«Коли настав час зробити вибір між ІТ і Dodo Socks, то шкарпетки взяли гору»
Історія успіху одного з найпопулярніших брендів шкарпеток в Україні
Мар'яна Романяк, Юлія Девда, 0До теми
-
«Зробити з себе зірку складніше, ніж достукатись до Мадонни».
Історія успіху львівського дизайнера Руслана Багінського ZAXID.NET -
«Я позичив 100 доларів, щоби купити обладнання на мільйон».
Історія успіху Ярослава Заблоцького ZAXID.NET -
«У школі вчать, що учням не можна робити помилку. Проте вона веде до відкриття».
Шлях до успіху найкращого вчителя України та світу Пауля Пшенічки ZAXID.NET
«Теорія Великого Виклику» - проект про неймовірних людей, які, незважаючи на життєві обставини чи труднощі, реалізовують свої мрії та ідеї, змінюють себе і змінюють світ. Це історії українців, які надихають, мотивують, доводять своїм прикладом, що ризик, наполеглива праця й любов до власної справи, - найкращий капітал для успішного старту. Кожен герой - це унікальна історія, це приклад, як іти вперед та досягати поставленої цілі. В ефірі щопонеділка, о 18:30, на 24 каналі.
ZAXID.NET публікує історію успіху українського бренду шкарпеток Dodo Socks.
Ще три роки тому засновники популярного нині бренду шкарпеток Dodo Socks - Марта Турецька й Андрій Плясун, мали стабільну та високооплачувану роботу в ІТ-сфері. Проте вирішили ризикнути й заснувати власний бізнес. Те, що ним будуть шкарпетки, двоє навіть подумати не могли. «Наші друзі казали: ти ж Senior developer і це п'ята компанія, де працюєш. Марта ж керувала в DevCom (компанія-розробник програмного забезпечення у Львові - ред.) відділом продажів. І коли настав час обирати, то шкарпетки взяли гору», - пригадують вони.
Мар'яна Романяк і Марта Турецька
Зараз Dodo Socks має брендовий магазин у Львові, який розташований на вулиці Івана Федорова, 2, а шкарпетки з велосипедами, вином, горами та Фрідою Кало, пошиті на фабриці в Рубіжному (Луганщина), знайшли своїх прихильників: продукцію львівських стартаперів купують не лише в нашому місті чи Україні, а й у Бельгії, Нідерландах, США й інших країнах. Минулоріч декілька пар кольорових шкарпеток із тематичним дизайном у подарунок від української делегації отримав і канадський прем'єр-міністр Джастін Трюдо.
«Перший дизайн шкарпеток ми "виношували" три місяці»
Коли Марта й Андрій працювали в ІТ-компанії, то не раз обговорювали ідею заснувати власний бізнес. «У нас були спільні зацікавлення: ми каталися велосипедами, ходили в гори, зрештою, пересікалися на обіді і завжди про це розмовляли. Загалом, почалося все під час Революції. Тоді наша компанія збирала гроші, щоб закуповувати одяг та харчі для вояків у зоні АТО. Одного разу ми потрапили на цех, де виробляють шкарпетки, і зустріли там В'ячеслава. Він сказав нам, що може зробити будь-який дизайн, який ми йому принесемо», - пригадують друзі. Після трьох місяців вони дебютували з велосипедами, яких пікселями намалювали олівцем. Спочатку в колег зовсім не було мети заробити завдяки шкарпеткам гроші, радше бажання створити кольоровий та веселий продукт, який викликає позитивні емоції.
Коли на фабриці погодилися зробити першу модель, це зіграло для Марти й Андрія ключову роль: «Потім, коли ми зверталися до інших підприємств, вони нам відмовляли, адже мали набагато більший мінімальний тираж і вищий поріг входу». Після того, як цех погодився пошити шкарпетки із двоколісними, Марта й Андрій скинулися по 20 тисяч гривень, щоби розробити логотип бренду, сайт та закупити сировину. Однак продовжувати справу виявилося не так легко.
«У нас не було людей, які б відповідали на дзвінки чи розносили пакунки. Все робили я і Андрій»
Після першого дизайну в Марти й Андрія з’явилось бажання творити далі. Проте, коли друзі хотіли зробити колекцію шкарпеток, поєднавши в ній певні кольори, фабрики не завжди йшли їм назустріч. «Нам потрібно було закупляти мінімум тонну ниток, а на старті ми не могли дозволити собі такі витрати. Відтак викручувалися. Ми купили кілька різновидів яскравої нитки і поєднали їх з нитками темно-синього, бордового, сірого й білого кольорів, які були на виробництві. І так "збудували" першу колекцію. Допустили помилку, коли поєднали сировину одного виробника з іншою, і товар вийшов сумнівної якості. Довелося вибачатися перед клієнтами, дати їм бонуси», - кажуть Марта й Андрій.
