«Я позичив 100 доларів, щоби купити обладнання на мільйон»
Суспільство

«Я позичив 100 доларів, щоби купити обладнання на мільйон»

Історія успіху Ярослава Заблоцького

Мар'яна Романяк, Юлія Девда, 22 жовтня 2018 3391 1

«Теорія Великого Виклику» - проект про неймовірних людей, які не зважаючи на життєві обставини чи труднощі, реалізовують свої мрії та ідеї, змінюють себе і змінюють світ. Це історії українців, які надихають, мотивують, доводять своїм прикладом, що ризик, наполеглива праця і любов до власної справи, найкращий капітал для успішного старту. Кожен герой - це унікальна історія та приклад як іти вперед та досягати поставленої цілі. В ефірі щопонеділка о 18:30 на 24 каналі.

ZAXID.NET публікує історію успіху Ярослава Заблоцького.

***

Сьогодні ім'я Ярослава Заблоцького є брендом у стоматології, а філософія його роботи слугує прикладом для наступних поколінь. Свій сьогодні успішний бізнес дантист розвиває не лише в Україні (клініки й офіси у Києві та Львові), а також за кордоном, маючи фрайчайзингову клініку в Болгарії.

Однак ще майже 30 років тому чоловікові і його сім'ї довелось неабияк ризикнути заради прогресивних ідей, які тоді здавалися невчасними. Зараз їх активно переймають дентологічні клініки, які створюються. Про свій шлях до успіху та перешкоди, які довелося на ньому подолати, Ярослав Заблоцький розповів програмі «Теорія Великого виклику».

«Я не думав про гроші, лише про те, що відкрию клініку»

«Багатьом здається: все, що я зараз маю, впало з неба, або хтось це подарував. Але я зробив усе сам, відчуваючи підтримку своєї дружини й друзів», – каже стоматолог. Після закінчення Львівського медичного інституту, у 1986 році 35-річний Ярослав Заблоцький став доцентом кафедри ортопедичної стоматології.

Вже тоді в нього з'явилося бажання змінити радянський підхід в цій медичній галузі. «Я пробував зробити це на кафедрі, але нічого не вийшло. Тому вирішив, що відкрию приватну стоматологічну клініку. Я не думав про гроші», – пригадує дантист. Відчуття про те, що він стоїть на порозі чогось великого і грандіозного, але без необхідного капіталу, привело до того, що навколишні почали називати його «Титаніком». Мовляв, він зі своїми прогресивними, однак завчасними ідеями для Львова, Києва і світу загалом просто потоне.

І справді, уява про майбутню приватну клініку в Ярослава Заблоцького була туманною. «Він чітко розумів, у якому місці йому потрібне приміщення, що це має бути перехрещення шляхів, аби там обов'язково були відкриті вікна. Це для того, щоби перехожі здалека бачили: це медзаклад, він тут, а не десь захований у кутку. Таким йому видався будинок на вулиці Коперника, 20», – розповідає дружина Зеновія Заблоцька.

Після вибору приміщення постало питання: «Де ж взяти на нього гроші?». Досвід з декількома офіційними кредитами не був ефективним, тому сім'я вирішила продати квартиру. «Тоді був 1996 або 1997 рік. Зробити це було нелегко. Ми навіть спочатку відкрили клініку, а вже згодом продали квартиру. І на ці гроші купили один рентгенівський апарат. Я розумів, що мені потрібно ще грошей. Зрештою, є два способи, щоби отримати кошти: або вкрасти, або позичити. Я позичив», – каже Ярослав Заблоцький.

«Позика стала для мене стимулом працювати»

«Клініка Заблоцького» у Львові запрацювала в 1998 році. Проте Ярославові потрібно було рухатися далі. Брати в борг на обладнання довелося у понад півтори сотні друзів і знайомих: «В когось я позичав гроші більшими частинами, в декого навіть по 5 доларів, адже тоді, коли ми почали робити в приміщенні ремонт, то коштів не вистачало ні на що. На кафедрі я вже не заробляв, бо був зайнятий будівництвом, мені доводилося брати в борг навіть для того, аби заправити машину чи купити хліба. Діватися кудись уже не було сенсу».

Сьогодні Ярослав Заблоцький вважає, що двадцять років тому вчинив правильно. Адже, як переконаний він, гроші, взяті в борг, ставлять у рамки: «Коли ви комусь винні, то за вами є, умовно кажучи, бетонна стіна, яка не дозволяє передумати. Позика стала для мене стимулом працювати».

«І тоді "корабель" почав потроху плисти»

Однак грошей потрібно було ще і ще. Своєрідним порятунком для новоствореної клініки стали товарні кредити, що їх тоді надавала компанія «Siemens». А пізніше Олег Мацех привіз з виставки у Кельні каталоги фірми «KAVO», яка випускає стомат-установки. «Це еталон обладнання, як Rolls-Royce серед автомобілів. Я тоді подумав: "Вони для Ярослава Заблоцького"», – зізнається співзасновник компанії «INSPE» Олег Мацех.

Тим часом стоматолог, дивлячись на каталоги, тільки й думав, де взяти кошти на закупівлю. Адже, приміром, на чотири установки потрібно було орієнтовно 50 тисяч євро. На той час такі гроші були для Ярослава Заблоцького нереальні. «Тоді я позичив 100 доларів на бензин і ми з Олегом поїхали в Німеччину, до компанії "Kavo" на перемовини, щоби купити обладнання на мільйони. Облаштувати клініку за каталогами "Kavo" у нас таки вийшло. Тоді це обійшлося в майже 1 мільйон німецьких марок!», – згадує Ярослав Заблоцький.

