Підробка як оригінал: найгучніші скандали довкола творів мистецтва

Як тільки твори мистецтва стали товаром, довкола них з’явились шахраї. Продаж підроблених творів мистецтва є одним із найрозповсюдженіших злочинів. А згодом навіть почалися точитися суперечки щодо цінності копій. Адже якщо шахрай малює не гірше за Леонардо, наприклад, то чи не є він рівним йому. Наприклад, чимало таких міркувань є у фільм Аббаса Кіростамі «Копія вірна». Чи у блискучій комедії «Як вкрасти мільйон», де герой запитує: «Це мій Ван Гог чи Ван Гога?».

Проте життя часом є винахідливішим за кіно. За даними Швейцарського експертного інституту образотворчого мистецтва (FAEI), до 10% шедеврів світового мистецтва, які тішать око в музеях, є підробками. І їх дуже важко відрізнити від оригіналів. Подейкують, що і Мона Ліза у Луврі – копія, а оригінал ховають десь у Швейцарії.

Тож ми розповімо про найгучніші скандали, пов’язані з підробками творів мистецтва. Ось перша частина таких історій.

Фальшиві «Вермеєри»

Ган ван Мегерен працює над «Вермеєром»

Прикладом досконалого шахрайства стала історія голландського художника Гана ван Мегерена, який обдурив Германа Герінга та продав нацистам свою роботу замість твору Вермеєра. Ось як все було.

В Амстердамі 1947 року почався суд у справі голландського художника Гана ван Мегерена. Його звинуватили у колаборації з нацистами та передачі їм національних скарбів. Зокрема, йшлося про продаж рейхсмаршалу Герману Герінгу картини Яна Вермеєра (1632-1675). Обвинувачення вимагало розстріляти підсудного. Під загрозою страти Мегерен розповів, що продавав підробки, які сам і робив.

«Доведений до відчаю, депресії, скупою оцінкою критиками моїх робіт, одного дня я вирішив помститися цим всім мистецтвознавцям і експертам, зробивши щось, чого світ раніше не бачив. Для цього я взявся за одного із найкращих художників Нідерландів», – цитують біографи ван Мегерена.

«Вечеря в Еммаусі»

Річ у тім, що у 1930-х роках в Європі з'явилась гіпотеза про існування раніше невідомих картин Вермеєра, яку підтримало чимало фахівців. У 1937 році експерти підтвердили авторство Вермеєра, оцінюючи полотно із приватної колекції. Це була «Вечеря в Еммаусі», яку згодом ван Мегерен продав за пів мільйона гульденів.

Мегерен не копіював відомі картини, а малюючи в стилі Вермеєра нові сюжети.

Для автентичної основи він купував реальну, хоч і недорогу картину XVII століття і малював поверх неї. Далі була кропітка праця над фарбами, які легко могли видати підробку. Спочатку він придбав справжні полотна XVII століття і пензлі з борсукової шерсті, а потім змішував фарби за рецептами того ж століття. Щоб імітувати процес старіння, він сушив полотна в печі, а потім прокручував на циліндрі, щоб створити кракелюри (тріщинки фарбового шару). Тож Мегерен почав масово продавати «Вермеєрів». Впродовж 1938–1939 років на ринку з'явилося аж 7 нових «невідомих раніше» картин. Окрім Вермеєра, Мегерен підробляв також твори Франца Хальса та Пітера де Гоха.

«Христос і блудниця»

Наприкінці травня 1945 року в будинок Мегерена в Амстердамі завітали працівники державної служби безпеки, які перевіряли, як «Христос і блудниця» потрапили до Германа Герінга. Вони і не здогадувались, що картина сфальсифікована, просто прагнули знайти її справжнього власника, а Ган проходив як один із перекупників. Він не зміг вигадати нічого кращого як те, що картину йому доручили продати представники одного знатного італійського сімейства. Лише загроза розстрілу змусила його розповісти правду. 12 листопада 1947 було оголошено вирок — ван Мерген був визнаний винним у фальсифікації та шахрайстві. Він був засуджений до скромного покарання: ув'язнення терміном на один рік. Проте сісти у в'язницю йому не судилось: Ган переніс серцевий напад і помер 30 грудня 1947 року.

У 2019 році вийшов фільм «Останній Вермеєр» режисера Дена Фрідкіна за романом Джонатана Лопеса «Людина, яка зробила Вермеєрів». Головну роль зіграв Гай Пірс.

Фальсифікації Елміра де Горі

Елмір де Горі

Знаменитий фальсифікатор живопису Елмір де Горі протягом 30 років підробляв шедеври великих художників. Він робив це настільки точно, що навіть експерти не могли відрізнити твори Елміра від оригіналів.

