоурум", де клієнти можуть прийти й побачити всі прикраси наживо. Одну з них зараз зберігають у фондах і в музеї історичних коштовностей України», - пояснюють хлопці.

А у жовтні минулого року Юрій, Роман та Ігор презентували колекцію прикрас на відкритті магазину «EKA jewellery» у Відні. На одній із вулиць австрійської столиці, біля головної площі Штефанплатц, розташована і крамниця, де продають вироби ювелірів. Там майстри презентували колекції «Гілочка», «Джерело життя», «Ельфійська квітка» та інші.

«Завдяки роботі з деревом ми відкрили українцям "блакитний океан"»

Унікальний дизайн ювелірних виробів братів Кочутів важко із чимось сплутати. Та й завдяки двом шоурумам в Україні й Австрії майстри здобувають прихильність у своїх клієнтів. Молодим хлопцям, яким ще немає тридцяти, цього було би достатньо. Однак на досягнутому вони не зупиняються і свою майстерність застосовують під час роботи з деревом.

«Ми подумали створити нестандартні столи для нашого шоуруму, бо ті, що тут були, нас не влаштовували. Та й вироби ми хотіли презентувати на неординарній поверхні. Взялися за три столи: спочатку скляні, без епоксидки. Щоби шліфувати, полірувати й заливати їх, залишалися тут після робочого дня. Нам це настільки сподобалось робити, що ми вирішили продовжувати. І сьогодні ми прогресуємо у цій справі. Знову ж, знайшлося місце унікальності, адже всі вироби - це стик двох технологій: тисячолітнього столярного ремесла та епоксидної смоли. У цій сфері ми відкрили для України так званий "блакитний океан"», - радіють майстри дерева й металу.

На роботу з одним столом хлопці витрачають півтора-два місяці: від етапу заливання епоксидної смоли до її затвердіння. Справжнє досягнення Кочутів - стіл зі ста сорока кілограмами залитої смоли, наразі найоб'ємніший в Україні. Інший - з мореного дубу, який до цього майже 600 років пролежав у воді.

Виявляється, світлини з такими виробами розгулюють у соцмережах, інколи їх використовують незаконно: «Були випадки, коли хтось виставляв наші фотографії, а під ними підписували: "Зробимо для вас такий же стіл!" Однак знимок робіт саме цих "майстрів" на їхніх сторінках не було», - пригадують брати Кочути.

«Робіть, що любите, робіть це кожен день. Якщо в процесі роботи з'явилася ідея, то дійте одразу. І не забувайте при цьому мріяти».