Схожа прикрість сталася у співзасновників Dodo Socks минулого року. Вони, як виявилося згодом, відправили клієнтам браковану партію. Ті, хто отримав літні короткі шкарпетки, в одній із пар виявили дірочку на п'ятці. «Вона була непомітною, але збільшувалась, коли шкарпетку починали носити. Моментально посипалися десятки дзвінків про те, що на брак натрапили й інші наші покупці. Це було стресово, адже зі самого початку ми поставили собі за мету виготовляти якісний продукт. Тоді нам довелося пояснити, що, мовляв, вибачте, не зауважили халтури, просили повертати шкарпетки. Дехто це зробив, хтось ні. Але чудово, що до такої прозорої комунікації люди поставилися з розумінням», - діляться друзі.
Виробництво шкарпеток поступово набирало обертів. І тут у Марти з Андрієм виникла ще одна проблема: у них не було людей, які б розносили замовлення або відповідали на дзвінки. Все це вони робили самі. Та з часом штат наповнили. У процесі пошуку більшого виробництва друзі зауважили ще одну рису шкарпеткового бізнесу – сезонність.
«Коли ми продаємо шкарпетки в магазині, то, чуючи відгуки, розуміємо, що хочуть наші клієнти»
Марта й Андрій помітити, що найкраще шкарпетки продаються в листопаді-грудні, перед святами. Тому зменшення попиту на продукцію весною-влітку спочатку змусило друзів захвилюватись: «Я пригадую, як ми заходили на електронну скриньку й бачили лише два листи. І запитували себе: "Як таке може бути?" І перед вереснем боялися робити великі партії шкарпеток. Однак зараз знайшли постачальника, з яким працюємо без проблем і можемо дозволити собі масштаб».
Ще засновники Dodo Socks переконують, що стаціонарний магазин у Львові дає їм багато переваг: «Ми інколи самі приходимо в магазин, продаємо набори, говоримо з покупцями, дізнаємося про їхні побажання, чуємо відгуки. Причому, різними мовами, адже в крамничку на Федорова приходять туристи з Європи, Сполучених Штатів, Канади, Австралії і Бразилії. А один із клієнтів постачатиме шкарпетки в Польщу. Також до нас заходив хлопець, який має свій кофі-шоп в Амстердамі й разом із кавою продає нашу продукцію», - радіють Марта й Андрій.
Секрет популярності Dodo Socks не лише у яскравості кольорів, а й завдяки дизайнам: «Їх розробляє уся наша команда, ідеї приходять від стартаперів, художників, ілюстраторів. Наприклад, свою першу колаборацію ми зробили з науковим журналом "Куншт". Тепер набір шкарпеток з науковцями три роки поспіль є бестселером. Потім ми створили шкарпетки з жінками-художницями: Марією Примаченко, Сонею Делоне та Фрідою Кало. Шкарпетки з вином – вимога наших клієнтів, яку ми виконали» (сміються).
У планах Dodo Socks - виготовлення лінійки білизни. Почати засновники бренду планують з однотонних моделей, опісля перенесуть на одяг дизайни.
«Часто Гаспар стає найкращим працівником місяця»
Окрім птаха додо, натхненником шкарпеткового бренду є і собака Гаспар. Його Марта Турецька рік тому взяла із ЛКП "Лев". Коли дівчина вперше побачила фото песика на сайті, то одразу надіслала лінк з інформацією про нього своєму чоловікові та сказала, що викликала таксі, аби забрати майбутнього улюбленця. «То була моментальна любов. І тепер Гаспар є одним зі символів Dodo Socks. Також він часто буває найкращим працівником місяця, адже совісно відпрацьовує свій час у крамниці (сміється). Як? Він просто сідає чи лягає при вході до магазину, до нього підходять перехожі, гладять, а потім заходять до нас. Він популярний. А все завдяки тому, що постійно з нами на роботі, потрапляв у фотосесії та Instagram-сторі. Тому люди впізнають його, навіть у Карпатах підійшли і спитали, чи це Гаспар», - каже співзасновниця Dodo Socks.
Символічно, що серед кольорових наборів бренду є і пара «Бровко». Із продажу кожної пари шкарпеток 20 гривень команда Dodo Socks скеровує на збір грошей для створення першого банку крові тварин.
«Якщо у вас є ідея, яка резонує, просто йдіть за нею і у вас все вийде. Якщо вона тримає десь місяців зо шість, як нас, то, напевно, є сенс її втілити».