Він стверджував, що походив із аристократичної родини, проте біографи стверджують, що його справжнє ім'я – Елемер Альберт Хоффман і він народився у 1906 році в кварталі Будапешта. З 18 років він вивчав живопис спочатку у Мюнхені, потім у Парижі. Довго бідував, але допоміг випадок: у 1946 році його майстерню відвідала багата іноземка і, побачивши один із малюнків, вигукнула: «Та це ж Пікассо!». Елмір продав малюнок за 40 доларів. Незабаром він дізнався, що дама перепродала «Пікассо» значно дорожче. Елмір вирішив робити це сам.

«Матісс» Елміра де Горі

Де Горі не копіював шедеври, він копіював стиль знаменитих майстрів, купував старі картини, полотна, рами, а для малюнків виривав чисті сторінки зі старих книг. Щоб переконати у справжності своїх імітацій, де Горі придумав купував старий каталог із картиною потрібного художника та вирізав із нього репродукцію. Потім відтворював на придбаному ним довоєнному папері свого «Матісса» або «Пікассо», фотографував картину та вставляв отриману репродукцію назад у каталог. Елмір видавав себе за збіднілого аристократа, який, щоб не померти з голоду, розпродує залишки сімейної колекції. Де Горі так чудово імітував стиль імпресіоністів, постімпресіоністів, авангардистів, що мистецтвознавці не сумнівалися у справжності представлених полотен.

Елмір перебрався до США, де продавав приватним колекціонерам та музеям малюнки, гуаші, акварелі, одночасно підробляючи реставрацією картин. Фальсифікатор звертався до творчості Едгара Дега, Жоржа Брака, Анрі де Тулуза-Лотрека, Рауля Дюфі, Марка Шагала. У 1955 Музей Фогга при Гарвардському університеті вирішив провести перевірку малюнка Анрі Матісса, експерти визнали роботу справжньою. Тоді шахрай втратив пильність і запропонував музею одночасно малюнки Модільяні та Ренуара. Уважна мистецтвознавиця звернула увагу на стилістичну схожість між роботами різних художників. Вона почала з'ясовувати в інших музеях та галереях, чи не купували вони в Е. Рейнала (під цим ім'ям де Хорі тоді жив у США) твори мистецтва. Елміра звинуватили у шахрайстві. Серед обдурених ним був, наприклад, мільярдер Аристотель Онасис.

«Матісс» Елміра де Горі

Елмір утік у Мехіко, потім повернувся до США, намагався малювати під своїм ім'ям, але без успіху. Коли Горі таки постав перед судом, він визнав, що творив роботи під іменами Модільяні, Ренуара, Пікассо, Матісса та багатьох інших. Однак заперечував, що колись продавав картини. Знаменитий режисер Орсон Веллс (Orson Welles) зняв фільм «Ф як фальшивка». Веллс стверджував, що фальсифікатор може виявитися не меншим, а навіть геніальнішим, ніж автор оригіналу.

Елмір насолоджувався славою, підписував свої стилізації власним ім'ям. Проте влада Франції звинуватила його в шахрайстві. 11 грудня 1976 року він наклав на себе руки, прийнявши смертельну дозу снодійного. За іншою версією, Горі «підробив» власну смерть, щоб уникнути екстрадиції.

Підробки у музеї Террюса

Французький музей художника Етьєна Террюса виявив, що половина робіт майстра виявилась підробками.

Експертна група, яка зібралась у музеї Террюса у місті Ельні на півдні Франції, виявила 82 підроблені роботи. Це більша частина усієї колекції музею. Ці роботи коштували близько 160 тисяч євро.

Одна з робіт Етьєна Террюса, яка виявилась підробкою

Етьєн Террюс – відомий художник кінця XIX і початку XX століття, один із засновників стилю фовізм (від fauves — «дикий»). Террюс народився в Ельні в 1857 році та помер у рідному місті 1922 року. Він був близьким другом Анрі Матісса.

Працівники музею не здогадувались про підробки, а міська влада Ельна купувала картини для музею протягом двадцяти років.

У 2018 році на можливість підробок звернув увагу історик мистецтва Ерік Форкада. Він помітив, що на деяких полотнах були зображені будівлі, побудовані після смерті художника в 1922 році. Після цього музей розпочав перевірку.

Мер міста Ів Барніоль заявив, що ця ситуація – справжня катастрофа.

Міська влада подала скаргу на тих, хто замовляв, малював та продавав несправжні картини. Поліція почала розслідування. Допускають, що подібні випадки могли статись і з роботами інших місцевих художників. Наразі відомо, що поліція викрила місцеву мережу торгівлі творами мистецтва. Підозрюваним висунуто звинувачення в організованому шахрайстві. Ці особи нібито використовували регіональну славу Терруса, щоб продавати «дешеві» картини (по кілька тисяч євро кожна), оскільки вони привертали менше уваги провідних міжнародних експертів, аніж роботи Пікассо чи Моне.

Фальсифікатори використовували старі полотна як основу, але підписи іноді були настільки свіжими, що їх можна було стерти простим протиранням.

Далі буде.

На головному фото – робота Елміра де Горі