«Коньяку для містера Черчилля!»

Про що хвилюється Сталін, коли Рузвельт їсть сир? Чому в найскладніші моменти Черчилль обирає не віскі, а коньяк? Чи допоможе Оппенгеймеру з атомною бомбою печена гуска? Чому Станіслав Лем заїдає стрес халвою? У цій книжці – живі історії, у яких вигадка здається такою ж правдивою, як архіви.

У деяких історіях ви впізнаєте всіх персонажів, у деяких – лише контекст. Та Всеволод Поліщук вірить, що за столом люди схожі на себе більше, ніж на трибунах.

Книга невдовзі вийде у «Видавництві Старого Лева», а її презентація відбудеться на книжковому фестивалі BestsellerFest, що відбудеться 7-9 серпня у Львові.

***

Вегетаріанка

Дзинь!

Срібний столовий ніж не зміг розрізати ніжку напівсирої броколі, зірвався та дзенькнув об широку білу тарілку. Кружальця моркви і плястерки грибів підскочили, перевернулися в повітрі та знову впали на дорогу порцеляну. Уже кілька років Єва майже не зривалася з вегетаріанської дієти. Іноді мала з неї втіху, навчилася готувати кілька особливих страв, невимушено поводилася за столом з пареним- вареним. Але саме ці зелені штурпаки давалися їй важко. І розрізати, і жувати, а смакувати ‒ то й поготів.

Та вона старалася. Спочатку заради нареченого, потім на зло батькам і тітці, а тепер уже й заради самої себе. Коханий Єви вегетаріанив уже понад десять років ‒ трохи більше, ніж вони знайомі. А що був переконливим мовцем, то і Єву перехрестив у свою віру чи не відразу. Від тієї зустрічі, коли вперше і востаннє відпустив водія та повіз її до себе додому, у шурхіт атласних штор, скрип дубових дощок та луну скрипкової музики з платівок. Вранці йо го кухар розкладав їм яйця пашот та фаршировані сиром перці, а вона заворожено слухала про римських легіонерів, які їли фрукти і пророслі зерна, про цінність життя і гармонію співіснування, про те, що суспільство майбутнього буде шанувати найменшу ко машину і найслизькішого хробака. А що вже казати про милих істот, яких самі виростили і приручили.

Такий гуманізм був чимось зовсім новим для дівчини з провінційного містечка. Звісно, дієта була незвичною і для тіла, тому попервах, приїжджаючи додому, Єва наїдалася печеної курки та ковбас. Але все частіше почувалася від того недобре. Сама не розуміла, чи то тіло звикало до життя «на одній траві», чи то почуття провини отруювало її, адже вона справді вірила в цінність життя, і в гармонію, і в милих комашок. Як же вона любила жуків-сонечок!

Але хтозна, чи перемогла б її віра потяги тіла повністю, якби не сварки зі своїми. Що менше Єва їла м’яса, то складніше було з родичами. Під час вечері тітку Марту, татову сестру, аж підкидало на дубовому стільці з м’яким сидінням, наче чайник, який кипів на плиті. І шипіла вона точнісінько як чайник

‒ Тут тобі не ваші столичні манси! Це наші традиції! Ковбаси, м’ясидла, тушкована капуста на ребрах, бульба зі шпондером! Що скажуть сусіди, як дізнаються, що ти їси лише листя, овочі та яйця, наче якась корова?

Більше, набагато більше зачіпали тихі батькові докори-стого ни. Єва знала, що тато, католицький священник, дотримувався посту, тож і сам не їв м’яса понад двісті днів на рік. Його ниття лише на словах стосувалося «трави та листя». Завжди мало дійти до того, як на неї впливає чоловік, який не знаходить часу, аби при їхати на знайомство. Заляпаний у політику! На двадцять три роки старший! Атеїст! Позашлюбне життя! Батько відчиняв перед нею пекло тихим, але добре поставленим голосом. Його сивувата голова під час цих розмов схилялася набік. Очі намагалися так глибоко зазирнути всередину, ніби мали дійти чи до потаємних думок, чи до вареної моркви в шлунку. То було не по-батьківськи інтимно, неочікувано ревниво, неприємно до судом у горлі.

Зрештою Єва все рідше бувала в батьків, усе більше прикипала до коханого, усе наполегливіше експериментувала з грибами, насінням, овочами. Навіть із броколі.

Вона знову піднімає ніж і опускає його кінчик трохи вище, перед твердо-зеленим стеблом і, замість тиснути ним на броколі, пиляє її, як стовбур дерева. Кілька секунд ‒ і на виделці шматок гриба, шматок моркви, половинка броколі. Це все опускається в жовтуватий гірчичний соус, підноситься до губ. Ще одна така вправа ‒ і Єва завершує трапезу. Коханий доїв на хвилину раніше, обтер серветкою губи та вуса і чекав на неї. Вона складає виделку та ніж на тарілці навхрест. Наречений піднімає дзвіночок.

За економкою, яка поспіхом зібрала тарілки і серветки, в їдальню стукає та, після «так!», заходить чоловік у військовій формі. Він гучно приставляє ногу до ноги, піднімає руку вперед і вгору:

‒ Хайль Гітлер!

Півтори секунди права рука здійнята, опісля ліва ставить на стіл дві коробочки. Одна більша, звідти почувся дзвін важкого металу. Інша ‒ менша, її офіцер підсуває ближче до Єви. Вона відкриває коробку, виймає жменю білих пігулок.

Коли офіцер виходить, вони на кілька миттєвостей завмирають. Далі коханий розкриває коробку, дістає звідти пістолет, із ним у руці обходить стіл і сідає ближче до Єви. Обіймає її за плече, дивиться в очі:

‒ Ти добре пообідала, Єво?

‒ Так, Адольфе, дякую.

Фарширований перець без м’яса

Одна з улюблених страв фюрера, за свідченнями дегустаторки, яка куштувала їжу Гітлера, щоб його не отруїли. Треба обрати середні великі плоди болгарського перцю з м’ясистими стінками. Споживати готову страву можна гарячою і холодною.

. . .

• Болгарський перець ‒ 10 шт.
• Цибуля ‒ 2 шт. середнього розміру
• Морква ‒ 3 шт. середнього розміру
• Рис ‒ 200 г
• Олія ‒ 100–150 г
• М’якоть двох помідорів або 2–3 ст. л. томатної пасти
• Сіль ‒ до смаку

Овочі почистьте. Із перців заберіть серединки. Поріжте цибулю та потріть на тертці моркву. Спасеруйте половину порізаної цибулі на олії, потім додайте моркву і трохи протушкуйте.

Рис відваріть до напівготовності, трохи охолодіть, щоб не попектися, і змішайте з цибулею та морквою. Посоліть, перемішайте ‒ це основа начинки.

Зробіть підливу. У нагрітій олії ‒ тій, що залишилася, ‒ спасеруйте решту цибулі, покладіть м’якоть помідорів або томатну пасту, а потім додайте води так, щоб цією підливою як слід залити перці в банячку ‒ мінімум на половину його висоти, а краще на дві третини. Не забудьте посолити!

У кожен перець покладіть начинку. Слідкуйте, щоб вона розподілилася рівномірно всередині кожного перцю. Складіть нафаршировані перці в банячок, залийте підливою на дві третини від висоти каструлі та тушкуйте 15–20 хвилин.