Щоби набрати пацієнтів, а в подальшому постійних клієнтів, стоматологові довелося обдумати одну річ: чи ставити нижчу ціну на послуги і потім, як більшість клінік, поступово піднімати, а чи одразу продавати дорожче. «Я обрав другий варіант. Тих, хто заходив, спочатку було небагато. Але кожного я брав за руку, показував обладнання, демонструючи при цьому високий рівень безпеки та стерилізації. Тобто, спочатку розповідав людям про цінності, а потім про ціну. Якби було навпаки, то ми, мабуть, програли б". Відтак у кабінети клініки дантист запросив найкращих спеціалістів. Зараз, як зізнається стоматолог, він відчуває себе диригентом такого своєрідного оркестру: «Інколи я виконую роль "першої скрипки", бо оперую чи виконую іншу важливу роботу».

Яким Ярослав Заблоцький є поза стінами клініки?

Це на роботі Ярослав Заблоцький – лікар-стоматолог, вдома ж він – майстер на всі руки: і газон косить, і має час послухати, як на фортепіано грає його онука Діана.

У своєму будинку, що розташований у Брюховичах, стоматолог разом зі сім'єю живе вже 28 років. «Моєму синові Олегу був рік, як ми сюди переселилися. Фундамент закладав сам, так само й заливав бетон. Мій товариш якось сказав, що хоч і втратила архітектура, зате здобула стоматологія (сміється). Сусіди запитували мене, чому тут росте трава. Мовляв, стільки землі, скільки би виросло картоплі й буряків!».

Поза стінами клініки Ярослав Заблоцький встиг ще позніматися в кіно. Стоматолог зіграв епізодичну роль батька Роберта в молодіжній комедії Любомира Левицького «#SelfieParty», а його дім режисер обрав місцем гучної підліткової вечірки. «Зніматися в кіно - точно не моя професія, але це, впринципі, частина мого життя», - каже дантист. У 2014 році друком випустили його книгу "Як я став Заблоцьким. Пригоди стоматолога в червоному метелику"». Її написання за чотири місяці дантист вважає, швидше за все, випадковістю: «Написати книжку людині, яка не є письменником, важко. Виявилося, що вона вийшла художня і навіть комусь подобається».

А впродовж квітня-липня 2016 року Ярослав Заблоцький вів авторську програму «Як я став». Під час інтерв'ю з гостями студії глядач дізнавався, як українцям вдалося побудувати бізнес з нуля та досягнути успіху у своїй же країні. «Робота в кадрі, мабуть, найскладніша, яка тільки може бути в житті. Стоматологія, як на мене, легша», - зізнається він.

Пліч-о-пліч з відомим львівським дантистом працює його донька Олена. Те, що вона піде слідами батька, стало для сім'ї несподіванкою. Адже перед цим дівчина закінчила музичну школу імені Соломії Крушельницької, була піаністкою. Тому стелила собі шлях музичний, як її матір. Але зробила вибір у користь медицини. «У нас із батьком подібні темпераменти, інколи коса на камінь находить. Він казав: "Ну, тут дуже складна ситуація, це ще тобі зарано робити". Тоді я казала: "Як мені має повірити колектив, якщо ти в мене не віриш? Для чого я вчилася за кордноном?" І десь роки 2-3 тому настав переломний момент», - каже донька Олена Заблоцька.

Стоматологом став і 28-річний син Ярослава Заблоцького Олег. Зараз він завершує навчання в Польщі. «Зате, повернувшись в Україну через років 7-8, він буде спеціалістом, якого тут немає», – пишається Ярослав Заблоцький.

«Я завжди хотів більше, ніж міг собі дозволити»

Двадцятирічний досвід роботи «Клініки Заблоцького» показує, що основною проблемою українців стосовно стоматології є невміння турбуватися про зуби та ясна. За словами Ярослава Заблоцького, майже всі мають карієс та дірки в зубах, 80% – парадонтит, при чому – в молодому віці. «Шведам ці проблеми незнайомі, там стоматологів водять в музеї, щоби показати, як виглядає дірка в зубі. Я зрозумів: треба зробити щось, аби не лікувати українців, а не дати їм захворіти»

Відтак, зараз зробив ставку на профілактику і відкриває Центри догляду за зубами і яснами (Dental Care Office). Такі вже працюють у Львові та Києві, а згодом, сподівається, з’являться в інших містах України. У Центрах, які дуже схожі на стоматологічні клініки, надають послуги «здоровим людям». Зокрема, йдеться про професійну гігієну. Якщо робити таку процедуру раз на півроку, то можна попередити чимало проблем із зубами, - запевняє Ярослав Заблоцький.

«Після цього багато кому було б все одно, скільки коштують імплантанти чи коронки. Чому? Тому, що вони їм будуть непотрібні», - переконаний стоматолог.

Ярослав Заблоцький: «Я завжди хотів більше, ніж міг собі дозволити. Тому, якщо у вас немає грошей, я не думаю, що це перешкода. Головне – ідея, а також віра в те, що вона дуже крута!».

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук